Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м. Харків
25 січня 2017 р. Справа № 820/4403/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,
при секретарі судового засідання - Король Д.О.,
за участю: представника позивача - Тарасенко О.М.,
представника відповідача - Забайрачної С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Плюс" до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс Плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000581400 від 23.05.2016 р., яке прийняте на підставі Акту перевірки №582/20-34-14-01/35288365 від 27.04.2016 р. "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Плюс" (податковий номер 35288365) по взаємовідносинам з ТОВ "ГОЛІАС-П" податковий номер 35288365 за березень-квітень 2015р., та іншого законодавства по зовнішньоекономічному контракту №202 від 02.02.2015 за період з 02.02.2015 р. по 21.08.2015 р. ".
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення №0000581400 від 23.05.2016 р., є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов з урахуванням уточнень.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити посилаючись на письмові заперечення, які надав до суду.
Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав.
Судом встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на підставі наказу №100, 69 та направлення №48 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Плюс" (податковий номер 35288365) по взаємовідносинам з ТОВ "ГОЛІАС-П" податковий номер 35288365 за березень-квітень 2015 р., та іншого законодавства по зовнішньоекономічному контракту №202 від 02.02.2015 за період з 02.02.2015 р. по 21.08.2015 р., за результатами якої складено акт від 27.04.2016 року №582/20-34-14-01/35288365.
У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Плюс":
- в порушення пункту 184.7 ст. 184 розділу V Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 р. ТОВ "Ресурс Плюс" занижено суму податкових зобов'язань за березень, квітень 2015 р. в сумі 57109,05 грн. в наслідок не нарахування умовного продажу по залишкам готової продукції, сума податку по якій була включена до складу податкового кредиту та не використана в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;
- в порушення ст. 187 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 р. ТОВ "Ресурс Плюс" завищено суму податкових зобов'язань за березень, квітень 2015 р. в сумі 57109,05 грн.;
- в порушення ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 р., що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ у березні, квітні 2015 р. на загальну суму 61781,0 грн., та в наслідок чого до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету всього у сумі 61781,0 грн. за березень, квітень 2015 р.;
- в порушення ст. 1 Закону України від 23.09.1994 р. №185/94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зі змінами та доповненнями, по експорту контракту її 02.02.2015 р. №202 на суму 825,67 грн.
Не погоджуючись з обставинами, що викладені у акті перевірки ТОВ "Ресурс Плюс" подано заперечення на акт перевірки від 27.04.2016 року та за результатами розгляду яких, контролюючим органом акт перевірки в частині заперечень, на які підприємством надані заперечення, залишено без змін.
На підставі висновків акту перевірки від 27.04.2016 року №582/20-34-14-01/35288365 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000581400 від 23.05.2016 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість всього на суму 92671,50 грн., за основним платежем у сумі 61781,0 грн. за штрафними санкціями у сумі 30890,50 грн.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Ресурс Плюс" 03.06.2016 року подано до Головного управління ДФС у Харківській області скаргу на податкове повідомлення-рішення №0000581400 від 23.05.2016 р. та 10.06.2016 року надані доповнення до скарги від 03.06.2016 року.
За результатами розгляду скарги та доповнення до неї Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення №0000581400 від 23.05.2016 р. залишено без амін, а скаргу без задоволення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що між ТОВ "Ресурс Плюс" (в якості покупця) та ТОВ "Т-Авто" (в якості продавця) 01.01.2014 року укладено контракт №21Э/Т-А(а.с.183-185 том 1).
Відповідно до п. 1.1 контракту продавець зобов'язується передати у власність покупцю на умовах базис поставки у відповідності з ІКОТЕРМС-2000 FCA - Нижній Новгород обговорений даним контрактом товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар.
Слід вказати, що між сторонами контракту були укладені додаткові угоди №1 від 03.03.2014 року, №2 від 13.08.2014 року, №3 від 16.12.2014 року, №4 від 22.12.2015 року(а.с.186-189 том 1).
Поставка товару здійснена згідно декларації №807100000/2015/009929 від 25.03.2015 року та рахунку-фактури №44 від 25.03.2015 року.
Організація проходження автотранспортного засобу під час розмитнення товару здійснювалось на підставі договору №2661 від 01.11.2014 р. про порядок надання послуг в місці доставки товару. Згідно рахунку-фактури №СУ-0031114 від 30.03.2015 р. та акту здачі прийняття робіт (послуг) №АУ-0003828 від 30.03.2015 р. були надані відповідні послуги з обслуговування авто засобу у місці прибуття.
Транспортування, експедирування товару під час розмитнення та на склади позивача здійснювалось на підставі договору №18/02 від 18.02.2014 р., який був укладений з ТОВ "ТРАК-ЕКСП" (а.с. 197-200 том 1), що підтверджується міжнародною транспортною накладною №000000021 від 30.03.2015 р. та актом здачі-прийняття робіт (послуг) №ОУ-0000158 від 30.03.2015 р.
В ході розгляду справи, встановлено, що позивачем було орендовано нежитлові приміщення, що підтверджується копіями договорів №4 від 01.01.2015 року, №8 від 01.04.2015 року та №2209/14 від 22.09.2014 року(а.с.4-36 том 2).
З метою виконання умов вказаних вище договорів між ТОВ "Ресурс Плюс" (в якості замовника) та ТОВ "ГОЛІАС-П" (в якості виконавця) укладено договір про надання послуг №23022015, згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначеним цим договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати наступні послуги (надалі іменуються «послуги»): навантаження-розвантаження в складських приміщеннях, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги(а.с.91-94 том 1).
Відповідно до р. 3 «Вартість послуг і порядок розрахунків» розрахунок по договору здійснюється в національній валют України. Форма оплати послуг безготівкова. Ціна цього договору становить сукупну суму за надані та прийняті послуги, яка зазначається в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг). Вартість послуг визначається в додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 8.1 передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2015 року.
В підтвердження факту виконання договору надання послуг до матеріалів справи позивачем надані належним чином завірені копії:
- додаткових угод №1 від 25.02.2015 року, №2 від 25.02.2015 року, №3 від 26.02.2015 року, №4 від 26.02.2015 року, №5 від 27.02.2015 року, №6 від 27.02.2015 року, №7 від 09.03.2015 року, №8 від 09.03.2015 року, №9 від 12.03.2015 року, №10 від 12.03.2015 року, №11 від 12.03.2015 року, №12 від 16.03.2015 року, №13 від 16.03.2015 року, №14 від 16.03.2015 року, №15 від 27.03.2015 року, №16 від 27.03.2015 року;
- актів здачі-прийняття робіт №30210, №30211, №30213, №30212, №30304, №30305, №31202, №31203, №31601, №301602, №31603, №31809, №301903, №32006, №33113, №33114,
- рахунків-фактур №30210, №30211, №30213, №30212, №30304, №30305, №31202, №31203, №31601, №301602, №31603, №31809, №301903, №32006, №33113, №33114,
- податкових накладних №30210, №30211, №30213, №30212, №30304, №30305, №31202, №31203, №31601, №301602, №31603, №31809, №301903, №32006, №33113, №33114(а.с.95-174 том 1).
- договір №126уст від 26.01.2016 року про уступку права вимоги;
- платіжного доручення №686 на суму 370294,0 грн.
Відносно проведення інвентаризації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, суд зазначає наступне.
Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02 вересня 201 року №879 встановлено, що проведення інвентаризації є обов'язковим за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.
Судом встановлено, що у відповідності з листом ДПІ у Московському районі Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 14.04.2016 р. №1090/10/20-34-14-01 директором ТОВ "Ресурс Плюс" 14.04.2016 року прийнято наказ «Про проведення інвентаризації в ході документальної позапланової виїзної перевірки»(а.с.80 том 1).
У зв'язку з відмовою участі в інвентаризації завідувача сектору координації звітності та аналізу відділу аудиту - Гвілії Р.Б. 18.04.2016 року було складено відповідний акт(а.с.81 том 1).
Таким чином, інвентаризація на підприємстві була проведена 18.04.2016 року.
Суд зазначає, що предметом перевірки були саме взаємовідносини між ТОВ "Ресурс Плюс" та ТОВ "ГОЛІАС-П" у період березень - квітень 2015 року.
Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відносно посилання відповідача на наявну у нього податкову інформацію щодо контрагента позивача, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд також зазначає, що в силу положень Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Суд вважає за необхідне вказати, що сторонами були виконані всі зобов'язання, що передбачені умовами договорів.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Крім того, до суду не надано судових рішень, які набрали законної сили, за якими угоди, вчинені за договорами визнані відповідним судом недійсними.
Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000581400 від 23.05.2016 року підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Плюс" до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000581400 від 23.05.2016 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Плюс" (код ЄДРПОУ 35288365) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1390 (одна тисяча триста дев'яносто) грн. 07 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ - 39893720).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2017 року.
Суддя Нуруллаєв І.С.