АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
16 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Волошиної В.М., Кирилюк Г.М.
при секретарі: Крічфалуши С.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Сокуренко Наталії Вікторівни в інтересах публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року
в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Колегія суддів, -
У травні 2016 року представник публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позивач зазначав, що 27 липня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений кредитний договір № б/н, на підставі якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Посилаючись на те, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, у зв'язку із чим станом на 30 квітня 2016 року виникла заборгованість, в сумі 12771 грн., яка складається з : 1737 грн. 79 коп. - заборгованість за кредитом; 6917 грн. 22 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3031 грн. 66 коп. - заборгованість за пенею та комісією; та штрафів 1084 грн. 33 коп., просить стягнути зазначену заборгованість.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, однобічність та неповноту судового розгляду, просив скасувати рішення районного суду та постановити по справі нове рішення про задоволення позову.
Колегія суддів, вислухавши представника відповідача, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, враховуючи таке.
Районний суд, розглядаючи спір, визнав доведеним, що 27 липня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір, на підставі якого банк надав відповідачу кредит, в сумі 1000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Метро», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з подальшим збільшенням суми кредиту до 5000 грн. (а.с.7-8).
Згідно даних долученого до справи розрахунку, станом на 30 квітня 2016 року за умовами укладеного договору має місце заборгованість, у сумі 12771 грн., яка складається з: 1737 грн. 79 коп. - заборгованість за кредитом; 6917 грн. 22 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3031 грн. 66 коп. - заборгованість за пенею та комісією; штрафів відповідно до пункту 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - фіксована частина, 584 грн. 33 коп. - процентна складова (а.с.4-6).
Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж на виконання зобов'язань було здійснено 20 травня 2010 року.
Встановлено, що під час провадження справи в районному суді, ОСОБА_3 подав заяву, в якій заперечуючи проти позову, просив відмовити в його задоволенні й застосувати строк позовної давності.
Ухвалюючи рішення, районний суд виходив з відсутності правових підстав до його задоволення у зв'язку зі зверненням банку в суд з позовом поза межами строку позовної давності.
Колегія суддів, перевіряючи законність рішення районного суду в апеляційному порядку, визнає обґрунтованими висновки районного суду про відсутність правових підстав до задоволення позову, між тим, вважає мотиви, за яких суд дійшов такого висновку, підлягають зміні, враховуючи наступне.
Відповідно до змісту анкети-заяви про приєднання, 27 липня 2006 року ОСОБА_2 отримав платіжну кредитну картку «Метро» з терміном дії картки до 05.2008р. (а.с.7).
Між тим, заперечуючи проти позову в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 твердив про те, що в 2006 році договору не укладав й картки не отримував, а звернувшись за викликом позивача у 2010 році з метою з'ясування питання обставин укладання договору, йому в руку працівник банку дав картку й сфотографувавши з карткою, цю ж картку знищив, повідомивши про подальшу відсутність до нього будь-яких претензій.
Пояснення відповідача підтверджуються даними долученої до справи копії паспорта громадянина України серії ТТ № 004417 на ім'я ОСОБА_2, відповідно до яких вказаний паспорт було видано Дніпровським РУ ГУ МВС України в м.Києві 01 жовтня 2010 року (а.с.15).
Отже, згідно даних розрахунку заборгованості, останній картковий платіж було здійснено 20 травня 2010 року, в той час як згідно анкети - заяви строк виданої картки сплинув ще у травні 2008 року.
Окрім цього, відповідно до даних долученого до справи розрахунку, позивач просив стягнути заборгованість в сумі 3031 грн. 66 коп., яка складається з пені та комісії. Між тим, правова природа нарахувань пені та комісії є різною, а тому вказане питання також підлягало з'ясуванню у представника банку.
Встановлено, що в призначений судом апеляційної інстанції день розгляду справи - о 14-45 21 грудня 2016 року, будучи належно повідомленим, представник банку в судове засідання не з'явився (а.с.64).
Проте, з метою належного повного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, колегією суддів ухвалою явку представника позивача в судовому засіданні визнано обов'язковою, й по справі оголошено перерву на 16 год. 16 січня 2017 року.
Про прийняте колегією суддів рішення ПАТ КБ «Приватбанк» було проінформовано шляхом направлення судової повістки, в якій містилася відповідна інформація.
Окрім цього, позивачу було запропоновано надати виписку з особового рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_2 та докази перевипуску кредитної картки (а.с.62).
Відповідно до справи, судову повістку позивачем отримано завчасно : 04 січня 2017 року (а.с.65).
Між тим, представник банку в судове засідання о 16 год. 16 січня 2016 року повторно не з'явився, витребувані докази не надав, заборгованість не конкретизував.
Також залишилися неперевіреними доводи ОСОБА_2 про його фактичну непричетність до договору та неотримання ним кредитних коштів ; у жовтні 2010 року видачі йому кредитної картки й фотографування з нею, після чого її знищення.
Окрім цього, з урахуванням пояснень відповідача, не з'ясовано колегією суддів й обставини долучення до кредитної справи, порушеної у липні 2006 року, копії паспорта на ім'я ОСОБА_2, який видано лише у жовтні 2010 року.
Положеннями статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1. ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Положення ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод щодо «справедливого розгляду справи» включають у себе такі аспекти належного відправлення правосуддя, як право на рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи.
Розглядаючи справу, колегія суддів враховує зазначене, основоположні принципи цивільного судочинства щодо диспозитивності та змагальності сторін, положення ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод й приходить до висновку про відсутність підстав до задоволення поданого по справі позову.
Враховуючи те, що по своїй суті рішення суду є правильним, правових підстав до його зміни за результатами розгляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, подана по справі апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Сокуренко Наталії Вікторівни в інтересах публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Справа № 755/9073/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/15707/2016; 22-ц/796/1876/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Гаврилова О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.