13 січня 2017 року суддя Апеляційного суду міста Києва Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року,
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд невірно встановив, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки працівники поліції не надали йому спеціальний прилад «Драгер» для огляду та відповідний сертифікат на прилад. Звертає увагу на порушення Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06.11.2015р. №1376 при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема на те, що він заповнений нерозбірливим почерком, в ньому невірно викладена суть правопорушення. Крім цього, в матеріалах справи відсутній акт огляду з використанням спеціальних технічних засобів.
Звертає увагу на невідповідності обставин правопорушення, викладених в протоколі та визнаних судом доведеними, оскільки в протоколі зазначається, що ОСОБА_2 керував автомобілем з ознаками наркотичного сп'яніння, а суд констатував, що він керував з ознаками алкогольного сп'яніння.
Вважає, що судом було порушено право ОСОБА_2 на справедливий суд, оскільки судовий розгляд відбувся у його відсутності та його захисника, у зв'язку з чим вони не мали змоги реалізувати свої права на захист.
За наслідками апеляційного розгляду просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, допитавши свідків, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він 24.08.2016р. о 03.30 год. в м.Києві по пр.Палладіна, 7-А, керував автомобілем «Пежо», д.н.з.НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння, в порушення п.2.5 ПДР України від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, у встановленому законом порядку відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол від 24 серпня 2016 року серії АП2 № 034086, письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, рапорт патрульного ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції вважає таке рішення законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Допитаний в суді апеляційної інстанції інспектор УПП в місті Києві свідок ОСОБА_5, який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, пояснив, що ним у складі екіпажу 24.08.2016 року о 03:30 годин було зупинено автомобіль «Peugeot Boxer» за порушення вимог знаку 5.16 «Рух прямо», водій якого ОСОБА_2 керував автомобілем з ознаками наркотичного сп'яніння (розширені зіниці очей, які не реагували на світло). Йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку в медичному закладі, однак той відмовився в присутності двох свідків. Огляд на стан наркотичного сп'яніння необхідно було проходити в медичному закладі, оскільки алкотестер Драгер призначений лише для виявлення алкоголю в організмі. Оскільки ОСОБА_2 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 № 034086.
Допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_3 пояснив, що 24.08.2016 року о 03:30 годин водій автомобіля «PeugeotBoxer» ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, допитом зазначених свідків права ОСОБА_2 на захист, які були порушені судом першої інстанції, як вважає захисник, фактично були відновлені в суді апеляційної інстанції.
Як правильно встановив суд першої інстанції, наявними в матеріалах справи та дослідженими судом доказами підтверджується той факт, що ОСОБА_2, будучи запідозреним у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, відмовився від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції також враховує те, що ОСОБА_2 підписав протокол про адміністративне правопорушення без жодних застережень.
У зв'язку з цим доводи апеляційної скарги про те, що порушник просив інспекторів поліції надати алкотестер Драгер чинаправити його до медичного закладу для проходження огляду не підтверджуються як матеріалами справи, так і поясненнями свідка ОСОБА_3
Відповідно до п.12 розділу 2 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Таким чином, огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише в закладах охорони здоров'я та неможливий за допомогою алкотестера Драгер, на що обґрунтовано посилається у своїх поясненнях працівник патрульної поліції.
Щодо доводів апелянта про те, що працівниками поліції не складався акт огляду водія, то слід зауважити, що зазначеною Інструкцією передбачено, що акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається лише у разі проходження особою огляду для виявлення вмісту алкоголю в організмі.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув складений у відповідності до вимог ст.256 КУпАП протокол відносно ОСОБА_2 та правильно дійшов висновку про порушення ним вимог п.2.5 ПДР України, оскільки ОСОБА_2 відмовився пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан наркотичного сп'яніння, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Оскільки порушень норм процесуального права судом першої інстанції чи неправильного застосування норм матеріального права не встановлено, а висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, суд апеляційної інстанції залишає оскаржувану постанову без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Мосьондз