79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" січня 2017 р. Справа № 907/327/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т.Б.
судді Мирутенко О.Л.
ОСОБА_1
при секретарі Борщ І.О.
за участю представників сторін:
від позивача (скаржника) - ОСОБА_2 (пред-к за довіреністю)
від відповідача - ОСОБА_3 (пред-к за довіреністю)
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” від 30.09.2016 року № 14/2-1410
на рішення господарського суду Закарпатської області від 15.09.2016 року (головуючий суддя В.П. Кривка, судді - О.Ф. Ремецькі, О.С. Йосипчук)
у справі № 907/327/16
за позовом ОСОБА_4 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “ Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Закарпатгаз”, м.Ужгород
про стягнення суми 12 291 923,07 грн.
рішенням господарського суду Закарпатської області від 15.09.2016 року у справі №907/327/16 у задоволенні позову ОСОБА_4 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про стягнення з ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Закарпатгаз” 8 835 350,23 грн. пені, 753 079,89 грн. 3% річних, 2 703 492,95 грн. інфляційних нарахувань відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що розрахунок за поставлений з січня 2013 року по червень 2015 року природний газ на загальну суму 91 506 822,14 грн. відбувся у порядку та строки, передбачені Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, а тому відсутні правові підстави для застосування санкцій, в цій частині передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
В апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати і прийняти нове, яким в позов задоволити, мотивуючи це тим, що судом першої інстанції дано неналежну оцінку усім обставинам справи та невірно застосовано норми матеріального права. Зокрема, зазначає, що жодне положення договору або закону не передбачає обумовленість зобов'язання з оплати природного газу фактом повернення покупцеві підписаного акту. Окрім того, Відповідач жодного разу не заперечував проти поставки та, відповідно отримання ним, передбачених Договором обсягів природного газу. Також апелянт вважає, що місцевим господарським судом не враховано тієї обставини, що вимоги позивача про стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суми заборгованості Відповідача, яка не охоплювалися (не є предметом регулювання) спільними протокольними рішення про організацію взаєморозрахунків, оскільки була погашена Відповідачем власними коштами є правомірними, а тому підлягали до задоволення.
У своїх запереченнях на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апелянта та зазначає, що його вимоги безпідставні, так як прострочення платежів відбувалося через несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі газу, а частина заборгованості погашалася відповідно до спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, якими встановлювалися інші терміни виконання зобов'язань ніж ті, які передбачалися договором.
Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
В судове засідання з'явилися представники сторін, які усно підтримали свої доводи та заперечення, викладені ними у апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу та доповненнях до них.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу і доповненнях до них, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав.
Судом встановлено, що між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (покупець) 04.01.2013 укладено договір купівлі-продажу №13-236-Н купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ виключно для подальшої реалізації населенню, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (Т.-1 а.с. 9-14). З 01.07.2013 по 19.06.2015 сторони уклали дев'ять додаткових угод до договору №13-234-В, якими змінювали ціну газу, строки дії договору, порядок розрахунків (Т.-1 а.с. 94-112).
За умовами даного договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (п.1.1.). Приймання - передача газу, переданого Продавцем ОСОБА_5 у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу (п. 3.3.), при цьому сторони чітко обумовили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою ОСОБА_5 два примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути ОСОБА_5 один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п. 3.4.).
Пунктом 6.1 договору (зі змінами, внесеними Додатковою угодою №4) передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України та Договором. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.п. 7.1, 7.2.).
На виконання умов договору Позивач передав у власність Відповідачу протягом січня 2013 року - вересня 2015 року природний газ у обсязі 1 250 148,002 тис. м3 на загальну суму 790 428 790,88 грн., що підтверджується узгодженими позивачем та доданими до матеріалів справи актами приймання - передачі природного газу за вказаний період (Т.-1, а.с. 40-73), при цьому, як зазначає позивач ОСОБА_5 проведено повну оплату за відпущений природній газ за спірний період станом на момент звернення до суду з даним позовом (Т.-1, а.с. 74-93). Факт повної оплати, відповідачем підтверджено.
Однак, позивач стверджує, що свої зобов'язання з оплати відповідач виконав з порушенням умов договору, а саме оплату останній проводив не в повному обсязі, не систематично та з порушенням визначеного договором строку, тобто до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, внаслідок чого відповідачем допускалось порушення виконання грошових зобов'язань. У зв'язку з цим, покликаючись на умови договору (п. 7.1, 7.2.) та положення ст. 625 ЦК України позивачем проведено нарахування пені, 3% річних та інфляційні нарахування за прострочення платежів згідно договору, і просив суд стягнути з відповідача суму 12 291 923,07 грн., в т.ч. 8 835 350,23 грн. пені, 753 079,89 грн. 3% річних, 2 703 492,95 грн. інфляційних нарахувань (Т.-1, а.с. 15-39).
В свою чергу відповідач зазначив, що заявлені вимоги є безпідставними, внаслідок невиконання позивачем своїх зустрічних зобов'язань для настання визначених договором умов для проведення остаточних розрахунків покупцем саме до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, у зв'язку з цим прострочення боржника не настало, оскільки зобов'язання не могло бути виконано в обумовлений строк, внаслідок прострочення кредитора. Зокрема стверджує, що у даному випадку визначений договором (п.п. 3.3., 3.4., 6.1.) порядок підтвердження обсягу поставленого газу виключно за наявності у сторін узгоджених ними (підписаних та скріплених печаткою) актів приймання-передачі газу та проведення на їх підставі ОСОБА_5 остаточних розрахунків за відпущений газ. Крім цього, безпідставними вимоги позивача є і тому, що між сторонами у справі підписувалися спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ, відповідно до яких строки та порядок виконання зобов'язань по оплаті було змінено.
Зокрема, на підставі постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій від 11.01.2005 року №20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Департаментом фінансів Закарпатської ОДА, ПАТ “Закарпатгаз” та ПАТ НАК Нафтогаз України у спірний період були підписані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків та проведені відповідні оплати, на загальну суму 91 506 822,14 грн. за отриманий відповідачем згідно договору №13-236-Н від 04 січня 2013 природній газ (Т.-2 а.с. 204-247, Т.-3 а.с. 1-28).
При цьому, в пунктах 2, 3 Спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків та визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків. Отже, умовами спільних протокольних рішень передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу № 13-236-Н від 04.01.2013.
На виконання Спільних протокольних рішень відповідач перерахував позивачу кошти на загальну суму 91 506 822,14 грн. в погашення заборгованості за поставлений за спірний період природний газ по договору купівлі-продажу №13-236-Н від 04.01.2013, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (Т.-2 а.с. 204-247, Т.-3 а.с. 1-28).
Отже, розрахунок за поставлений природний газ за період з січня 2013 року по червень 2015 року частково відбувся у порядку та строки, передбачені Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.
Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що, підписавши зазначені спільні протокольні рішення, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за Договором №13-236-Н, а саме, щодо тих сум заборгованості, які становили предмет їх регулювання, а отже відсутні підстави для застосування санкцій, в цій частині передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України.
Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як вбачається з умов договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1).
Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем власними коштами в порядку встановленому Договором купівлі-продажу природного газу №13-326-Н сплачено позивачу 698 921 968,74грн. При цьому, частково оплата проводилася відповідачем з порушенням умов п.6.1 договору.
Як стверджує відповідач, з чим також погодився місцевий господарський суд, невиконання позивачем свого обов'язку з повернення підписаних уповноваженою особою та скріплених печаткою актів приймання - передачі, унеможливлював здійснення відповідачем повної оплати за поставлений газ, а прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних та 3% річних безпідставні.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України регламентовано, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Вказаний пункт договору узгоджується з вимогами ч.1 ст. 692 ЦК України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, пунктом 6.1 договору №13-236-Н встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 20-го чиссла місяця, наступного за місяцем поставки газу. Вказана умова договору, яка відповідає приписам ч. 1 ст. 530 ЦК України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу протягом певного терміну після підписання позивачем акта приймання-передачі газу чи після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.
Дійсно, згідно з п. 3.4 договору акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п. 6.1 цього договору, несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу. Тобто, настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання вказаних актів, чим спростовуються висновок суду першої інстанції про зворотне.
Отже, пункт 6.1 договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу. Тобто, прострочення грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом реального підписання відповідного акта.
Слід також зауважити, що умови договору не містять жодних застережень з цього приводу, зокрема, щодо можливості відліку 20-денного строку оплати з дня підписання акта приймання-передачі газу. Тому час підписання сторонами відповідного акта ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача.
Акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, а тому, виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником. Крім того пункт 3.4 договору зобов'язує саме покупця надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість.
Отже, несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов'язку у встановлений термін сплатити вартість фактично поставленого природного газу.
На підставі викладеного апеляційний суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
Згідно з ч.6 названої статті нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За порушення встановлених договором строків оплати газу позивачем заявлені до стягнення 8835350,23 грн. пені, 753079,89грн. 3% річних, 2703492,95грн. інфляційних нарахувань.
Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків, та враховуючи те, що до сум заборгованості не включалися проплати, проведені на підставі спільних протокольних рішень, апеляційний господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 8835350,23 грн. пені, 753079,89грн. 3% річних, 2703492,95грн. інфляційних нарахувань, у зв'язку з чим, позовні вимоги задовільняє повністю.
Щодо клопотання ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопотачанню та газифікації «Закарпатгаз» про відстрочення виконання рішення, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.
Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Економічна криза в державі становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності, не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки.
Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Отже, задоволення заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення відповідно до ст.121 ГПК України можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання судового рішення.
Однак, відповідач не зазначив особливого характеру обставин, а звідси, не навів виняткових випадків, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду, а тому в задоволенні такого клопотання, суд апеляційної інстанції відмовляє.
Необгрунтованим є також клопотання ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопотачанню та газифікації «Закарпатгаз» щодо зменшення розміру неустойки, а тому зважаючи на вимоги частини третя статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України, пункту 3 статті 83 ГПК, якими передбачено необхідність обґрунтування, що саме цей випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), в задоволенні цього клопотання апеляційний господарський суд відмовляє.
В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що при вирішенні спору місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.
Відтак рішення суду першої інстанції належить скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Зважаючи на те, що апеляційну скаргу задоволено, витрати по сплаті судового збору в порядку ст.49 ГПК України покладаються на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105, 121 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” від 30.09.2016 року № 14/2-1410 задоволити.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 15.09.2016 року у справі №907/327/16 - скасувати. Прийняти нове рішення. Позов ОСОБА_4 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про стягнення коштів - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопотачанню та газифікації «Закарпатгаз» (88015, м.Ужгород, вул.Погорєлова, 2, код ЄДРПОУ 05448610) на користь ОСОБА_4 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м.Київ. вул.Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720) - 8835350,23 грн. пені, 753079,89грн. 3% річних, 2703492,95грн. інфляційних нарахувань, 184378,85грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 202816,73грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Господарському суду Закарпатської області видати відповідний наказ.
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» про зменшення розміру неустойки та відстрочення виконання рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений 20.01.2017 р.
Головуючий суддя Бонк Т.Б.
Судді Мирутенко О.Л.
ОСОБА_1