16 січня 2017 року суддя Апеляційного суду міста Києва Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року,
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, вважаючи її незаконною.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом не забезпечено всебічного, повного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи, що потягло за собою прийняття необґрунтованого рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності. Вважає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів того, що він керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
Зазначає, що він дійсно у зазначений в протоколі час перебував у стані алкогольного сп'яніння, однак не керував автомобілем, а лише хотів забрати з нього документи.
Просить врахувати, що показання працівника поліції ОСОБА_2, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, також не є належним доказом його винуватості, оскільки остання не бачила, що він керував транспортним засобом в стані сп'яніння, а зазначила про це в протоколі лише зі слів інших працівників поліції. При цьому, до суду не було надано відеозапису з її нагрудного реєстратора.
В обґрунтування апеляційних вимог також зазначає, що він працює водієм, а тому накладене на нього стягнення позбавить його засобів існування.
За наслідками апеляційного розгляду просить оскаржувану постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, допитавши свідка ОСОБА_2, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 16.08.2016 pоку о 06 год. 30 хв. керував автомобілем «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1, по бульвару Івана Лeпce, 40 в місті Києві в стані алкогольного сп'яніння (2,06 ‰). Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9а ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції обґрунтував даними протоколу про адміністративне правопорушення, даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також поясненнями свідків.
Суд апеляційної інстанції вважає таке рішення законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.9а Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Допитана в суді апеляційної інстанції як свідок інспектор ПП УПП в місті Києві ОСОБА_2 пояснила, що вона 16.08.2016 року о 06:30 год. під час патрулювання території Солом'янського району міста Києва побачила двох чоловіків, які в автомобілі «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1, вживали алкогольні напої. Оскільки автомобіль був припаркований і не рухався, вони ніяких заходів до водія не вживали. Однак, через деякий час вона помітила, що вказаний автомобіль почав рухатися по вул.Потебні. Під'їхали до автомобіля, коли водій паркувався у дворі. За кермом знаходився ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, який заперечував, що керував автомобілем. За його згодою в установленому законом порядку з допомогою апарату Drager Alkotest було проведено освідування, в результаті якого було встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані сп'яніння (2,06 ‰). Огляд на стан сп'яніння проводився в присутності двох свідків. За даним фактом нею було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Поясненнями свідка ОСОБА_2 фактично спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості дослідити відеозаписи із нагрудних камер працівників поліції, які б дали можливість правильно з'ясувати обставини вчиненого правопорушення та на що посилається ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі, оскільки за повідомленнями Управління патрульної поліції міста Києва від 27.12.2016 року такі дані не збереглися за сплином строків їх зберігання.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене з дотриманням правил ст.33 КУпАП та відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд правильно дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.9а ПДР , що вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, яке суд апеляційної інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Мосьондз