печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4526/17-ц
Категорія
27 січня 2017 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Бортницької В.В.,
при секретарі - Кострійчук В. В.,
розглянувши у судовому засідання подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2,-
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15.01.2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість по Кредитному договору № 192-07 від 26.07.2007 року, відповідно до договору Поруки № 192/07/2 від 26.07.2007 року в сумі 13 477 000,69 грн. та судові витрати по справі 3 654,00 грн.
Оскільки на даний час судове рішення боржником ОСОБА_2 не виконане, жодних дій по його виконанню не вчиняється, державний виконавець, з метою забезпечення виконання рішення суду в межах положень Закону України «Про виконавче провадження», звернувся до суду з вказаним поданням.
До судового засідання державний виконавець Медведєв О.В. не з'явився. У прохальній частині подання просить розглядати справу у його відсутність. Зважаючи, на скорочені строки розгляду справи такої категорії, суд ухвалив проводити розгляд справи у відсутність державного виконавця.
Суд, розглянувши подання, дослідивши додані до подання копії матеріалів виконавчого провадження, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що на виконанні в Департаменті державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 50963985, що відкрите на підставі виконавчого листа, виданого Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованості по Кредитному договору № 192-07 від 26.07.2007 року, відповідно до договору Поруки № 192/07/2 від 26.07.2007 року, в сумі 13 477,69 грн. та судові витрати по справі 3 654,00 грн.
Як визначає ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 19 ч. 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Статтею 377-1 ЦПК України передбачено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".
Законом України «Про виконавче провадження» передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом. Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
У поданні головний державний виконавець Медведєв О.В. посилається на те, що боржниця ОСОБА_2 повідомлена про наявність виконавчого провадження, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження надсилалась боржнику. Проте, жодних відомостей про вчинення вказаної виконавчої дії подання не містить. Тому, підстав стверджувати про обізнаність ОСОБА_2 про наявність виконавчого провадження та строків його добровільного виконання не вбачається.
Крім того, подання не містить доказів про вжиття державним виконавцем будь-яких заходів щодо встановлення майна боржника, на яке може бути звернено стягнення. Лист регіонального сервісного центру в Рівненській області щодо відсутності у боржника транспортних засобів є недостатнім, в сенсі обсягу механізмів з примусового виконання судового рішення, визначених Законом України «Про виконавче провадження», яким наділений державний виконавець.
Зважаючи, що державним виконавцем не надано доказів, які свідчили б про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судом та відсутні докази про вжиття державним виконавцем будь-яких заходів щодо встановлення майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, а також відомості про обізнаність боржника з наявністю відкритого виконавчого провадження та строками його добровільного виконання суд приходить до висновку про необґрунтованість подання та наявності підстав для відмови в його задоволені.
Керуючись ст. 377-1 ЦПК України, ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження, суд,-
У задоволені подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: В.В. Бортницька