25 січня 2017 року Справа № 915/1292/16
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу
за позовом: Приватного акціоненрного товариства “ПРОСТО-страхування”,
04050, м.Київ, вул.Герцена, 10
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Южная Транспортная Компанія”, 54050, м.Миколаїв, вул. Янтарна, 322
про: стягнення 85980,00 грн.
за участю представників сторін
Від позивача: ОСОБА_1, дов. від 03.01.2017 року
Від відповідача: не з'явився
Позивач 25.11.2016 року звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з відповідача затрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 85980,00 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору полісу № АІ/7477310 обов'язкового страхування від 24.11.2014 року; матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 22.11.2015 року, а саме постанови Центрального районного суду м. Миколаєва, повідомлення від 24.11.2015 року про настання випадку, звіту № 2665/15 з оцінки транспортного засобу від 24.12..2015 року про вартість матеріального збитку в розмірі 46941,55 грн., заяви від 11.02.2016 року про виплату страхового відшкодування, страхового акту № 111046 від 09.03.2016 року з вартістю страхового відшкодування в сумі 36490,00 грн., платіжного доручення № 4367 від 10.03.2016 року, звіту № 103/12/15 з оцінки транспортного засобу від 23.12.2015 року про вартість збитку в сумі 142958,00 грн., договору страхування наземного транспорту № 3015/215/010026 від 15.06.2015 року, платіжного доручення № 98392 від 10.02.2016 року на 130715,63 грн., регресної вимоги про виплату 49490,00 грн., страхового акту № 111102 від 15.04.2016 року на 49490,00 грн., платіжного доручення № 6942 від 18.04.2016 року на 49490,00 грн.; норм ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 1187 (п.2), 1191, 1172 Цивільного кодексу України, ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та мотивовані тим, що відповідно до постанови Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_2 не забезпечив належний технічний стан свого автомобіля, внаслідок чого сталось відкручування зовнішнього лівого колеса задньої осі тягача, яке злетіло та завдало пошкодження т/з «МАN» та «Scania». Оскільки ОСОБА_2 під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з ТДВ «Южная Транспортная Компанія» та виконував свої трудові, службові обов'язки, саме на ТОВ «Южная Транспортная Компанія» покладається обов'язок відшкодування нанесеної його працівником шкоди.
Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзив по суті спору не надав, свого представника жодного разу в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать як відмітки канцелярії на зворотніх сторонах судових ухвал, так і поштові повідомлення про повернення кореспонденції.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
25.01.2017 р. за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд -
встановив:
24 листопада 2014 року між Приватним акціонерним товариством “ПРОСТО-страхування” та Товариством з додатковою відповідальністю «Южная Транспортная Компанія» було укладено договір, поліс № АІ/7477310 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «DAF 95 XF 380», реєстраційний номер НОМЕР_1.
Матеріали справи свідчать, що 22 листопада 2015 року на 17 км. Автодороги Львів - Тернопіль відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю трьох транспортних засобів, а саме:
- автомобіль «МАN L2000», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3
- автомобіль «Scania», реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить ПАТ «Концерн Галіфтогаз», під керуванням ОСОБА_4
- автомобіль «DAF 95 XF 380», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2
14.01.2016 року постановою Центральний районний суд м. Миколаєва у справі № 490/11737/15-п встановив, що 22.11.2015 року близько 14:30 ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом марки «DAF 95 XF 380», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом FLOOR реєстраційний номер НОМЕР_4 рухався по а/д Львів - Тернопіль на 17 км. + 900 м., в порушення п. 31.1 Правил дорожнього руху України не забезпечив належний технічний стан свого автомобіля, внаслідок чого сталося відкручування зовнішнього лівого колеса задньої осі тягача, яке злетіло та завдало пошкоджень т/з «МАN», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та т/з «Scania», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 В результаті вказаного ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Наведеною постановою ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн.
24 листопада 2015 року ОСОБА_3 звернувся до АТ «ПРОСТО-страхування» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку.
Звітом оцінювача від 24.12.2015 року № 2665/15 з оцінки транспортного засобу визначено, що вартість матеріального збитку ОСОБА_3 внаслідок пошкодження автомобілю «МАN», реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 46941,55 грн.
11 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернувся до АТ «ПРОСТО-страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування.
На підставі заяви ОСОБА_3, позивач на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визнав подію страховою, про що складено страховий акт № 111046 від 09.03.2016 року. Сума відшкодування належного до сплати ОСОБА_3 склала 36490,00 грн. Вказану суму було перераховано ОСОБА_3 за платіжним дорученням № 4367 від 10.03.2016р.
Також, внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди Публічне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз» зазнало матеріальної шкоди внаслідок пошкодження належного йому на праві власності автомобілю «Scania», реєстраційний номер НОМЕР_3, яка згідно зі звітом № 103/12/15 з оцінки транспортного засобу від 23.12.2015 року становить 142958,00 грн.
На момент вказаного ДТП між ПАТ «Концерн Галнафтогаз» та ПАТ «СК «Універсальна» був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 3015/215/010026 від 15.06.2015 року, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси власника автомобілю «Scania», реєстраційний номер НОМЕР_3.
Платіжним дорученням № 98392 від 10.02.2016 року ПАТ «СК «Універсальна» виплатило страхове відшкодування у розмірі 130715,63 грн.
01 квітня 2016 року ПАТ «СК «Універсальна» звернулася з регресною вимогою (заява) про виплату страхового відшкодування в розмірі 49490,00 грн.
Зазначена подія була визначена позивачем страховою, про що складено страховий акт № 11102 від 15.04.2016 року. Сума відшкодування належного до сплати ПАТ «СК «Універсальна» склала 49490,00 грн. Вказану суму було перераховано позивачем на рахунок ПАТ «СК «Універсальна» платіжним дорученням № 6942 від 18.04.2016р.
Після чого, 12.05.2016 року позивач направив відповідачу регресну вимогу на суму 49490,00 грн., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 5405004061681.
.
На підставі наведеного, позивач просить стягнути з відповідача затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 85980,00 грн., які складаються з 36490,00 грн. страхового відшкодування, виплаченого ОСОБА_3 за платіжним дорученням № 4367 від 10.03.2016 року та 49490,00 грн. страхового відшкодування, виплаченого в порядку регресу ПАТ «СК «Універсальна» за платіжним дорученням № 6942 від 18.04.2016 року.
Дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Предметом даного спору виступила майнова вимога позивача про стягнення з відповідача затрат по виплаті страхового відшкодування.
Отже спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про страхування.
Згідно зі ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного Кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом: При цьому відповідно до ч.5 цієї статті особа, що здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду, якщо зона не доведе що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки з силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Пунктом 5 Пленуму передбачено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст.441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст.440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Матеріалами справи доведено, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_2 працював водієм на ТОВ «Южная Транспортная Компанія». Отже, саме на ТОВ «Южная Транспортная Компанія» покладається обов'язок відшкодування нанесеної його працівником шкоди.
За приписами ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Відповідач жодним чином не спростував обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не заперечив розмір сум заявлених позивачем до стягнення.
Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача затрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 85980,00 грн. та їх повному задоволенню.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Отже, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Южная Транспортная Компанія” (54050, м.Миколаїв, вул. Янтарна, 322, ЄДРПОУ 38436360) на користь Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” (04050, м.Київ, вул.Герцена, 10, ЄДРПОУ 24745673) затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 85980,00 грн. та судові витрати в сумі 1378,00 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено та підписано 30.01.2017 р.
Суддя О.Г.Смородінова