Апеляційний суд міста Києва
25 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12015100050005397 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Києва, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , неодноразово судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.1 ст.121 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року,
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.1 ст.121 КК України, повернуто прокурору.
Своє рішення суд мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п.п.2, 3 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки містить недостовірні анкетні відомості обвинуваченого і потерпілого ОСОБА_7 стосовно місця проживання, що унеможливлює їхню участь у судовому розгляді, а також не містить відомості про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_5 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Справа № 11-кп/796/591/2017
Категорія: ч.2 ст.185, ч.1 ст.121 КК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1 .
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам ст.291 КПК України не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, адже він містить дані про місце проживання і обвинуваченого, і потерпілого. Зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування місце попереднього ув'язнення ОСОБА_6 , а так само місце відбування покарання потерпілим ОСОБА_7 не є тотожними поняттю місце проживання.
Крім того, як встановлено судом, ОСОБА_6 є обвинуваченим у кримінальному провадженні, яке розглядається Богунським районним судом м. Житомира. Оскільки в тому кримінальному провадженні відсутнє судове рішення, яке б набрало законної сили, враховуючи таку загальну засаду кримінального провадження як презумпція невинуватості, відсутні законні підстави посилатися на відомості про притягнення його до кримінальної відповідальності в обвинувальному акті.
Вказує прокурор і на істотні порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, що виразилися в порушенні процедури і порядку проведення підготовчого судового засідання, порушенні права обвинуваченого на захист і прав потерпілих, незабезпеченні доступу обвинуваченого до правосуддя. Так, під час обговорення питання про можливість проведення підготовчого судового засідання без участі потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_9 обвинувачений заявив клопотання про забезпечення участі захисника у кримінальному провадженні, про необхідність участі потерпілих та бажання особисто брати участь у судовому засіданні без застосування відеоконференції. Думка учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду головуючим не з'ясовувалася. Однак всупереч вимогам п.3 ч.2 ст.42, ч.3 ст.56, ч.2 ст.314, ч.1 ст.323, ч.1 ст.325 КК України суд не розглянув клопотання ОСОБА_6 про забезпечення його правовою допомогою захисника, чим порушив право на захист, не відклав проведення підготовчого судового засідання, не призначив нову дату засідання та не вжив заходів для забезпечення прибуття до суду обвинуваченого, який відмовився від застосування відеоконференції, та потерпілих, не з'ясував в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду, в тому числі не дав можливості прокурору обґрунтувати додержання вимог закону при складанні обвинувального акта і повернув його прокурору, позбавивши таким чином обвинуваченого у доступі до правосуддя. Повернення обвинувального акта позбавляє прокурора можливості поза межами строків досудового розслідування проводити будь-які процесуальні дії та приймати процесуальні рішення, в тому числі звертатися з клопотанням до Генеральної прокуратури України про визначення територіальної підслідності кримінального провадження за правоохоронними органами м. Житомира або до слідчого судді про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу під час досудового розслідування, щоб у правовий спосіб доставити до Оболонського районного суду м. Києва для участі у підготовчому судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, провівши судові дебати, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити, з таких підстав.
Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно з п.2 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
Згідно з п.3 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
Як встановив суд першої інстанції, вказаним вимогам закону обвинувальний акт не відповідає, оскільки містить недостовірні анкетні відомості обвинуваченого та потерпілого.
Так, в обвинувальному акті зазначено місце проживання ОСОБА_6 - АДРЕСА_1 , а ОСОБА_7 - АДРЕСА_2 . Разом з тим, у реєстрі матеріалів досудового розслідування міститься інформація про те, що обвинувачений утримується у СІЗО № 8 м. Житомира, а потерпілий - у Бучанській виправній колонії УДПтС України в м. Києві та Київській області № 85. Також в обвинувальному акті відсутні відомості про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності.
А тому суд дійшов до висновку, що за таких обставин неможливо забезпечити право обвинуваченого ОСОБА_6 і потерпілого ОСОБА_7 на участь у судовому засіданні під час судового провадження.
Невідповідності обвинувального акта вказаним вимогам закону колегія суддів не вбачає, оскільки він містить достовірні анкетні відомості і обвинуваченого, і потерпілого.
Згідно з визначенням терміну, яке міститься у статті 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Слідчий ізолятор, в якому утримується обвинувачений, а так само виправна колонія, в якій перебуває потерпілий, згідно з ч.4 Закону України “Про попереднє ув'язнення”, ст.11 КВК України є установами, відповідно, для попереднього ув'язнення та виконання покарання, а не місцем проживання.
Колегія суддів також вважає, що інформація про місце фактичного перебування ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , яка міститься у реєстрі матеріалів досудового розслідування, не тільки не унеможливлює забезпечення їх участі у судовому провадженні, а, навпаки, сприяє цьому.
Анкетні відомості про судимості обвинуваченого зазначені в акті. Що ж стосується тверджень суду першої інстанції про відсутність відомостей про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, то, як правильно зазначає прокурор в апеляційній скарзі, це суперечить закріпленій у ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України презумпції невинуватості як загальній засаді кримінального провадження, оскільки вирок у кримінальному провадженні, яке розглядається Богунським районним судом м. Житомира, який би набрав законної сили, відсутній.
Слушними є і доводи прокурора про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, оскільки із зафіксованого на технічному носії інформації запису судового провадження вбачається, що суд першої інстанції всупереч вимогам п.3 ч.2 ст.42, ч.2 ст.314 КПК України не розглянув клопотання ОСОБА_6 про залучення захисника, не з'ясував думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду і, фактично, повернув обвинувальний акт прокурору лише з тих мотивів, що обвинувачений заперечив проти здійснення дистанційного судового провадження, а етапувати його на даний час з СІЗО № 8 м. Житомира для забезпечення участі під час судового провадження неможливо, що є неприпустимим.
При цьому копії повісток про виклик свідчать про те, що потерпілі і представник потерпілої належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання, а тому доводи прокурора про те, що суд порушив права потерпілих, безпідставні.
Таким чином під час підготовчого судового засідання судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, висновки суду про невідповідність обвинувального акта вимогам закону не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що є підставами для скасування ухвали згідно з положеннями ст.ст.409, 411, 412 КПК з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції і задоволення апеляційної скарги прокурора.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015100050005397 щодо ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.1 ст.121 КК України, повернуто прокурору, скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3