25.01.2017 Справа № 920/1163/16
Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Малюк Р.Б., розглянувши матеріали справи № 920/1163/16:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім -Партнер», м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод», м. Суми,
про стягнення 291 621 грн. 40 коп.,
За участю представників сторін:
Від позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність б/н від 17.11.2016);
Від відповідача: представник ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.02.2016);
Суть спору: позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою (вх. № 3207 від 28.11.2016), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 291 621 грн. 40 коп. інфляційних нарахувань за неналежне виконання грошового зобов'язання відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки товару № 30 від 31.03.2014 року, а також 4 380 грн. 00 коп. витрати по сплаті судового збору.
22.12.2016 ухвалою господарського суду Сумської області було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім -Партнер» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено розгляд справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
19.12.2016 на адресу господарського суду Сумської області від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що нарахування 30% річних (які стягнуто рішенням № 920/1444/15) проведено за період з 02.11.2014 року по 13.08.2015 року, що вбачається безпосередньо із постанови Харківського апеляційного господарського суду по справі № 920/1444/15 від 20.01.2016 та рішення господарського суду Сумської області від 29.06.2016.
22 грудня 2016 року від відповідача надійшов відзив № 07/777 від 21.12.2016 на позовну, в якому відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними та неогрунтованими і просив суд відмовити в задоволенні позову.
28.12.2016 на адресу господарського суду Сумської області від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що правомірність одночасного стягнення інфляційних втрат та курсової різниці не суперечить вимогам чинного законодавства та підтверджується судовою практикою.
24 січня 2017 року відповідач надіслав додаткові пояснення № 07/779 від 24.01.2017 року, в яких вказав, що оскільки сума платежу була перерахована в гривні на момент фактичної оплати товару, а до цього часу, вартість товару залишалась визначеною в іноземній валюті, стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості є неможливим.
Подані документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 25.01.2017 виклав свої позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.
Повноважний представник відповідача у судовому засіданні 25 січня 2017 року надав додаткові усні пояснення на позовну заяву, відповідно до яких вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими і просить суд відмовити в задоволенні позову.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд встановив:
31 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрохім-Партнер” (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Угроїдський цукровий завод” (відповідачем у справі) був укладений договір поставки товару № 30.
Зазначений договір визначає умови поставки товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння) на умовах відстрочення платежу. Предметом даного договору є товар, який належить постачальнику (позивачу) на момент укладання договору або буде набутий постачальником у майбутньому (розділ 1 договору № 30).
Загальна сума договору відповідно до пункту 2.3 договору встановлена як сукупність додатків та/або накладних документів на відпуск товару (видаткових накладних), які підписані у період дії даного договору. Ціна товару, що є предметом даного договору, вказується у додатках до нього, у національній валюті (п. 2.4 договору).
Порядок розрахунків за поставлену продукцію, що є предметом договору № 30 сторони узгодили у розділі 5 цього договору. Так, покупець (відповідач) відповідно до п. 5.1 договору здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною у додатках та/або накладних на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору із врахуванням положень п. 2.4 та розділу 5 даного договору.
Разом з тим, сторони у п. 5.4 визначили та погодили, що оплата товару згідно договору проводиться наступним чином: 20% від вартості товару попередньо оплачується покупцем у строк до 07.04.2014; 40% вартості товару оплачується покупцем у строк до 10.10.2014; 40% від вартості товару оплачується покупцем у строк до 01.11.2014.
Рішенням господарського суду Сумської області від 02.11.2015 року у справі № 920/1444/15 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохім-Партнер”, м. Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “Угроїдський цукровий завод”, м. Суми про стягнення 1 342 890 грн. 02 коп., позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “Угроїдський цукровий завод” (40021, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 37053194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохім-Партнер” (03038, м. Київ, вул. Ямська, 8; код ЄДРПОУ 38397547) 542778 грн. 90 коп. основного боргу за договором поставки № 30 від 31.03.2014, 10000 грн. 00 коп. пені за несвоєчасні розрахунки, 472217 грн. 64 коп. курсової різниці, 127552 грн. 78 коп. - суму 30 % річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 26860 грн. 00 коп.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 січня 2016 року по справі 920/1444/15, апеляційну скаргу відповідача було залишено без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 02.11.2015 по справі № 920/1444/15 без змін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору поставки товару № 30 від 31.03.2014 року, несвоєчасно оплатив вартість товару, у зв'язку з чим останньому нараховано інфляційні збитки в сумі 291 621 грн. 40 коп.
В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач вказує на те, що стягнення інфляційних втрат є неможливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише відносно національної валюти про що зазначено в п. 8.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, сторони у договорі визначили інший спосіб компенсації знецінення грошових коштів, а здійснений позивачем перерахунок вартості товару відносно курсу національної валюти - гривні до долара США, на думку відповідача, повністю враховує таке знецінення.
Позивач не погоджується з позицією відповідача і вказує, що інфляційні нарахування не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
За розрахунком позивача інфляційні збитки в загальній сумі становлять 291 621 грн. 40 коп., в тому числі: в сумі 720 грн. 89 коп. за період з 08.04.2014 по 16.04.2014, виходячи з суми боргу 21 845 грн. 09 коп., в сумі 11 165 грн. 96 коп. за період з 11.10.2014 по 27.11.2014, виходячи з суми боргу 256 948 грн. 59 коп., в сумі 108 102 грн. 40 коп. за період з 29.11.2014 по 13.04.2016, виходячи з суми боргу 216 948 грн. 59 коп., в сумі 171 632 грн. 15 коп. за період з 02.11.2014 по 13.04.2016, виходячи з суми боргу 325 830 грн. 30 коп.(а.с. 6).
Дослідивши надані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Не є неустойкою (штрафом, пенею) застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.
Постановою Пленуму ВГСУ від 17.12.2015р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», зазначено у п. 3.1. інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
У пункті 5.2 договору № 30 відповідно до ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках та визначені у національній валюті України, еквівалентній курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору. Сума авансової оплати у гривні, що підлягає до сплати покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору, на курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати (пункт 5.2.1 договору).
У відповідності із пунктом 5.3 договору поставки № 30 вартість товару оплачується на поточний рахунок постачальника у національній валюті, скоригованій пропорційно зміні курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.
Крім того, умовами додатків № 1 та № 2 до договору поставки № 30 передбачено, що у випадку, якщо курс долара США до гривні на день оплати вище, ніж курс долара США до гривні на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують відповідну формулу: S=(A1/A2)*B, де S - ціна товару на момент проплати, А1 - курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування грошей, А2 - курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання договору, В - ціна товару на момент підписання договору.
З матеріалів справи вбачається, що майнові інтереси позивача від знецінення коштів захищені валютним застереженням викладеними у п. 5.2. договору та додаткових угодах № 1 та № 2 до договору поставки № 30 і судом в рішенні від 02.11.2015 року у справі № 920/1444/15 стягнуто 472 217 грн. 64 коп. курсової різниці.
Суд вважає неправомірним нарахування інфляційних втрат, оскільки сторони в договорі визначили інший спосіб компенсації знецінення грошових коштів, а саме перерахунок ціни товару відносно курсу національної валюти гривні до долара США. В такому випадку нарахування інфляційних втрат є неможливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише відносно національної валюти (п 8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року), а здійснений позивачем перерахунок вартості товару за курсом долара США повністю врахував таке знецінення.
Аналогічна правова думка міститься також в постанові ВГСУ від 16.09.2014 у справі № 904/3739/14 та постанові від 15.11.2016 № 922/1787/16.
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 статті 3 Цивільного кодексу України, однією з загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору. Суть цієї норми розкрита в статті 627 Цивільного кодексу України, згідно з якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Реалізуючи вказаний принцип цивільного законодавства, сторони в укладеному договорі поставки товару № 30 від 31.03.2014 та додатках до нього узгодили, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках та визначені у національній валюті України, еквівалентній курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору. Сума у гривні, що підлягає до сплати покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору, на курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати.
В додатках до договору сторони передбачили формулу, за якою відбувається перерахунок ціни товару:
S=(A1/A2)*B, де
S - ціна товару на момент проплати,
В - ціна товару на момент підписання договору.
А1 - курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування грошей,
А2 - курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання договору.
Як свідчать матеріали справи майнові інтереси позивача від знецінення коштів захищені валютним застереженням викладеним у розділі 5 договору та додаткових угодах № 1 та № 2 до договору поставки № 30, до того ж судовим рішенням № 920/1444/15 від 02.11.2015 стягнуто з відповідача на користь позивача 472 217 грн. 64 коп. курсової різниці.
З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції в сумі 291 621 грн. 40 коп. задоволенню не підлягають оскільки сторони у договорі визначили інший спосіб компенсації знецінення грошових коштів, а саме перерахунок ціни товару відносно курсу національної валюти - гривні до долара США. Індекс інфляції розраховується лише відносно національної валюти, а здійснений позивачем перерахунок вартості товару за курсом долара США повністю врахував таке знецінення.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити.
Повне рішення складено 30.01.2017.
Суддя С.В. Заєць