25.01.2017 Справа № 920/1211/16
Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1211/16
за позовом - Державна екологічна інспекція у Сумській області, м. Суми,
до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Шосткинський завод хімічних реактивів», м. Шостка Сумської області,
про стягнення 13260,75 грн.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 3/-09 від 03.01.2017,
відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 54-62 від 23.01.2017.
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача в доход місцевого бюджету Шосткинської міської ради завдану державі шкоду в сумі 13260,75 грн. з врахуванням вимог статей 29, 691 Бюджетного кодексу України, а саме: 30 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати до Державного бюджету України та 70 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати в доход місцевого бюджету.
Відповідач у відзив на позовну заяву проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивачем не доведено наявності повного складу правопорушення, що є обов'язковою умовою для стягнення (відшкодування) майнової шкоди.
Відповідач зазначає, що з моменту встановлення твердопаливного котла у 2014 році і до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, до 19.11.2015 року зазначене устаткування не працювало, проте позивачем здійснено розрахунок збитків за період з жовтня 2014 року по 18 листопада 2015 року, що суперечить вимогам Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінприроди № 639 від 10.12.2008 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 року за № 48/16064, пунктом 3.11 якої передбачено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.
Представник позивача надав суду письмові пояснення з урахуванням відзиву відповідача на позовну заяву, в якому позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі. На спростування заперечень відповідача представник позивача зазначає, що відповідно до статистичного звіту відповідача «Про результати використання палива, теплоенергії та електроенергії» за 2014 рік за формою № 11-мтп, ним використано 71 м3 дров для опалення, інформації про кількість використаних дров для опалення за 2015 рік не надано.
Позивач також звертає увагу суду на те, що, у відповідача, крім твердопаливного котла «Елпа», котельне обладнання, що працює на твердому паливі, відсутнє. Тому, відповідачу за встановлене порушення природоохоронного законодавства було правомірно розраховано збитки за період з 01.10.2014 року по 18.11.2015 року в сумі 13260,75 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Стаття 66 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Згідно із пунктом 3 Положення про Державну екологічну інспекцію, затверджену Указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 року, основними завданнями Державної екологічної інспекції України є здійснення нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами.
Пунктом 6.17 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 04.11.2011 року за № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2011 року за № 1347/20085, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право виступати позивачем у судах. А відповідно до пункту 7 Положення про державну екологічну інспекцію, затвердженого указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 року, Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Відповідно до статей 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, винні у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть за це, поряд з іншими видами відповідальності, цивільно-правову відповідальність і зобов'язані відшкодувати збитки, заподіяні внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 21.07-10.08.2015 року позивачем проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами відповідача, за результатами якої встановлено факт здійснення відповідачем наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від твердопаливного котла «Елпа» в період з 01.10.2014 року по 18.11.2015 року, що є порушення вимог статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», що підтверджується актом перевірки від 21.07-10.08.2015 року, звітом по інвентаризації забруднюючих речовин цеху № 03, листом відповідача від 29.02.2016 року та статистичним звітом відповідача «Про результати використання палива, теплоенергії та електроенергії» за 2014 рік за формою № 11-мтп.
Під час перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища встановлено, що відповідачем введено в експлуатацію твердопаливний котел «Елпа», викиди забруднюючих речовин від якого здійснюються наднормативно внаслідок відсутності дозволу на викиди в атмосферне повітря для зазначеного паливовикористовуючого обладнання.
Таким чином, у період з 01.10.2014 року по 18.11.2015 року відповідачем здійснювалися наднормативні, тобто без спеціального дозволу, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела, внаслідок чого державі завдано збитки.
На підставі матеріалів проведеної перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Сумській області, згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 року, зареєстрованої в Мінюсті України 21.01.2009 року за № 48/16064, здійснено розрахунок розміру збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.10.2014 року по 18.11.2015 року, який дорівнює 13260,75 грн.
Для вирішення цього питання, на оплату визначеного збитку в розмірі 146489,87 грн. позивач направив відповідачу претензію № 842/09-14 від 30.03.2016 року.
Однак, відповідач завдані державі збитки в розмірі 13260,75 грн. не відшкодував, що і стало підставою для звернення до суду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», атмосферне повітря - це життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень.
Згідно статті 10 згаданого Закону, підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.
Статтею 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Відповідно до частини першої статті 33 зазначеного Закону, особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону - несуть відповідальність згідно з законом.
Згідно з пунктом «е» частини першої статті 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Порядок розрахунку розмірів компенсації збитків через наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 року (далі - Методика).
Пунктом 2.1.2 Методики визначено, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.
Згідно пункту 2.2 Методики, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.
Відповідно до пункту 4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року № 01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків», збитки завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Статтею 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно з пунктом 3.11 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.
Зі змісту норм названої Методики та наведених норм природоохоронного законодавства вбачається, що в пункті 3.11 цього акта визначається момент початку правопорушення, що виявлений перевіркою, а не момент, з якого нараховуються збитки.
Отже, оскільки відповідачем здійснювалися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, посилання на пункт 3.11 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, як на підставу для відмови в позові, є помилковими, а збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.
Відповідно до пункту 4.1 Методики, розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.
Згідно пункту 3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.
Розрахунки збитків, завданих відповідачем державі на загальну суму 13260,75 грн. за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, у зв'язку з вказаним порушенням, здійснено позивачем на підставі Методики, встановлених під час перевірки обставин та складеного за результатами її проведення акту перевірки від 21.07.-10.08.2015 року.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
На позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.
Відповідно до пункту 1.6 роз'яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» № 02-5/744 від 27.07.2001 року, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (стаття 1166 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.
При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов'язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.
Враховуючи вищенаведене та те, що судом встановлено наявність всіх складових правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки відповідача (викид в атмосферу забруднюючих речовин без спеціального дозволу), наявність шкоди (збитки в розмірі 13260,75 грн.) та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою (збитки спричинені внаслідок скидання відповідачем в період з 01.10.2014 року по 18.11.2015 року забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу).
Доводи позивача стосовно протиправної поведінки відповідача у заподіянні збитків внаслідок викидів в атмосферу забруднюючих речовин без спеціального дозволу підтверджуються документами, складеними за результатами перевірки.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням вищевказаного та оскільки відповідач належними доказами позовні вимоги не спростував, доказів сплати суми збитків суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 13260,75 грн. є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.
Пунктом 18 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що головними розпорядниками бюджетних коштів - є бюджетні установи в особі їх керівників. В даному випадку Шосткинська міська рада Сумської області.
Частиною третьою статті 29 та частиною четвертою статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності надходять до спеціального фонду державного бюджету, а 70 відсотків зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шосткинський завод хімічних реактивів» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Щербакова, буд. 1, ідентифікаційний код 05761264) збитки в сумі 13260,75 грн., завдані державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в доход місцевого бюджету Шосткинської міської ради Сумської області (код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням природоохоронного законодавства), р/р 33110331700012, ОКПО 37512251, в ГУДКСУ Сумській області, МФО 837013) з врахуванням вимог статей 29, 691 Бюджетного кодексу України, а саме: 30 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати до Державного бюджету України та 70 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати в доход місцевого бюджету.
Стягувач: Державна екологічна інспекція у Сумській області (40030, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, буд. 25, ідентифікаційний код 37970834).
Боржник: Публічне акціонерне товариство «Шосткинський завод хімічних реактивів» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Щербакова, буд. 1, ідентифікаційний код 05761264).
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шосткинський завод хімічних реактивів» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Щербакова, буд. 1, ідентифікаційний код 05761264) на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області (40030, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, буд. 25, ідентифікаційний код 37970834) витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30.01.2017.
Суддя ОСОБА_3