25 січня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/1892/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігів Вторчермет» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Публічне акціонерне товариство «Чернігів Вторчермет» (далі -ПАТ «Чернігів Вторчермет») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 12.10.2016 № НОМЕР_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що акт перевірки від 15.06.2016 № 252/14/00193178, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містить неправомірні висновки, які суперечать нормам Податкового кодексу України, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується первинними документами. Крім того, зазначив про принцип індивідуальної відповідальності платника податків, який передбачає, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали повністю, просили у його задоволенні відмовити, оскільки наданими позивачем документами неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій, так як вони не відповідають вимогам чинного законодавства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ПАТ «Чернігів Вторчермет» (код ЄДРПОУ 00193178) зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.03.2016 (т.4 а.с.230) та є платником податку на прибуток приватних підприємств.
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі направлень на перевірку від 22.04.2016 №№ 881,882,883,884,885 та від 12.05.2016 № 986, наказу від 13.04.2016 № 586 та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведено з 25.04.2016 по 08.06.2016 документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Чернігів Вторчермет» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
За результатами перевірки складено акт від 15.06.2016 № 252/14/00193178 (т. 1 а.с.12-57а), яким встановлено порушення податкового законодавства, зокрема, пункту 44.3. статті 44, пункт 134.1. статті 134, пункт 135.1. статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 202119 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 2882211 грн.
На підставі вказаного вище акту відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 2882211 грн., з них: за основним платежем - 2882211 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0 грн. (т.1 а.с. 58).
22.07.2016 ПАТ «Чернігів Вторчермет» на адресу ДФС України направлено скаргу, в якій позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 № НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 105-107).
Рішенням ДФС України від 20.09.2016 № 20395/6/-99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги, скаргу ПАТ «Чернігів Вторчермет» від 22.07.2016 задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 № НОМЕР_2 в частині донарахувань податку на прибуток по операціях за період 2015 року щодо яких підтверджено здійснення оплати ПАТ «Чернігів Вторчермет» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Вейв», а в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 № НОМЕР_2 - залишено без змін (т.1 а.с.101-104).
За результатами розгляду скарги ПАТ «Чернігів Вторчермет», 12.10.2016 ГУ ДФС у Чернігівській області винесено нове податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 537122,00 грн. (т. 1 а.с. 59).
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.
Так, у відповідності до статті 4 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналогічні положення відображені у абзаці першому пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88).
Підпунктом 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
У відповідності до підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Базою оподаткування податку на прибуток підприємств є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1. статті 135 ПК України).
Згідно з пунктом 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з положеннями цього Кодексу.
Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У свою чергу, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність його винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, зокрема, реальність господарських операцій; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій.
При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, відповідно до якої суд звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справи чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.
Так, судом встановлено, що 01.07.2015 між ПАТ «Чернігів Вторчермет» (Покупець) та Могилів-Подільським товариством з обмеженою відповідальністю «Реал» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 48 (т.1 а.с.74,75), за умовами якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити промисловий брухт та відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002.
Вищевказаний договір підписаний уповноваженими на те особами та скріплений печатками.
На виконання вищевказаного договору Могилів-Подільським товариством з обмеженою відповідальністю «Реал» передано ПАТ «Чернігів Вторчермет» металобрухт у кількості 1682,4 тонн (з врахуванням засміченості), на загальну суму 8084012,00 грн.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Чернігів Вторчермет» розрахунок, за поставлений Могилів-Подільським товариством з обмеженою відповідальністю «Реал» товар, позивачем здійснено наступним чином: 5100000,00 грн. - перераховано на рахунки Могилів-Подільського товариства з обмеженою відповідальністю «Реал» у 2015 році; 1694936,87 грн. - погашено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між ПАТ «Чернігів Вторчермет» та Могилів-Подільським товариством з обмеженою відповідальністю «Реал» згідно угоди від 13.01.2016 №2 (т.5 а.с.43); 1289075,13 грн. - погашено шляхом переведення боргу на нового власника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 Інвест» згідно договору від 13.01.2016 №3 (а.с.44,45).
У свою чергу, на підтвердження здійснення господарських операцій за укладеним з Могилів-Подільським товариством з обмеженою відповідальністю «Реал» договором купівлі-продажу брухту та відходів чорних металіввід 01.07.2015 № 48 позивачем надано до суду: копії актів прийому-передачі металів чорних (вторинних) та копії залізничних, прибуткових та видаткових накладних.
Всі зазначені вище первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4. Положення № 88.
При цьому, у акті перевірки від 15.06.2016 № 252/14/00193178 перевіряючими зазначено, що позивачем на перевірку не надано документи, що підтверджують транспортування (доставку) металобрухту від Могилів-Подільського товариства з обмеженою відповідальністю «Реал» до ПАТ «Чернігів Вторчермет», що, у свою чергу, свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Разом з тим, суд не погоджується з вищевказаною позицією відповідача, з огляду на наступне.
Так, у відповідності до пункту 2.2. договору купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів від 01.07.2015 № 48 продавець постачає товар за свій рахунок на умовах «склад покупця» у пункти поставки, що зазначені у додаткових угодах до цього договору. Приймання товару від продавця здійснюється покупцем шляхом оформлення актів приймання металів чорних (вторинних).
У свою чергу, згідно з розділом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
При цьому, відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом, регламентовані Законом України від 05.05.1999 №619-XIV «Про металобрухт» (далі - Закон №619-XIV).
Згідно зі статтею 4 Закону №619-XIV приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту.
Тобто, акт приймання металобрухту є спеціалізованим первинним документом для обліку металобрухту.
У свою чергу, форма вищевказаного акту затверджена наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.10.2011 № 183 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів» (далі - Ліцензійні умови).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки ПАТ «Чернігів Вторчермет» не є учасником транспортного процесу, у розумінні Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (згідно договору купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів від 01.07.2015 № 48 доставка товару здійснюється продавцем - Могилів-Подільським товариством з обмеженою відповідальністю «Реал» своїми силами та за свій рахунок), та здійснює оприбуткування товару на підставі актів приймання металів чорних (вторинних), то відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може свідчить про безтоварність господарських операцій між ПАТ «Чернігів Вторчермет» та його контрагентом.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 22.09.2015 (справа № 2а-2717/11/2670).
У відповідності до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Також, суд вважає протиправним посилання відповідача, як на підставу нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - Могилів-Подільським товариством з обмеженою відповідальністю «Реал», на відсутність у ПАТ «Чернігів Вторчермет» окремих посвідчень про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність на поставлений товариству металобрухт, згідно з вимогами ДСТУ 4121-2002 «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови», виходячи з наступного.
Так, у відповідності пункту 3.5. Ліцензійних умов суб'єкт господарювання, що здійснює господарську діяльність із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових металів, повинен виконувати вимоги ДСТУ 3211-95.
У свою чергу, підпунктом 5.1. пункту 5 ДСТУ 4121-2002 «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови» визначено, що металобрухт, що надходить або відвантажують з підприємств, повинен проходити обов'язковий радіаційний контроль, контроль щодо вибухобезпечності та хімічної забрудненості. Кожен транспортний засіб з металобрухтом потрібно супроводжувати документом щодо радіаційної безпеки, вибухо - та хімічної безпечності.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, копії актів приймання металів чорних (вторинних) містять у собі відповідні відмітки щодо вибухобезпечності, хімічної та радіаційної безпечності.
Разом з тим, зазначення позивачем відомостей щодо вибухобезпечності, хімічної та радіаційної безпечності безпосередньо на актах приймання металобрухту, за відсутності окремого документу щодо радіаційної безпеки, вибухо - та хімічної безпечності, не є підставою для висновку про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та Могилів-Подільським товариством з обмеженою відповідальністю «Реал», оскільки, як вже зазначалось судом раніше, самі по собі помилки у оформленні первинних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
У свою чергу, позивачем до суду надано достатньо доказів на підтвердження того, що фактичний рух активів, у зв'язку з його господарською діяльністю, мав місце.
Крім того, у відповідності до статті 62 Конституції України та статті 17 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Тобто, вищевказаними нормами чинного законодавства України закріплено принцип презумпції невинуватості.
При цьому, суд зазначає, що вищевказаний принцип також закріплений і у пункті 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який визначає його як однин із найважливіших елементів справедливого кримінального процесу.
Так, пункт 2 статті 6 Конвенції забезпечує «право вважатися невинним доти, доки вину не буде доведено в законному порядку».
У відповідності до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Аллен проти Об'єднаного Королівства» презумпція невинуватості, котра розглядається як процесуальна гарантія в контексті самого кримінального провадження, визначає вимоги щодо: тягаря доведення; правових презумпцій факту і права; привілею проти самообвинувачення; досудового оприлюднення елементів справи; передчасних висловлювань суду або інших представників держави щодо вини особи.
При цьому, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Грабчук проти України» наголошувалось, що принцип презумпції невинуватості порушено, якщо твердження посадової особи стосовно людини, обвинуваченої у скоєнні злочину, відображає думку, що людина винна, коли це не було встановлено відповідно до закону.
У свою чергу, принцип презумпції невинуватості можуть порушувати не тільки судді або суд, а й інші державні органи влади, відзначається в рішенні у справі «Дактарас проти ОСОБА_2».
Таким чином, Європейський суд з прав людини підкреслює, що порушення принципу презумпції невинуватості має місце і тоді, коли є висловлювання з приводу вини особи до встановлення цього факту відповідно до закону.
У свою чергу, відповідачем у акті перевірки було зазначено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень України - в ухвалі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.04.2015 у справі 200/6817/15-к про надання тимчасового доступу до документів з можливістю їх вилучення, що знаходяться у володінні філії Вінницького обласного управління Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк», стосовно Могилів-Подільського товариства з обмеженою відповідальністю «Реал» зазначено: «слідчим відділом управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження, зареєстрованому в ЄРДР за № 22015040000000051 від 16.02.2015, про те, що у період з 2014 року по даний час невстановлені службові особи Приватного акціонерного товариства «Керамет» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл», діючи за попередньою змовою групою осіб, фінансують тероризм, а саме: здійснюють закупівлю металобрухту на території України, у тому числі в окупованих регіонах Донецької та Луганської областей, оформлюють придбаний металобрухт за фіктивними документами через підконтрольні підприємства - Могилів-Подільське товариство з обмеженою відповідальністю «Реал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юста Трейд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал ТС», за допомогою яких виводять безготівкові грошові кошти з легального обігу, шляхом переведення їх у готівку, яку у подальшому передають представникам терористичних організацій, так званих Донецька народна республіка та Луганська народна республіка, чим здійснюють фінансове забезпечення вказаних терористичних організацій, тобто кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 258-5 Кримінального кодексу України».
Разом з тим, ГУ ДФС у Чернігівській області у судове засідання не надано жодної інформації щодо винесення стосовно посадових осіб вищевказаних товариств, зокрема, і контрагента позивача - Могилів-Подільського товариства з обмеженою відповідальністю «Реал», вироку суду, який набрав законної сили, як і не надано, засвідченої належним чином, копії такого вироку.
З приводу зазначення відповідачем у акті перевірки інформації щодо відсутності у Могилів-Подільського товариства з обмеженою відповідальністю «Реал» у 2015 році основних засобів, трудових ресурсів (працювало 3 особи) та земельної ділянки, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.
Крім того, у відповідності до ліцензії серії АЕ № 271053, виданої Могилів-Подільському товариству з обмеженою відповідальністю «Реал» Міністерством економічного розвитку і торгівлі, товариство здійснює заготівлю, переробку металобрухту чорних металів (а.с.60).
Разом з тим, жодних доказів щодо позбавлення Могилів-Подільського товариства з обмеженою відповідальністю «Реал» вищевказаної ліцензії відповідачем суду не надано.
При цьому, у відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, представником відповідача у судовому засіданні зазначено, що підставою для скасування податкового повідомлення-рішення у адміністративному порядку та, у свою чергу, визнання реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - Могилів-Подільським товариством з обмеженою відповідальністю «Реал» на суму 5100000,00 грн. став факт перерахуванням вищевказаних коштів на рахунок Могилів-Подільського товариства з обмеженою відповідальністю «Реал» у 2015 році.
Тобто, відповідач визнав частково спірну господарську операцію між позивачем та його контрагентом Могилів-Подільського товариства з обмеженою відповідальністю «Реал» реальною в частині реалізації металобрухту у сумі 5100000,00 грн.
При цьому, частину господарської операції з реалізації металобрухту на суму 2984012,00 грн. відповідач визнав нереальною, оскільки кошти були повністю перераховані позивачем лише 09.06.2016.
Вищевказана обставина, на думку представника відповідача, свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом - Могилів-Подільським товариством з обмеженою відповідальністю «Реал» у цій частині.
Разом з тим, відповідачем у судовому засіданні не доведено правомірність вищевказаної позиції та не надано жодних обґрунтувань щодо неї.
У свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України не ставить реальність або нереальність господарських операцій у залежність від строків перерахування товариством коштів за товар.
Крім того, до уваги суду не береться і посилання відповідача у акті перевірки на відсутність документального підтвердження походження і власника металобрухту, оскільки у матеріалах справи є договір від 02.07.2015 № 02/07-35 Р, укладений між Могилів-Подільським товариством з обмеженою відповідальністю «Реал» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОММЕТЮГ» (Продавець), відповідно до якого продавець зобов'язаний передати у власність покупця лом та відходи чорних металів згідно ДСТУ 41-2002, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно умов договору (т.5 а.с.83-84).
У свою чергу, у пункті 2.1. договору зазначено, що продавець самостійно здійснює поставку товару у місця, вказані покупцем, а саме на адресу приймальних пунктів вантажоодержувача - ПАТ «Чернігів Вторчермет».
Тобто, вищевказаним договором підтверджується і походження металобрухту і його власник.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не наведено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем частини господарської операції за спірним правочином, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області форми «Р» від 12.10.2016 № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 537122,00 грн.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” суд визначив, що “... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління”.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для повного задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Чернігів Вторчермет» підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне присудити Публічному акціонерному товариству «Чернігів Вторчермет» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області судовий збір у розмірі 8056,83 грн.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Чернігів Вторчермет» - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області форми “Р” від 12.10.2016 № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 537122 (п'ятсот тридцять сім тисяч сто двадцять дві) грн. 00 коп.
Присудити Публічному акціонерному товариству «Чернігів Вторчермет» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області судовий збір у розмірі 8056 (вісім тисяч п'ятдесят шість) грн. 83 коп.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя В.В. Падій