про повернення позовної заяви
31.01.2017 Справа № 904/1029/17
Суддя Мартинюк С.В. , розглянувши матеріали
за позовом Державної установи "Інститут ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ Національної академії медичних наук України"
до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної Ради
про стягнення 3474.59грн.
Державна установа "Інститут ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ Національної академії медичних наук України" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної Ради про стягнення заборгованості.
Суд вважає за необхідне повернути позов без розгляду з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому відношенні до ціни позову та у фіксовану розмірі.
Частиною 2 вказаної статті Закону передбачено, що ставки судового збору встановлюються в таких розмірах: із позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, у якості доказу сплати судового збору позивач подав до суду платіжне доручення №1158 від 06.01.2017 року про сплату судового збору у сумі 1600 грн. на розрахунковий рахунок Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" чітко передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Аналогічна правова позиція викладена у п.п. 2.4 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, де зазначено, що Законом передбачено сплату судового збору за місцем розгляду справи із зарахуванням його до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому місце розгляду справи господарським судом визначається з огляду на вимоги статей 13-16, 92, 108, 11114, 1221, 1227 ГПК.
Таким чином, місцем розгляду позовної заяви є саме господарський суд Дніпропетровської області, а отже і судовий збір мав бути сплачений та зарахований на розрахунковий рахунок останнього (отримувач коштів - Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (при заповненні платіжного доручення: УК у Жовтневому р.м. Дн-ськ/Жовт.р./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37989269, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, код банку за ЄДРПОУ 37988155), код банку отримувача (МФО) - 805012, рахунок отримувача - 1214206783005, судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), господарський суд Дніпропетровської області, код класифікації доходів бюджету 2030101, призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), господарський суд Дніпропетровської області (назва суду, де розглядається справа)).
Чинним законодавством України не передбачено використання платіжного доручення про сплату судового збору не за місцем розгляду позовної заяви.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.63 ГПК України суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Отже, суд не вважає платіжне доручення №1158 від 06.01.2017 року про сплату судового збору у сумі 1600 грн належним та допустимим доказом сплати судового збору, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
При цьому суд приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ в господарських судах України обмежений двохмісячним строком, враховуючи, що повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду, якщо не якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі прямо передбачено Господарським процесуальним кодексом України, суд повертає позов без розгляду.
Керуючись п. 4 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Суддя ОСОБА_1