про відмову у закритті провадження у справі
16 січня 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/719/16-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брезіної Т.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковальчук Т.С.,
представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представників відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_6 Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області до приватного підприємця ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 освіти Чернівецької міської ради про стягнення коштів,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просив суд винести рішення, яким стягнути в дохід Чернівецького міського бюджету з ПП ОСОБА_7 збитки завдані загальному фонду міського бюджету, внаслідок споживання комунальних послуг понад затверджені ліміти в сумі 42839,08 грн.
В судовому засіданні представники відповідача заявили клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання у зв'язку з його безпідставністю.
Представник третьої особи вирішення питання щодо закриття провадження у даній справі залишив на розсуд суду.
Розглянувши клопотання представників відповідача про закриття провадження у справі, перевіривши матеріали справи та заслухавши осіб, які з'явились в судове засідання, суд приходить до наступних висновків.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 3 статті 6 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Частиною 4 ст. 50 КАС України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Отже, суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства лише у вказаних вище випадках або ж у випадках прямо передбачених в законі.
Права органу державного фінансового контролю визначені статтею 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” від 26.01.1993 р. №2939-ХІІ.
Згідно пункту 10 статті 10 Закону України №2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Крім цього, згідно позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові від 15 квітня 2014 року у справі №21-40а14, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Крім того, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 22.09.2015 р. №21-1561а15 дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку позивач є суб'єктом владних повноважень - орган державного фінансового контролю, який звернувся до суду в інтересах держави у зв'язку нанесенням загальному фонду місцевого бюджету, внаслідок споживання комунальних послуг понад затверджені ліміти, збитків в сумі 42839,08 гривень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що цей спір є справою адміністративної юрисдикції, а твердження представника відповідача стосовно неналежності розгляду справи в порядку адміністративного судочинства суд вважає помилковими.
Таким чином, заявлене клопотання про закриття провадження у справі є безпідставним, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись статтями 157, 158-159, 160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні клопотання представників відповідачів про закриття провадження по справі відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Суддя Т.М. Брезіна
Ухвала в повному обсязі складена 20 січня 2017 р.