25.01.2017 року Справа № 904/5375/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),
суддів: Вечірко І.О., Дармін М.О.
при секретарі Ковзиков В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №4 від 18.05.2016 року;
від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №1299 від 15.07.2016 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еліз" та товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Елтехкомп" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016р. у справі №904/5375/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еліз", м. Запоріжжя
до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Елтехкомп", м. Дніпро
про стягнення 731 422,70 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015р. у справі №904/5375/16 (головуючий суддя - Рудь І.А., судді - Ліпинський О.В., Соловйова А.Є.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Елтехкомп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еліз" 16 364 грн. 77 коп. основного боргу, 64 148 грн. 38 коп. пені, 5 908 грн. 91 коп. 3% річних, 10 971 грн. 34 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог провадження у справі припинено.
Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ «Еліз» звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Посилається на помилковість висновку суду про наявність підстав для припинення зобов'язань за договором 80/13 від 27.06.2013р. на суму 645000,24грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договором №116 від 16.10.2012р. .
З апеляційною скаргою також звернувся відповідач, зазначивши, що оскільки нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних є невід'ємною частиною грошового зобов'язання боржника, висновок господарського суду про те, що здійснені позивачем часткові оплати боргу за договором №116 від 16.10.2012р. не є перериванням встановленого строку позовної давності для звернення з вимогами про сплату 3% річних та інфляційних втрат, є помилковими і не відповідають діючому законодавству.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Елтехкомп" просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідач на відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Еліз» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
В судовому засіданні 25.01.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Еліз» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ "Елтехкомп" підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліз" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Елтехкомп" (покупець) укладений договір поставки № 80/13 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, продавець передає у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність на умовах цього Договору продукцію, технічні характеристики, найменування, вартість якої визначені в специфікаціях (надалі-продукція), що є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.1 Договору).
За умовами п. 8.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами. Якщо протягом календарного року продавець не виставляв рахунки за Договором, а покупець не сплачував такі рахунки, Договір припиняє дію.
Пунктом 2.1 Договору сторони узгодили, що ціна на продукцію встановлюється в гривні і зазначається в рахунках - фактурах та/або в специфікаціях.
Згідно до специфікації №1 до Договору продавець постачає покупцю: - трифазний трансформатор силовий масляний ТМ - 630/У1- 10/0,4 Д-Ун-11 гофробак в кількості 20 шт. на суму 998 583 грн. 34 коп. без ПДВ; - трансформатор ОЛСП-1,25/10 У2 в кількості 20 шт. на суму 156 250 грн. 00 коп. без ПДВ, а разом з ПДВ 1 385 800 грн. 01 коп.
Відповідно до п. 3.1 Договору умови та порядок розрахунків за продукцію зазначаються в рахунках - фактурах та/або в специфікаціях.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 1 387 415 грн. 01 коп., який був прийнятий відповідачем, що підтверджується наступними видатковими накладними:
- №540 від 08.07.2013р. на суму 119 830 грн. 00 коп.;
- №541 від 08.07.2013р. на суму 37 500 грн. 00 коп.;
- №586 від 24.07.2013р. на суму 119 830 грн. 00 коп.;
- № 660 від 12.08.2013р. на суму 239 660 грн. 00 коп.;
- №667 від14.08.2013р. на суму 9 375 грн. 00 коп.;
- №691 від 22.08.2013р. на суму 28 125 грн. 00 коп.;
- № 754 від 10.09.2013р. на суму 9 375 грн. 00 коп.;
- №755 від 10.09.2013р. на суму 479 320 грн. 01 коп.;
- №919 від 18.10.2013р. на суму 37 500 грн. 00 коп.;
- №1074 від 26.11.2013р. на суму 37 500 грн. 00 коп.;
- №1223 від 27.12.2013р. на суму 45 000 грн. 00 коп.;
- №1226 від 27.12.2013р. на суму 158 400 грн. 00 коп.;
- №238 від 08.04.2014р. на суму 24 000 грн. 00 коп.;
- №336 від 05.05.2014р. на суму 42 000 грн. 00 коп. (т. 1, а.с. 13-26).
Відповідно до п. п. 2.1, 3.1 позивачем виставив до сплати відповідачу відповідні рахунки на оплату (т. 1,а.с. 27-33)
Відповідач, в порушення умов Договору свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті здійснив частково в розмірі 726050грн., що підтверджується банківськими виписками, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 661365,01 грн. (т.1, а.с. 34-41).
Позивач звертався до відповідача із письмовою вимогою №140 від 19.05.2016р. про оплату поставленого товару, в якій просив сплатити вартість товару в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, шляхом перерахування коштів в сумі 661 365 грн. 01 коп. на рахунок ТОВ „Еліз” (т.1, а.с.42-44) .
Вказана вимога позивача відповідачем виконана не була, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.
Крім основної заборгованості позивач нарахував (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 64148,38 грн. пені, 5908,91 грн. - 3% річних.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Факт наявності заборгованості за поставлений товар документально підтверджений та не заперечується відповідачем, а тому колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок, погоджується з нарахуванням основної заборгованості в сумі 661365,01грн., 64148,38 грн. - пені, 5908,91 грн. - 3% річних.
Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що підставою для припинення зобов'язань ТОВ НВП «Елтехкомп» перед ТОВ «Еліз» на суму 645000,24грн. за договором №80/13 від 27.06.2013р. є зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ НВП «Елтехкомп» до ТОВ «Еліз» за договором 116 від 16.10.2012р.
З таким висновком апеляційний суд не погоджується, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.
Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань. Однак, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.
Наведена позиція викладена в листі Вищого господарського суду України від 12.03.2009 року № 01-08/163.
Зарахування можливе за наявності таких умов:
- зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;
- однорідність вимог (гроші, однорідні речі);
- настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;
- ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання;
- звернення з заявою однієї сторони до іншої.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено 3 договори поставки: №116 від 16.10.2012р., №80/13 від 27.06.2013р., №082/14 від 09.10.21014р.
Відповідачем, під час розгляду справи судом першої інстанції, було надано заяву про зарахування зустрічних вимог від 15.09.2016р. № 15/3 та від 05.10.2016р. № 641 (т. 2, а.с. 28-30, 77-78).
Згідно змісту заяви про зарахування зустрічних вимог від 15.09.2016р. № 15/3 відповідач зазначив про існування з боку ТОВ “Еліз” перед ТОВ НВП “Елтехкомп” зустрічних невиконаних зобов'язань по сплаті грошових коштів за договором поставки від 16.10.2012р. № 116 на суму 645000,24 грн. Вказана заборгованість виникла у зв'язку із неповною оплатою ТОВ “Еліз” вартості поставленого відповідачем товару на загальну суму 1200000, 24 грн. за наступними видатковими накладними:
- № 246 від 26.11.2012р. на суму 240000 грн. 05 коп.;
- № 261 від 05.12.2012р. на суму 240000 грн. 05 коп.;
- № 270-1 від 18.12.2012р. на суму 400000 грн. 08 коп.;
- № 272 від 20.12.2012р. на суму 320000 грн. 06 коп.
Відповідач врахував оплати згідно платіжних доручень:
- 25.12.2012р. - на суму 100000.00грн.
- 27.12.2012р. - на суму 150000,00грн.
- 15.03.2013р. - на суму 150000,00грн.
- 16.10.2014р. - на суму 155000,00грн., всього на суму 550000,00грн., визначивши
заборгованість в розмірі (120000,24грн. - 555000,00грн.) = 645000,24грн.
Але, як вбачається з матеріалів справи, позивач вказує, що відповідачем не врахована оплата позивача за договором № 116 від 16.10.2012р. на суму 360000,00 грн., сплачену платіжним дорученням №3655 від 16.10.2012р., у призначенні платежу за яким бухгалтер ТОВ “Еліз” припустилась помилки.
Щодо платежу від 16.10.2014р. у сумі 155 000 грн., позивач вказує, що сплата цієї суми виконувалася ТОВ “Еліз” за рахунком № 454 від 15.10.2014р., як попередня оплата у розмірі 50% за договором № 082/14 від 09.10.2014р., і про корегування призначення цього платежу він, позивач, відповідача повідомив листом від 16.10.2014р. № 1218.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивачем було заявлено відповідну заяву про сплив позовної давності по заборгованості за поставками, здійсненими за договором № 116 від 16.10.2012р.
Таким чином, в даному випадку зустрічні вимоги не є безспірними, оскільки позивач, як боржник, заперечує віднесення платежу від 16.10.2014р. на суму 155000,00грн. в рахунок договору №116 від 16.10.2012р. та вважає необґрунтованим не врахування по цьому ж договору платежу на суму 360000,00грн., сплаченого ним, позивачем, згідно платіжного доручення №3655 від 16.10.2012р.
Крім того, позивач наполягає на сплив строку позовної давності по вимогах про стягнення з нього заборгованості по договору №116 від 16.10.2012р., по якому відповідач провів залік.
Отже, заява відповідача про зарахування зустрічних позовних вимог, які в даному випадку не є безспірними, задоволенню не підлягає.
Відповідний спір повинен бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.
Апеляційний суд вважає, що відповідач не позбавлений права звернутись на загальних підставах до суду з вимогами про стягнення заборгованості, яку вимагає зарахувати на підставі ст. 601 ЦК України.
Елтехкомп» задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ТОВ «Еліз» підлягає задоволенню, рішення господарського суду підлягає скасуванню частково як незаконне та необґрунтоване, а з відповідача підлягає стягненню основний борг в сумі 661365,01грн.,64148,38 грн. пені, 5908,91 грн. - 3% річних. Судові витрати по справі у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105, ГПК України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Елтехкомп" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еліз" задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016р. у справі №904/5375/16 скасувати частково.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Елтехкомп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еліз" основний борг в сумі 661365,01грн., 64148,38 грн. - пені, 5908,91 грн. - 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 23039,82грн., у тому числі за розгляд справи апеляційною інстанцією.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий Л.О. Чимбар
Суддя І.О. Вечірко
Суддя М.О. Дармін
30.01.2017р.