ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 січня 2017 року м. Київ № 826/16695/16
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В. розглянув в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 92 086, 98 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача перед бюджетом виникла заборгованість по сплаті податку на доходи фізичних осіб у розмірі 92 086, 98 грн., внаслідок несплати в установлений законодавством строк узгоджених грошових зобов'язань.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2016 року було відкрито скорочене провадження у справі № 826/16695/16 та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття скороченого провадження надати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.
Зазначена ухвала про відкриття скороченого провадження у адміністративній справі отримана відповідачем 04 листопада 2016 року відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
ОСОБА_1 у встановлений судом строк надав заперечення проти позову, в яких просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі з обставин, зазначених у запереченнях.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) знаходиться за адресою: 04081, АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою відділу адресно-довідкової роботи Головного управління ДМС України в м. Києві від 03 листопада 2016 року, наданою на запит суду.
Відповідач перебуває на обліку за основним місцезнаходженням в ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим орган було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за наслідками якої складено Акт № 7510/26-56-17-01-05/2007502697 від 24 грудня 2014 року.
На підставі акту перевірки, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22 січня 2015 року № 0001681701, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 92 086, 98 грн., з яких 73 669, 59 грн. - за основним платежем, 18 417, 39 грн. - за штрафними фінансовими санкціями.
Вказане податкове повідомлення-рішення направлялось на адресу відповідача, проте було повернуто адресату із познакою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Відповідно до п. 3.10 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за № 2135/22447, якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Податковим органом на адресу ОСОБА_1 направлялась податкова вимога форми «Ф» від 24 листопада 2015 року № 17170-23 на суму 92 086, 98 грн., яка була повернута на адресу інспекції із позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Пунктом 4.8 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 576 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1840/24372 встановлено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу у зв'язку з: відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб; відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу; незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Згідно даних податкового органу за ОСОБА_1 рахується заборгованість за визначеними вище податковими зобов'язаннями у розмірі 92 086, 98 грн.
Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов'язань обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з викладеними у позовній заяві доводами, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 67 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до п. 54.1 статті 54 ПК України, Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п. 57.3 статті 57 ПК України).
Згідно з п. 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення такого боргу позивачем вважається дотриманою.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України).
Відтак, враховуючи, що сума податкових зобов'язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.
Доказів оскарження податкової вимоги, податкового повідомлення-рішення чи погашення податкового боргу за визначеними зобов'язаннями у загальному розмірі 92 086, 98 грн. ОСОБА_1 суду не надано.
Між тим, в своїх запереченнях на позовну заяву відповідач вказує про незаконність дій ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві з приводу складання акту № 7510/26-56-17-01-05/2007502697 від 24 грудня 2014 року та про те, що висновки закріплені в цьому акті є безпідставними та необґрунтованими.
Зокрема, ОСОБА_1 зазначає про те, що податковим органом, в порушення норм пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78, п. 78.4 статті 78 та п. 79.2 статті 79 ПК України, не було надіслано (не вручено) відповідачу обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, наказ про проведення перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення документальної невиїзної перевірки.
Крім того, на думку платника податків, в нього не виникало обов'язку по сплаті податків у зв'язку із припиненням дії Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL6602 від 23 липня 2008 року, а відтак ОСОБА_1 правомірно не задекларував дохід у вигляді додаткового блага, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що всі перелічені в письмових запереченнях проти позову доводи ОСОБА_1 стосовно протиправності прийнятого за насідком проведеної перевірки податкового повідомлення-рішення від 22 січня 2015 року №0001681701 є предметом розгляду адміністративної справи щодо визнання його протиправним та скасування.
Між тим, про що вже зазначалось, доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку зазначеного податкового-повідомлення рішення, на підставі якого у відповідача виникла заборгованість перед бюджетом, станом на дату вирішення даної справи суду не надано, а відтак визначена в ньому сума грошових зобов'язань вважається узгодженою.
Аналогічно, підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1, а також дії ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києва з приводу її проведення, не є предметом розгляду даної справи, а тому відповідні обґрунтування відповідача судом до уваги не беруться.
Крім того, суд критично відноситься до тверджень відповідача про відсутність в нього заборгованості, що підтверджується листом ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25 лютого 2015 року № 1595/П/26-56-25-03 згідно з яким у ОСОБА_1 станом на 25 лютого 2015 року не має заборгованості із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідно до даних карток особового рахунку з огляду на наступне.
Як зазначено в додаткових пояснення позивача, податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2015 року № 0001681701 було надіслано відповідачу 23 січня 2015 року, проте у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання повернулось без вручення 28 лютого 2015 року, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно п. 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Враховуючи викладене, податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 22 січня 2015 року № 0001681701, набуло статусу узгодженого 10 березня 2015 року. Відповідно, саме з цієї дати у відповідача виник обов'язок по сплаті зобов'язання, визначеного таким податковим повідомленням-рішенням.
Згідно з наданою суду інтегрованою карткою платника податків ОСОБА_1, недоїмка по грошовим зобов'язанням за платежем 11010500 «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» рахується з 08 червня 2015 року.
Отже, довідка податкового органу про відсутність у ОСОБА_1 станом на 25 лютого 2015 року податкового боргу не є доказом його відсутності станом на дату вирішення справи по суті позовних вимог, з урахуванням зазначених вище обставин.
Таким чином, за відповідачем обліковується сума узгоджених та несплачених податкових зобов'язань по сплаті податку на доходи фізичних осіб у розмірі 92 086, 98 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, податковим повідомленням-рішенням, розрахунком сум податкового боргу відповідача та обліковою карткою такого платника податків.
У відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п. 41.2 статті 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1. статті 20 ПК України)
Відповідно до п. 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 статті 95 ПК України).
Відповідно до п. 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно зі статтею 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Згідно ч. 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Відповідно до положень ч. 1 статті 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених, в тому числі, п. 4 ч. 1 статті 183-2 цього Кодексу, а саме, щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.
Керуючись статтями 69-71, 160-162, 183-2, 254, 256 КАС України, суд,
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) на користь Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві заборгованість перед бюджетом у розмірі 92 086, 98 грн. (дев'яносто дві тисячі вісімдесят шість гривень дев'яносто вісім копійок), які зарахувати на р/р 34129999700008, одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 37975298), банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя П.В. Вовк