"30" січня 2017 р. Справа № 903/1023/16
за позовом Приватного підприємства «Житлобуд-1», м.Луцьк
до Луцького національного технічного університету, м.Луцьк
про стягнення 991 596, 96 грн.
Суддя: Пахолюк В.А.
з участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. від 31.12.2016 р.,
від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, дов. № 118-03-33 від 28.01.2017 р.
Суть спору:
Позивач - Приватне підприємство «Житлобуд-1», звернувшись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача - Луцького національного технічного університету 991 596,96 грн., в т.ч. 61 416, 14 грн. - 3% річних від простроченої суми та 930 180, 82 грн. індексу інфляції.
Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору будівельного підряду № 19/08-244-гв від 30.05.2008 року щодо своєчасної оплати виконаних будівельних робіт по реконструкції учбово-лабораторного корпусу ЛНТУ.
Посилається на рішення господарського суду Волинської області від 23.11.2016 р. по справі № 903/133/15 про стягнення з Луцького національного технічного університету на користь ПП «Житлобуд-1» 1 257 962, 40 грн. основного боргу за вищезазначеним договором підряду, яке 14.12.2016 р. набрало законної сили.
Згідно умов договору розрахунки за виконані роботи проводяться га підставі документів про обсяги виконаних робіт, їх вартість. Після підписання документів Замовник зобов'язаний протягом шістдесяти календарних днів оплатити виконані роботи.
Посилаючись на акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3):
- № 1 за березень 2012 р. на суму 322 035, 60 грн.;
- № 2 за квітень 2012 р. на суму 276 336, 00 грн.;
- № 3 за травень 2012 р. на суму 264 538, 00 грн.;
- № 4 за червень 2012 р. на суму 244 022, 40 грн.;
- №5 за липень 2012 р. на суму 151 029, 60 грн., позивач вважає, що з 27.12.2013 р. у нього виникло право на стягнення з відповідача на підставі вимог ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат.
Оскільки шляхом примусового виконання рішення господарського суду у справі № 903/133/15 заборгованість в сумі 1 257 962, 40 грн. було стягнуто з Луцького національного технічного університету в період з 13.08.2015 р. по 18.08.2015 р., період нарахування 3% річних та інфляційних втрат закінчується 12.08.2015 р. (днем, що передував примусовому стягненню заборгованості).
Ухвалою суду від 28.12.2016 р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Відповідача зобов'язано: подати письмові обґрунтовані доводи та заперечення по суті та предмету спору, довідку з ЄДРПОУ.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у відзиві від 30.01.2017 р. (вх.. № 01-54/1097/17) позовні вимоги вважає такими, що не підлягають до задоволення, посилаючись на наступне.
- Рішення суду від 23.11.2016р. у справі №903/133/15 не оскаржувалось Відповідачем лише з огляду на відсутність бюджетного фінансування на сплату судового збору. Станом на даний час підготовано апеляційну скаргу та заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження. Вказана апеляційна скарга буде подана в найближчий час, так як Відповідач не погоджується з висновками, зробленими судом першої інстанції, зокрема щодо строків та обсягів виконання Позивачем робіт.
- Відповідач не погоджується з розрахунками, здійсненими Позивачем, зокрема, визначення останнім дати, з якої у Позивача виникло право стягувати 3% річних та інфляційних нарахувань.
З логіки Позивача і умов Договору можна дійти до висновку, що у Відповідача виник обов'язок сплатити вартість начебто виконаних робіт на 60-ий календарний день з дня підписання кожного Акту приймання виконаних будівельних робіт, а на 61-ий день після підписання такого Акту у Відповідача виникає борг, що дозволяє Позивачу звернутися до суду із вимогою про стягнення коштів.
Нормами Цивільного кодексу України встановлений інститут позовної давності, тобто строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. На вимогу про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних поширюється загальна позовна давність тривалістю у 3 роки.
Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи встановлений Договором 60-и денний строк оплати виконаних робіт, строк позовної давності по вимозі сплати 3% річних та інфляційних втрат закінчився:
- за актом №1 за березень 2012р. на суму 322 035,60 грн. - 31 травня 2015р.;
- за актом №2 за квітень 2012р. на суму 276 336,00 грн. - 30 червня 2015р.;
- за актом №3 за травень 2012р. на суму 264 538,00 грн. - 31 липня 2015 року;
- за актом №4 за червень 2012р. на суму 244022,40 грн. - 30 серпня 2015 року;
- за актом №5 за липень 2012р. на суму 151 029,60 грн. - 30 вересня 2015 року.
Розрахунок Позивача, викладений в позовній заяві 3% річних та інфляційних втрат з 27.12.2013 року є необгрунтованим. Законом встановлено заборону щодо зміни порядку обчислення позовної давності.
Отже, можна дійти обґрунтованого висновку, що Позивач пропустив строк позовної давності для пред'явлення цього позову, що згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК є самостійною підставою для відмови у позові. З огляду на вищевикладене, просить суд застосувати строки позовної давності.
Додатково звертає увагу суду, що хибність позиції Позивача у визначенні дати розрахунку 3% річних та інфляційний нарахувань підтверджується також тим, що остаточно визначено суму боргу та обов'язок його сплати лише у рішенні суду від 23.11.2016 р. До того часу ні обсяг, ні вартість робіт не були встановлені, так як оспорювались сторонами. Вказане також підтверджується висновками Вищого господарського суду України, викладених у Постанові від 24 вересня 2015 року у справі № 903/133/15, який відправляючи справу на новий розгляд зазначив: «...Судами не було з достовірністю встановлено який обсяг робіт по реконструкції учбово- лабораторного корпусу ЛНТУ у м. Луцьку по вул. Даньшина, 10 було фактично виконано позивачем, в який період та на виконання якого з договорів, а також які саме роботи та за яким договором були оплачені відповідачем...». Зазначене свідчить про те, що факт існування боргу Відповідача перед Позивачем та його розмір в сумі 1257962,40 грн. був встановлений судом лише 23.11.2016р., до того часу зобов'язання були спірними і прострочення не мало місця. У частині п'ятій ст. 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду, що стосується і нашого випадку, коли лише в ході судового розгляду було встановлено обсяг і вартість робіт.
- Посилаючись на вимоги ч.2 ст.625 ЦК України, вважає, що позивачем порушено порядок її застосування, а саме, не пред'явлено боржнику вимогу про стягнення три проценти річних та індекс інфляції.
В судовому засідання представник відповідача повідомив про те, що Луцькою місцевою прокуратурою 27.01.2017 р. скасовано постанову слідчого Луцького відділу поліції від 29.12.2015р. про закриття кримінального провадження № 42016030010000055 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, за фактом службового підроблення додаткової угоди № 1 від 21.04.2011 р. до договору № 19/08-244-гв від 30.05.2008 р., укладеного Луцьким національним технічним університетом з ПП «Житлобуд-1» по виконанню будівельних робіт за березень - липень 2012 р. Матеріали провадження повернуто в слідчий відділ Луцького відділу поліції для подальшого розслідування. На підтвердження даних обставин до матеріалів справи долучив лист прокуратури Волинської області № 04/2/2-27-17 від 27.01.2017 р.
Відповідачем подано клопотання від 30.01.2017 р. (вх.. № 01-68/8/17) про залучення до участі у справі Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43021, м.Луцьк, вул..Стрілецька, 4-а) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, посилаючись на те, що саме на органи Державного казначейства України покладено функції по виконанню судових рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, або з бюджетних установ.
Представник позивача проти задоволення клопотання про залучення третьої особи не заперечив.
Згідно ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.
Розглянувши клопотання Відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, суд приходить до висновку про його задоволення та залучення Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43021, м.Луцьк, вул..Стрілецька, 4-а) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, оскільки рішення з даного спору може вплинути на його права або обов'язки.
Крім того, в судовому засіданні відповідачем подано клопотання про призначення судової експертизи (вх.. № 01-81/12/17 від 30.01.2017 р.), обґрунтовуючи його тим, що позивач просить стягнути інфляційне збільшення боргу за період з 27.12.2013 р. по 12.08.2015 р., а правильний розрахунок такого збільшення боргу потребує спеціальних знань, оскільки помилка у розрахунках при стягненні може призвести до зайвих витрат бюджетних коштів.
Представник позивача вважає дане клопотання безпідставним, оскільки обов'язок подання розрахунків покладено на сторони, а розрахунок інфляційних втрат не потребує спеціальних знань.
Суд, розглянувши дане клопотання, приходить до висновку про його відхилення, як безпідставно заявленого.
Водночас, в судовому засіданні постало питання про необхідність витребування у відповідача нових доказів справі, а саме: чіткого розгорнутого контррозрахунку з посиланням на методику нарахування та первинні документи.
Беручи до уваги зазначене, суд приходить до висновку про відкладення розгляду справи з метою забезпечення об'єктивності її розгляду.
Господарський суд, керуючись ст.27, п.3 ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Залучити Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43021, м.Луцьк, вул..Стрілецька, 4-а) до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
2. Розгляд справи відкласти на 27.02.2017 р. на 10.00 год.
3. Позивачу: надіслати на адресу третьої особи копію позовної заяви з додатками, докази надіслання подати суду.
4. Відповідачу: подати чіткий розгорнутий контррозрахунок з посиланням на методику нарахування та первинні документи.
5. Третій особі - ГУ ДКСУ у Волинській області: подати письмові пояснення щодо даного предмету спору.
Суддя В.А.Пахолюк