31.01.2017 Справа № 756/8737/16-ц
Справа ун. № 756/8737/16-ц
пр.№2/756/688/17
31 січня 2017 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Луценко О.М.,
при секретарі - Бублієві Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ « Компанія з управління активами» ІЗІ ЛАЙФ», ПАТ « Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк « Промінвестбанк», треті особи ТОВ « Виробничо будівельна компанія « Легіон», ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсним , -
Позивачка звернулася до суду з позовом до ТОВ « Компанія з управління активами» ІЗІ ЛАЙФ», ПАТ « Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк « Промінвестбанк», треті особи ТОВ « Виробничо будівельна компанія « Легіон», ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсним, а саме договору відступлення права вимоги № 20-0530/2-1 від 30.03.2010р. за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-4668/07 від 24.10.2007р.. договір про відступлення права вимоги № 20-0537/3-1 від 30.03.2010р.. договір про відступлення права вимоги № 20-0536/3-1 від 30.03.2010р. за умовами якого ПАТ « Промінвестбанк» відступив ТОВ « КУА « ІЗІ ЛАЙФ» право вимоги за іпотечним договором № 15-94/17-2989/08 від 20.05.2008року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 жовтня 2007 року між закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ЗАТ "Промінвестбанк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк"), та ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Легіон" правонаступником якої є товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" (далі - ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"), укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/17-4668/07 (далі - кредитний договір від 24 жовтня 2007 року №15-93/17-4668/07), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії на суму 70 000 000,00 грн. на строк з 27 жовтня 2007 року до 30 вересня 2010 року. Процентна ставка за користування кредитом була встановлена у розмірі 16% річних. У подальшому до кредитного договору буди внесені зміни відповідно до договорів від 25 грудня 2007 року, від 12 березня 2008 року, від 01 серпня 2008 року, 01 вересня 2008 року, від 04 вересня 2008 року, від 27 листопада 2008 року, від 30 грудня 2008 року, від 27 серпня 2009 року та від 02 грудня 2009 року.
Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань, взятих на себе за кредитним договором від 24 жовтня 2007 року №15-93/17-4668/07 (зі змінами), іпотекодавець ОСОБА_2 передав ПАТ "Промінвестбанк" в іпотеку належні йому на праві власності нежилі приміщення з №1 (один) по №16 (шістнадцять) (групи приміщень №102) - офіс, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 212,90 кв. м, про що між сторонами було укладено іпотечний договір від 22 травня 2008 року №15-94/17-2989/08.
Крім того, ОСОБА_2 за договором застави від 04 вересня 2008 року №15-94/17-4891/08 (зі змінами, внесеними згідно з договором від 27 вересня 2008 року) передав у заставу банку належний йому на праві власності автомобіль SUBARU Forester, д.р.н. НОМЕР_1, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2, тип: легковий.
30.03.2010 року між ПАТ « Промінвестанк»( первісний кредитор) та ТОВ « КУА « ІЗІ ЛАЙФ» укладено договір відступлення права вимоги № 20-0530/2-1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-4668/07 від 24.10.2007р. з урахуванням змін укладеними між ПАТ « Промінвестбанк» та ТОВ « ВБК Легіон», що є правонаступником ТОВ « ВБК Максімус».
02.12.2009 р. відповідно до приписів п.2 договору про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-4668/07 від 02.12.2009р. встановлено, що дата повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту встановлюється до 12.10.2009р.-8080407,58грн., до 30.11.2009р.-2592592,59, вересень 2010р.-59326999,83грн.
Таким чином вказаний договір був укладений без відому позивача, та термін виконання вимоги щодо стягнення суми боргу в розмірі 59326999,83грн. не настав, у зв'язку з чим вказані договори уступки прав вимоги підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 203, 215 ЦК України.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представники відповідачів позовні вимоги не визнали, надав письмові заперечення (а.с. 72-73). У запереченнях зазначили, що відповідачами дотримано положень чинного законодавства щодо укладення договорів про уступку прав вимоги. Укладення договорів про уступку прав вимоги можливе на будь-якій стадії цивільного процесу, в тому числі і на стадії виконання судового рішення у справі. Будь-яких обмежень щодо особи, якій переходять права вимоги за такими договорами, відсутні.
Представник третьої особи( ОСОБА_2) в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Третя особа в судове засідання не з'явився про час, день та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку, причини своєї неявки суду не повідомив, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника третьої особи.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Судом встановлено, що між 24 жовтня 2007 року між закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ЗАТ "Промінвестбанк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк"), та ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Легіон" правонаступником якої є товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" (далі - ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"), укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/17-4668/07 (далі - кредитний договір від 24 жовтня 2007 року №15-93/17-4668/07), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії на суму 70 000 000,00 грн. на строк з 27 жовтня 2007 року до 30 вересня 2010 року. Процентна ставка за користування кредитом була встановлена у розмірі 16% річних.
У подальшому до кредитного договору буди внесені зміни відповідно до договорів від 25 грудня 2007 року, від 12 березня 2008 року, від 01 серпня 2008 року, 01 вересня 2008 року, від 04 вересня 2008 року, від 27 листопада 2008 року, від 30 грудня 2008 року, від 27 серпня 2009 року та від 02 грудня 2009 року.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільні в укладенні договору та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не же бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ст. 512 ЦК України).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 513 ЦК України).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного тора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо е не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 515 ТІК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 І1К України та ст. 24 Закону України «Про іпотеку» заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Як вбачається з матеріалів справи за оспорюваними договорами, укладеними між відповідачами, було передано лише право вимоги щодо належного виконання за кредитними договорами та іпотечними договорами, боржником у яких є ОСОБА_2
Тому, відповідач ТОВ « КУА « ІЗІ ЛАЙФ» не стає стороною кредитних договорів (новим кредитодавцем) у розумінні положень ст. 1054 ЦК України, а набуває статусу нового кредитора в зобов'язанні, яке раніше виникло між ОСОБА_2 та банком.
Чинним законодавством та іпотечними договорами не встановлено жодних обмежень щодо відступлення права вимоги за ними та відносно особи, яка може набувати права вимоги за ними.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора ходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент ходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З аналізу норм зобов'язального права можна зробити висновок, що заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва і можлива на будь-якій стадії процесу - як до ухвалення судового рішення у спірних правовідносинах, так і після набрання ним законної сили.
Крім того, за змістом ст. 512 ЦК України, ст. 378 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником. Відступлення права вимоги після набрання законної сили судовим рішенням не припиняє обов'язку боржника повернути борг, як не припиняє право кредитора до стягувача вимагати повернення боргу.
Отже, укладення договору про відсутплення прав вимоги є підставою для заміни сторони її правонаступником і можливе на будь-якій стадії цивільного процесу, у тому числі і на стадії виконання судового рішення.
Відповідно до п. 17, 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнано недійсним лише з підстав, визначених законом, а особами, які беруть участь у справі про визнання правочинів недійсними є насамперед сторони правочину.
Згідно з п. 2 вказаної судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оскільки відповідачами під час укладання оспорюваних договорів було дотримано вимог цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинених правочинів, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, доводи позивача про визнання оспорюваних правочинів недійсними, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір позивачу відповідачем не відшкодовується.
Керуючись ст. 203, 215, 514, 509, 515, 512 ЦК України, ст. 24 Закону України «Про іпотеку» та ст. 10, 57, 60, 209, 88, 212-215 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ « Компанія з управління активами» ІЗІ ЛАЙФ», ПАТ « Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк « Промінвестбанк», треті особи ТОВ « Виробничо будівельна компанія « Легіон», ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсним - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано Апеляційному суду м. Києва, через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів, з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів після отримання копії рішення стороною, яка не була присутня при його оголошені.
Суддя: О.М.Луценко