03680,м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Новак А.В.
№22-ц/796/465/2017 Доповідач - Українець Л.Д.
Справа №752/19401/14-ц
25 січня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого Українець Л.Д.
суддів Оніщука М.І.,
Шебуєвої В.А.,
за участю секретаря Майданець К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київгаз» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
14 листопада 2014 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
У мотивування вимог посилався на те, що ОСОБА_2 є споживачем природного газу, постачання якого здійснює ПАТ «Київгаз», відповідно до Договору про надання послуг з газопостачання №15775220630401 від 08.07.2003 року.
Станом на день подання позову відповідач має заборгованість у сумі 38 405,28 грн.
На адресу боржника неодноразово направлялися претензії про наявність заборгованості за спожитий газ та необхідність її погашення, однак вони залишились без належного реагування.
З урахуванням наведеного просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Київгаз» заборгованість за спожитий газ у сумі 38 405,28 грн та 243,60 грн судового збору.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Київгаз» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Київгаз» 38 405 грн 28 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Київгаз» 243 грн 60 коп. судового збору.
Не погоджуючись з рішення, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити в повному обсязі.
Зазначає, що він не був повідомлений належним чином про відкриття провадження у даній справі, про час та місце її розгляду, в зв'язку з чим він був позбавлений права надавати суду заперечення (пояснення), які мають істотне значення для вирішення справи.
Так, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з нього заборгованості з грудня 2007 року по кінець лютого 2013 року в розмірі 38 405,28 грн. Ця сума не відповідає дійсності, оскільки він здійснював оплату за спожитий газ, але ці суми не вказані позивачем у розрахунку заборгованості.
Непорозуміння з ПАТ «Київгаз» почалися на початку 2011 року, результатом якого стало відключення останнім 16.05.2011 року його будинку від газопостачання.
Вказує, що наданий позивачем розрахунок боргу викликає сумнів у обґрунтованості позовних вимог. Так, споживання газу за показниками лічильника у вересні місяці 2012 року становило 2837 куб.метрів, а в грудні того ж року - 348 куб. метрів. І ці показники лічильника були після того, як 16.05.2011 року його будинок відключено від газопостачання.
Посилається, що суд першої інстанції не застосував строків позовної давності до спірних правовідносин. Він звертався до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду і зазначав, що при ухваленні рішення судом не враховано строк позовної давності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 08 липня 2003 року між ПАТ «Київгаз» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання послуг з газопостачання №15775220630401. (а.с. 5-7 )
Згідно із п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується безперервно постачати природний газ та забезпечити технічне обслуговування газопроводів, газових приладів та пристроїв споживача, дворових газопроводів приватних будинків, вказаних в додатку №1. Споживач зобов'язується оплачувати надані послуги з газопостачання за встановленими згідно із законодавством цінами в терміни передбачені цим договором.
Відповідно до п. 5.3 Договору споживач зобов'язується своєчасно вносити плату за надані послуги з газопостачання.
За положеннями ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
У п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що газопостачання належить до комунальних послуг.
Згідно із п. 10 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2246 від 09.12.1999 року (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 01 січня 2007 року за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності за нормами споживання природного газу.
Пунктом 17 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2246 від 09.12.1999 року (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вносяться не пізніше 10-го числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк.
Окрім того, за положеннями п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач порушив умови Договору про надання послуг з газопостачання №15775220630401, а саме, не вносив плату за користування газом, у зв'язку з чим з грудня 2007 року по лютий 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 38 405,28 грн, що підтверджується розрахунком боргу. (а.с. 8-9).
На спростування цього розрахунку відповідач не надав суду доказів.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції ухвалено заочне рішення про задоволення позову ПАТ «Київгаз» у повному обсязі та стягнення з ОСОБА_2 38 405 грн 28 коп.
Не погоджуючись з даним заочним рішенням, ОСОБА_2 подав заяву про перегляд заочного рішення, в якій просив суд застосувати строк позовної давності.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 30.09.2015 року в справі №6-780цс15, за змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.
Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на таке.
Згідно матеріалів справи на адресу ОСОБА_2: АДРЕСА_1, направлялася повістка про час та місце розгляду справи, призначеного на 27.02.2015 року. (а.с. 16)
Конверт повернувся за закінченням встановленого строку зберігання. (а.с. 18-19)
Отже, матеріалам справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи, призначеного на 27.02.2015 року, не був належним чином повідомлений.
Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 був позбавлений права надати заяву до суду першої інстанції про застосування строків позовної давності, а тому порушене право відповідача підлягає захисту судом апеляційної інстанції, оскільки таке право відповідача є безумовним.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Так, ПАТ «Київгаз» звернулося до суду з позовом до відповідача 14 листопада 2014 року (а.с. 3-4).
Таким чином, з ОСОБА_2 на користь позивача стягненню підлягає заборгованість за газ в межах строку позовної давності три роки за період з 14.11.2011 року по 14.11.2014 року.
Згідно розрахунку боргу за визначений вище період заборгованість за спожитий газ нарахована за вересень 2012 року в розмірі 3115,03 грн, за жовтень 2012 року в розмірі 162,50 грн, за листопад 2012 року в розмірі 221,80 грн, за грудень 2012 року в розмірі 382,10 грн, за січень 2013 року в розмірі 206,01 грн, за лютий 2013 року в розмірі 206,01 грн. (а.с. 9)
Всього заборгованість ОСОБА_2 за спожитий газ становить 4 293 грн 45 коп.
Що стосується доводів ОСОБА_2 про припинення позивачем постачання газу в 2011 році і завищення об'ємів спожитого газу, то такі доводи нічим не підтверджені.
Суд апеляційної інстанції в судовому засіданні 11 січня 2017 року роз'яснив ОСОБА_2 право надати суду докази, які б підтверджували факт припинення надання позивачем послуг в 2011 році та докази, які б свідчили про оплату ним отриманих послуг чи не відповідність розрахунку заборгованості, або не споживання послуг у тому об»ємі, які зазначені в розрахунку позивача.
ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений про судове засідання 25 січня 2017 року, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, жодних доказів чи пояснень суду не надав.
Натомість, представник позивача надав суду пускову відомість від 13 березня 2013 року, в якій зазначено, що підземний газопровід низького тиску по АДРЕСА_1 відрізаний від основного трубопроводу.
Даний документ свідчить, що позивач перестав надавати послуги відповідачу лише з 13 березня 2013 року, а не з 2011 року, як бездоказова зазначив ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі.
На наведене вище суд першої інстанції не звернув уваги та не скасував власне заочне рішення з урахуванням доводів заяви про скасування заочного рішення, на які посилався ОСОБА_2, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до частин 1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24 жовтня 2008 року роз'яснено, що якщо факт недоплати судового збору з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності оголосити перерву в її розгляді (стаття 191 ЦПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень статті 88 ЦПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 207 ЦПК.
Так, при поданні позовної заяви ПАТ «Київгаз» сплачено судовий збір у розмірі 243,60 грн. (а.с. 1-2)
Проте, згідно пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на дату подання позовної заяви) за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
ПАТ «Київгаз» визначено ціну позову, яка становить 38 405 грн 28 коп., а тому судовий збір мав бути сплачений у розмірі 384 грн 05 коп. (38 405,28 грн * 0,01 = 384,05 грн).
Таким чином, з позивача в дохід держави підлягає достягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 140,45 грн =384,05 грн - 243,60 грн.
Крім того, враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог, з відповідача на користь ПАТ «Київгаз» за подання позовної заяви підлягає стягненню судовий збір у розмірі 42 грн 93 коп., а з ПАТ «Київгаз» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 375,23 грн.
Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «Київгаз» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Київгаз» заборгованість за спожитий газ у розмірі 4 293 грн 45 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Київгаз» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 42 грн 93 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київгаз» в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 140 грн 45 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київгаз» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 375 грн 23 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Л.Д. Українець
Судді М.І. Оніщук
В.А. Шебуєва