"24" січня 2017 р. Справа № 922/2817/16
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Довбиш А.Ю.
за участю представників сторін:
позивач - ОСОБА_1;
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача (вх. №3262Х/1-35) та відповідача (вх. №3071Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 07 листопада 2016 року по справі
за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до Публічного акціонерного товариства “Харківгаз”, м. Харків
про стягнення коштів, -
Рішенням господарського суду Харківської області від 07 листопада 2016 по справі позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 167 236,82 грн. інфляційних втрат, 12 778,88 грн. 3 % річних та 2 700, 25 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення пені у сумі 96 168,24 грн. та інфляційних втрат у сумі 11 688,38 грн. в задоволенні позову відмовлено.
Позивач з рішенням суду в частині відмови в задоволенні стягнення пені та інфляційних втрат не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати в частині відмови в задоволенні 96 168,24 грн пені та інфляційних втрат в розмірі 11 688,38 грн., прийняти нове, яким позов щодо стягнення пені та інфляційних задовольнити.
Відповідач з рішенням суду в частині задоволення позову не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відзивів на апеляційні скарги не надходило.
У судовому засіданні позивач і відповідач підтримали вимоги своїх апеляційних скарг.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-позивач, продавець) та Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (далі-відповідач, покупець) було укладено договір № 14-393-БО-32 купівлі - продажу природного газу (далі - договір).
Згідно з розділом 11 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до пункту 1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 роках природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Пунктом 2.1 договору визначено, що позивач передає відповідачу з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 285.000 тис. куб.м.
Приймання - передача газу, переданого продавцям покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг спожитого газу покупцем у відповідному місці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3. договору).
Відповідно до пункту 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою або надати в письмовій формі мотивувальну відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з пунктом 5.2. договору, ціна за 1000 куб. м газу становить 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердження тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу (пункт 5.2. у редакції додаткової угоди № 6 до договору купівлі-продажу природного газу від 15.01.2014 року № 14-393-БО-32).
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункту 6.1. договору).
За твердженнями позивача, на виконання умов договору, позивачем здійснено поставку природного газу за період з січня 2014 року по грудень 2014 року на загальну суму 597 379,48 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу:
- від 31.01.2014 року на суму 129 704, 70 грн.;
- від 28.02.2014 року на суму 105 764, 87 грн.;
- від 31.03.2014 року на суму 73 616,81 грн.;
- від 30.04.2014 року на суму 13 335,93 грн.;
- від 31.10.2014 року на суму 24 521,48 грн.;
- від 30.11.2014 року на суму 93 594, 25 грн.;
- від 31.12.2014 року на суму 156 841, 44 грн.
За твердженнями позивача, відповідач вартість поставленого газу своєчасно та у повному обсязі не сплачував, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу суму у розмірі 287 872,32 грн., з яких: 96 168,24 грн. - сума пені, 12 778,88 грн. сума 3 процентів річних, 178 925,20 грн. сума інфляційних втрат, що стало причиною звернення із позовом до суду.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Статтею 174 Цивільного кодексу України, встановлено що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать..
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до приписів статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 509 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошітощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, вбачається, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Щодо стягнення із відповідача, нарахованих позивачем у відповідності до пункту 7.2. договору пені у розмірі 96 168, 24 грн., відповідно до наданого розрахунку а саме:
- за зобов'язання січня 2014 року на суму боргу 129 704, 70 грн. за період з 15.02.2014 року по 14.08.2014 року нараховано 11 581,04 грн.;
- за зобов'язання лютого 2014 року на суму боргу 105 764, 87 грн. за період з 15.03.2014 року по 14.09.2014 року нараховано 10 634,44 грн.;
- за зобов'язання березня 2014 року на суму боргу 73 616, 81 грн. за період з 15.04.2014 року по 14.10.2014 року нараховано 8 101,88 грн.;
- за зобов'язання квітня 2014 року на суму боргу 13 335,93 грн. за період з 15.05.2014 року по 14.11.2014 року нараховано 1 544,78 грн.;
- за зобов'язання жовтня 2014 року на суму боргу 24 521, 48 грн. за період з 15.11.2014 року по 25.02.2015 року нараховано 2 085,33 грн.; на суму боргу 11 135,84 грн. за період з 26.02.2015 року по 14.05.2015 року нараховано 1 389,39 грн.;
- за зобов'язання листопада 2014 року на суму боргу 93 594, 25 грн. за період з 15.12.2014 року по 27.05.2015 року нараховано 19 482,99 грн.; на суму боргу 45 994,89 грн. за період 28.05.2015 року по 14.06.2015 року нараховано 1 360,94 грн.;
- за зобов'язання грудня 2014 року на суму боргу 156 841, 44 грн. за період з 15.01.2015 року по 17.06.2015 року нараховано 34 333,23 грн.; на суму боргу 138 810,14 грн. за період з 18.06.2015 року по 29.06.2015 року нараховано 2 738, 17 грн.; на суму боргу 118 262,00 грн. за період з 30.06.2015 року по 17.07.2015 року нараховано 2 916, 05 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.2. договору сторони погодили зокрема, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно пункту 9.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років.
Відповідач зазначив, що позивачем не було повернуто підписаних актів приймання-передачі природного газу, у зв'язку із чим у відповідача не виникло обов'язку виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 4 статті 512 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно висновків Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України, за II півріччя 2014 року зазначено, що до правовідносин купівлі-продажу не можуть бути застосовані загальні положення статті 530 Цивільного кодексу України, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з таких правовідносин, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме статтею 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (постанова Верховного Суду України від 30.09.2014 року у справі №3-121 гс14).
Приймання - передача газу, переданого продавцям покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг спожитого газу покупцем у відповідному місці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3. договору).
Відповідно до пункту 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначається фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивувальну відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Вказані вище пункти договору є взаємопов'язаними, оскільки своєчасне підписання уповноваженим представником позивача, скріплення печаткою акта приймання-передачі та його своєчасне повернення відповідачу дає змогу останньому здійснити своєчасний та остаточний розрахунок за поставлений газ.
Сторони самостійно встановили не лише умови проведення розрахунку, а й порядок та умови передачі газу, тобто засвідчення факту, який є підставою для розрахунку - підписання акту приймання-передачі, який фіксує факт здійснення певної господарської операції і підтверджує факт виконання сторонами своїх цивільно-правових i господарсько-правових зобов'язань (частина 8 статті 193 Господарського кодексу України i статей 527, 545 Цивільного кодексу України).
Згідно статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони узгодили порядок проведення розрахунків, відповідно до якого відповідач не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, має надати позивачу належно оформлений акт приймання-передачі, а позивач не пізніше 8-го числа повинен повернути відповідачу один примірник оригіналу акта приймання передачі.
Відповідно до пункту 1 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Для наявності правових підстав стягнення пені встановленню судом підлягає факт наявності вини відповідача у порушенні зобов'язання.
Положеннями договору сторони погодили, що розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання - передачі газу.
Встановлюючи такий порядок розрахунків, сторони визначили взаємні права та обов'язки: відповідач зобов'язаний був надати підписані та скріплені печаткою акти приймання - передачі природного газу, а позивач - підписати та повернути зазначені акти, або надати письмову відмову від їх підписання.
Відповідачем вчинено всі дії, передбачені договором для належного виконання зобов'язання направлено позивачу акти приймання-передачі для підписання та повернення відповідачу, але позивач, в порушення умов укладеного між сторонами договору, порушив його умови щодо порядку та строків повернення актів, а тому відповідачем доведено і відсутність своєї вини, оскільки відповідач вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.
На підставі наведеного, господарський суд дійшов правомірного, на думку судової колегії, висновку щодо безпідставності нарахування позивачем суми пені у розмірі 96 168,24 грн. і відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Стосовно нарахованих позивачем 3 процентів річних у розмірі 12 778,88 грн. та інфляційних втрат у розмірі 178 925, 20 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 року у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17.10.2011 року у справі 6-42цс11).
З аналізу статті 625 Цивільного кодексу України вбачається, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Щодо позовних вимог в частині стягнення із відповідача 12 778,88 грн. суми 3 процентів річних та 178 925,20 грн. суми інфляційних втрат, колегія суддів також підтримує висновок місцевого господарського суду і зазначає наступне.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність нарахування позивачем 3 процентів річних у розмірі 12 778,88 грн. за період:
- за зобов'язання січня 2014 року на суму боргу 129 704, 70 грн. за період з 15.02.2014 року по 04.11.2014 року нараховано 2 803, 75 грн.; на суму боргу 88 009, 12 грн. за період з 05.11.2014 року по 12.11.2014 року нараховано 57,87грн.; на суму боргу 86 891, 79 грн. за період з 13.11.2014 року по 16.11.2014 року нараховано 28, 57 грн.; на суму боргу 63 437, 83 грн. за період з 17.11.2014 року по 01.12.2014 року нараховано 78,21 грн.; на суму боргу 55 000,82 грн. за період з 02.12.2014 року по 11.12.2014 року нараховано 45,21 грн.; на суму боргу 12 487, 54 грн. за період з 12.12.2014 року по 22.12.2014 року нараховано 11,29 грн.;
- за зобов'язання лютого 2014 року на суму боргу 105 764, 87 грн. за період з 15.03.2014 року по 22.12.2014 року нараховано 2 460, 12 грн.; на суму боргу 42 230, 50 грн. за період з 23.12.2014 року по 25.12.2014 року нараховано 10,41 грн.;
- за зобов'язання березня 2014 року на суму боргу 73 616, 81 грн. за період з 15.04.2014 року по 25.12.2014 року нараховано 1 542,93 грн.; на суму боргу 68 966,38 грн. за період з 26.12.2014 року по 04.02.2015 року нараховано 232,41 грн.; на суму боргу 22 494,82 грн. за період з 05.02.2015 року по 09.02.2015 року нараховано 9,24 грн.;
- за зобов'язання квітня 2014 року на суму боргу 13 335,93 грн. за період з 15.05.2014 року по 09.02.2015 року нараховано 297, 04 грн.; на суму боргу 7 461, 70 грн. за період з 10.02.2015 року по 25.02.2015 року нараховано 9,81 грн.;
- за зобов'язання жовтня 2014 року на суму боргу 24 521, 48 грн. за період з 15.11.2014 року по 25.02.2015 року нараховано 207,59 грн.; на суму боргу 11 135,84 грн. за період з 26.02.2015 року по 27.05.2015 року нараховано 83,29 грн.;
- за зобов'язання листопада 2014 року на суму боргу 93 594, 25 грн. за період з 15.12.2014 року по 27.05.2015 року нараховано 1 261, 60 грн.; на суму боргу 45 994,89 грн. за період 28.05.2015 року по 17.06.2015 року нараховано 79, 39 грн.;
- за зобов'язання грудня 2014 року на суму боргу 156 841, 44 грн. за період з 15.01.2015 року по 17.06.2015 року нараховано 1 985, 22 грн.; на суму боргу 138 810,14 грн. за період з 18.06.2015 року по 29.06.2015 року нараховано 136,91грн.; на суму боргу 118 262,00 грн. за період з 30.06.2015 року по 10.11.2015 року нараховано 1 302, 50 грн.; на суму боргу 88 981, 33 грн. за період з 11.11.2015 року по 22.11.2015 року нараховано 87,76 грн.; на суму боргу 27 674,01 грн. за період 23.11.2015 року по 13.12.2015 року нараховано 47.77 грн. відповідно до наданого розрахунку (т. 1, а.с. 10-15) судом встановлено, що вищезазначені нарахування здійснені вірно, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується вимоги про стягнення із відповідача нарахованих позивачем 178 925,20 грн. інфляційних втрат, то господарським судом встановлено, що наданий розрахунок здійснений неправильно.
Відповідно до пункту 2.1. інформаційного листа ВГСУ 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 178 925,20 грн. за період:
- за зобов'язання січня 2014 року на суму боргу 129 704, 70 грн. за період з 15.02.2014 року по 31.10.2014 року нараховано 26 289,85 грн.; на суму боргу 63 437,83 грн. за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року нараховано 2 691,83 грн.;
- за зобов'язання лютого 2014 року на суму боргу 105 764, 87 грн. за період з 15.03.2014 року по 30.11.2014 року нараховано 22 433, 20 грн.;
- за зобов'язання березня 2014 року на суму боргу 73 616, 81 грн. за період з 15.04.2014 року по 30.11.2014 року нараховано 12 763,89 грн.; на суму боргу 68 966,38 грн. за період з 01.12.2014 року по 31.01.2015 року нараховано 6 999, 63 грн.;
- за зобов'язання квітня 2014 року на суму боргу 13 335,93 грн. за період з 15.05.2014 року по 31.01.2015 року нараховано 3 030, 45 грн.;
- за зобов'язання жовтня 2014 року на суму боргу 24 521, 48 грн. за період з 15.11.2014 року по 31.01.2015 року нараховано 2 898,74 грн.; на суму боргу 11 135,84 грн. за період з 01.02.2015 року по 30.04.2015 року нараховано 4 082,78 грн.;
- за зобов'язання листопада 2014 року на суму боргу 93 594, 25 грн. за період з 15.12.2014 року по 30.04.2015 року нараховано 37 574,90 грн.; на суму боргу 45 994,89 грн. за період 01.05.2015 року по 31.05.2015 року нараховано 334,28 грн.;
- за зобов'язання грудня 2014 року на суму боргу 156 841, 44 грн. за період з 15.01.2015 року по 31.05.2015 року нараховано 57 210,13 грн.; на суму боргу 118 262,00 грн. за період з 01.06.2015 року по 31.10.2015 року нараховано 2 007,28 грн.; на суму боргу 27 674,01 грн. за період 01.11.2015 року по 30.11.2015 року нараховано 608,24 грн. встановлено, що такий розрахунок здійснено неправильно.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок суми інфляційних втрат і встановив, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню становить 167 236, 82 грн.
В решті нарахованих 11 688, 38 грн. інфляційних втрат слід відмовити.
З таким розрахунком погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для їх задоволення та скасування рішення у колегії суддів немає.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 07 листопада 2016 року по справі №922/2817/16 залишити без змін.
Повний текст постанови підписаний 27.01.17 року.
Головуючий суддя Ільїн О.В.
Суддя Гетьман Р.А.
Суддя Хачатрян В.С.