04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" січня 2017 р. Справа№ 910/32579/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Разіної Т.І.
Чорної Л.В.
секретар судового засідання - Пугачова А.С.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 26.01.2017 року по справі №910/32579/15 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2016р.
за заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 11.07.2016р. у справі № 910/32579/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тутковський інтегровані рішення"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про стягнення 5 024 917,50 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016р. у справі №910/32579/15 заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 11.07.2016р. у справі №910/32579/15 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 23.11.2016р., відповідач звернувся з апеляційної скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначену ухвалу суду скасувати та прийняти нове, в яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; на порушення норм матеріального та процесуального права.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
25.01.2017р. представником відповідача через канцелярію суду подано письмові пояснення, в яких наводить додаткові доводи до апеляційної скарги.
Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
У відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги з урахуванням письмових пояснень до неї та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, в грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тутковський інтегровані рішення" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-відповідач) заборгованості в розмірі 5 024 917,50 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016р. у справі №910/32579/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016р., позовні вимоги задоволено повністю.
11.07.2016р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016р. видано відповідний наказ.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016р., відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2016р. касаційну скаргу задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2016р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016р. у справі №910/32579/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
07.10.2016р. від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла до Господарського суду міста Києва заява, в якій просив визнати наказ Господарського суду міста Києва від 11.07.2016р. у справі №910/32579/16 про стягнення 5 024 917,50 грн. основного боргу та 75 373,76 грн. судового збору таким, що не підлягає виконанню повністю; стягнути зі спеціального реєстраційного рахунку відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у м.Києві безпідставно списані кошти з рахунку Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в сумі 5 100 291,26 грн. та перерахувати їх на його рахунок, з якого вони були списані; стягнути з Держави та перерахувати на рахунок Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" , з якого вони були списані, 510 029,12 грн. виконавчого збору та 619,06 грн. витрати пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.
Обґрунтовуючи заяву відповідач посилається на те, що оскільки рішення суду, на підставі якого видано наказ та відкрито виконавче провадження скасовано, як наслідок, його обов'язок перед позивачем - відсутній
Розглянувши в судовому засіданні 26.01.2017р. заяву відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду міста Києва від 11.07.2016р. у справі №910/32579/15, судова колегія прийшла до висновку, що вона в цій частині підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду - скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в ході примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.07.2016р. у справі №910/32579/15, відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві з рахунку відповідача (боржника) на спеціальний реєстраційний рахунок Відділу згідно з платіжною вимогою №316-10/9 від 26.07.2016р., було стягнуто грошові кошти в сумі 5 610 939,44 грн., в тому числі, 5 100 291,26 грн., на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 11.07.2016р. у справі №910/32579/15.
Відповідно до ч.4 ст.117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.
У відповідності до п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:
- якщо його видано помилково;
- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).
Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку про наявність правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду міста Києва від 11.07.2016р. у справі №910/32579/15.
Стосовно вимог заяви відповідача про стягнення з Держави та перерахування на його рахунок, з якого вони були списані, грошових коштів в сумі 510 029,12 грн., перерахованих в якості виконавчого збору та 619,06 грн. витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Списані з рахунку заявника грошові кошти в сумі 510 029,12 грн., перераховані в якості виконавчого збору, а 619,06 грн. - в якості витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, тобто у зв'язку з проведенням виконавчих дій згідно із Законом України "Про виконавче провадження", а не на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 01.07.2016р. у справі № 910/32579/15.
Таким чином, у господарського суду відсутні жодні правові підстави для стягнення з Держави та перерахування на рахунок відповідача, з якого вони були списані, грошових коштів в сумі 510 029,12 грн., перерахованих в якості виконавчого збору та 619,06 грн. витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій в порядку ст.117 ГПК України, у зв'язку з чим вказані вимоги заявника задоволенню не підлягають.
Щодо вимог заяви відповідача про зобов'язання відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві закінчити виконавче провадження ВП № 51663681 від 18.07.2016р., про що винести відповідну ухвалу, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви в цій частині, оскільки виходячи зі змісту ст.117 ГПК України суд не має право надавати правову оцінку діям органів Державної виконавчої служби та зобов'язувати їх вчиняти будь-які дії.
Стосовно вимог заяви відповідача про стягнення зі спеціального реєстраційного рахунку відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві безпідставно списаних коштів з рахунку Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в сумі 5 100 291,26 грн. та перерахувати їх на його рахунок, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви в цій частині, оскільки положення ст.117 ГПК України передбачають можливість господарського суду одночасно з визнанням наказу таким, що не підлягає виконанню, стягнути саме зі стягувача отримані ним грошові кошти. В той же час, як свідчать матеріали справи та як відзначає й сам відповідач в апеляційній скарзі, позивач (стягувач) жодних грошових коштів на виконання скасованого рішення суду не отримував.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню в частині відмови в задоволенні заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду міста Києва від 11.07.2016р.; в іншій частині оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залити без змін.
Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-106, 117 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2016р. у справі №910/32579/15 задовольнити частково.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2016р. у справі №910/32579/15 в частині відмови в задоволенні заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду міста Києва від 11.07.2016р. скасувати, а заяву в цій частині задовольнити.
3.Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду міста Києва від 11.07.2016р. у справі №910/32579/15.
4.В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2016р. у справі №910/32579/15 залишити без змін.
5.Матеріали справи №910/32579/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Т.І. Разіна
Л.В. Чорна