Справа № 755/9145/16-ц
Ухвала
"31" січня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді - Ластовки Н.Д.,
за участю секретаря - Панасюк Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину квартири та вселення у квартиру, -
встановив:
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину квартири та вселення у квартиру задоволено. Ухвалено визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на ? частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вселити ОСОБА_2 у квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6 890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) гривень 00 копійок.
28.12.2016 року відповідачка ОСОБА_1 надіслала на адресу суду заяву про перегляд заочного рішення суду від 06 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину квартири та вселення у квартиру, яким позов було задоволено. Просила суд скасувати вказане заочне рішення і призначити справу до судового розгляду в загальному порядку, вважає дане рішення безпідставним, необґрунтованим та таким, що суттєво порушує права відповідачів.
Обґрунтовуючи вимоги своєї заяви, ОСОБА_1 посилається на те, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема заявниця зазначає, що дізналася про вищевказане заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року лише 19.12.2016 року, у зв'язку з чим вважає, що нею не пропущено строк на звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення. Зазначила, що її представник був повідомлений про розгляд спрви, проте у судове засідання зявитися не міг, оскільки в цей час приймав участь у розгляді іншої цивільної справи. Крім того, зазначила, що в позовній заяві невірно вказано адресу її місця проживання, у зв'язку з чим усі повідомлення направлялись за неналежною адресою. Крім того, вказала, що матеріали цивільної справи № 755/9145/16 ц не містять доказів, які б свідчили про невизнання відповідачкою за позивачкою права власності на ? частку квартири, про вчинення відповідачкою перешкод позивачці у користуванні квартирою.
Відповідачка ОСОБА_1 та її уповноважений представник в судове засідання не з"явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, проте до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність та просив суд у перегляді заочного рішення відмовити.
Згідно ч. 2 ст. 197 ЦК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 Цивільного процесуального кодексу України неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Заочне провадження є однією з гарантій позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи.
У відповідності до ч.3 ст. 231 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення: 1. залишити заяву без задоволення; 2. скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину квартири та вселення у квартиру задоволено. Ухвалено визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на ? частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вселити ОСОБА_2 у квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6 890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) гривень 00 копійок.
Згідно ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до положень ч.2 ст.77 Цивільного процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач та її представник повідомлялися належним чином про час та місце її розгляду у порядку встановленому чинним ЦПК України, але в судові засідання не з'являлися, при цьому в межах розгляду даної справи судом було дотримано процедуру виклику відповідача в судові засідання, вжито відповідних заходів для повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи відповідно до ст. 74, ч.1 ст.76 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ч.4 ст.169 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів ( постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За змістом положень п.2 ч.3 ст. 231 Цивільного процесуального кодексу України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.
Згідно ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 232 ЦПК України випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин та докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Даної позиції дотримується й Верховний Суд України, що підтверджується узагальненням Верховного Суду України «Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах».
Аналізуючи вищевикладене та враховуючи матеріали справи, суд вважає, що в межах розгляду даної справи судом було дотримано процедуру виклику відповідача в судові засідання, вжито відповідних заходів для повідомлення відповідача про час та місце слухання справи. В той же час, посилання відповідача на те, що при ухвалені заочного рішення суд обмежився лише доказами позивача, а відповідач була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права та взяти участь у судовому засіданні є безпідставними, оскільки небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, давало право суду при заочному розгляді справи, обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 228 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Враховуючи, що копію оскаржуваного заочного рішення від 06.12.2016 року заявниця отримала 19.12.2016 року, а з заявою про його перегляд до суду вона звернулася 28.12.2016 року, суд вважає, що заявником не пропущено десятиденний строк на звернення з вказаною заявою до суду.
У відповідності з п. 3), 4) ч. 1 ст. 229 ЦПК України та ч. 1 ст. 232 ЦПК України підставами для скасування заочного рішення є сукупність таких обставин: поважність причин неявки в судове засідання; поважність причин, що перешкоджали повідомити про це суд; наявність доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1) ч. 3 ст. 231 ЦПК України у разі відсутності зазначених вище підстав суд може своєю ухвалою залишити заяву про пе регляд заочного рішення без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повідомлялась про дату і час розгляду справи у встановленому законом порядку, її представник отримував повістки про розгляд справи, але в судові засідання не з»явилась, про причини неявки суду не повідомили, з будь-якими клопотаннями на адресу суду не зверталися, процесуальним правом подати письмові пояснення та/або заперечення не скористалася.
Таким чином суд приходить до висновку, що суд повідомляв заявницю та її представника всіма передбаченими законом способами, але через її неодноразову неявку, судом було ухвалено заочне рішення.
Оскільки, відповідачем не надано нових доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не повідомлено суд про причини, що перешкоджали відповідачу повідомити суд про відсутність її в судовому засіданні при розгляді справи по суті, не вмотивовано обставини для скасування заочного рішення і не надано жодних доказів на їх підтвердження, що могли б вплинути на зміст заочного рішення, заява відповідача про перегляд заочного рішення є необґрунтованою та безпідставною.
Так, відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права і доводити неправомірність вимог позивача в стадії судового розгляду справи, з'явившись в судові засідання, надавши обґрунтовані письмові заперечення чи забезпечивши участь свого представника в судових засіданнях.
У відповідності до п.1 ч.3 ст. 231 Цивільного процесуального кодексу України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 230, 231, 232 ЦПК України, суд, -
Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину квартири та вселення у квартиру - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: