13 січня 2017 року суддя Апеляційного суду міста Києва Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року,
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм процесуального законодавства.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом невірно встановлено, що він відмовився проходити тест на наявність в його організмі алкоголю, оскільки він не ухилявся від проходження освідування, намагався пройти тест в установленому порядку, однак алкотестер, який йому надали працівники поліції, був несправним.
Просить врахувати, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено час вчинення правопорушення.
Також ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови з огляду на те, що розгляд у суді першої інстанції відбувся без його участі, а з текстом постанови він зміг ознайомитися лише 22.12.2016 року.
За наслідками апеляційного розгляду просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, допитавши свідків, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що він не брав участі в розгляді справи в суді першої інстанції і про прийняте судом рішення йому стало відомо лише 22.12.2016 року, про що свідчить відповідна розписка про отримання копії постанови (а.с.19), а тому задовольняє його клопотання та поновлює йому строк на апеляційне оскарження.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 23.09.2016 року в 22:50 год. керував автомобілем «Skoda», д.н.з НОМЕР_1, по вул. Попудренка, 8 в місті Києві з ознаками алкогольного сп'яніння, в порушення п.2.5 ПДР України від проходження відповідно до встановленого порядку на вимогу працівників поліції огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чимвчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд апеляційної інстанції вважає таке рішення законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
Свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції обґрунтував даними протоколу про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, рапортами інспекторів поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Допитаний в суді апеляційної інстанції як свідок інспектор УПП в місті Києві ОСОБА_4, який склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, пояснив, що ним у складі екіпажу 23.09.2016 року о 22:50 годин було зупинено автомобіль «Skoda» під керуванням ОСОБА_1, зовнішні ознаки якого вказували на те, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 спочатку погодився пройти тест на стан алкогольного сп'яніння в установленому порядку, однак в подальшому від проходження освідування ухилився, оскільки неодноразово умисно видував повітря через носову порожнину, що відповідно не давало жодного результату. Такі дії ОСОБА_1 в присутності понятих були розцінені як відмова від проходження відповідно до встановленого порядку на вимогу працівників поліції огляду на стан алкогольного сп'яніння, в зв'язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Аналогічні поясненні в суді апеляційної інстанції надав свідок ОСОБА_6
Пояснення даних свідків є логічними та послідовними, узгоджуються між собою та підтверджуються даними відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, який був досліджений в суді апеляційної інстанції.
Цим самим спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 23 вересня 2016 року відносно ОСОБА_1, він складений уповноваженою особою із зазначенням дати та часу його складення, дати, місця і суті вчиненого правопорушення, відомостей про особу порушника, свідків та містить інші визначені законом реквізити, на підставі яких суд має змогу встановити обставини, які підлягають доказуванню.
Відсутність в протоколі даних про точний час вчинення правопорушення не може свідчити як про його недопустимість як доказу в даній справі, так і незаконність судового рішення, оскільки точний час вчинення правопорушення встановлений судом на підставі письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також рапортів інспекторів УПП.
Таким чином, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення норм процесуального права судом першої інстанції чи неправильного застосування норм матеріального права, які б свідчили про незаконність судового рішення. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а на підтвердження доводів апеляційної скарги не надано жодних доказів, які б спростовували такі висновки.
Всебічно, повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушення п.2.5 ПДР, а отже і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та ухвалив законне рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, яке суд апеляційної інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Мосьондз