04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" січня 2017 р. Справа№ 910/8277/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Дикунської С.Я.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання Яценко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016
у справі № 910/8277/16 (суддя - Ковтун С.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Стан-Комплект»
до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»
про стягнення 9499033,95 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Ващенко М.С., довіреність №2юр від 23.12.2016
від відповідача: Потатуєв В.П., довіреність №29 від 27.12.2016
Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Стан-Комплект» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (відповідач у справі) про стягнення 9 499 033,95 грн. за договором на виконання робіт № 1370 від 20.12.2012 9499033,95 грн., : з яких: 4974670,14 грн. боргу, 4088092,05 грн. інфляційних,436271,76 грн. 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за договором на виконання робіт №1370 від 20.12.2012 були проведені підрядні роботи, які прийняті відповідачем без жодних зауважень, однак які Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» не оплатило, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 4 974 670,14 грн, на яку позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховані 4 088 092,05 грн інфляційні втрати та 436 271,76 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Стан-Комплект» 4 974 670, 14 грн боргу, 4 088 092,05 грн інфляційних, 436 271,76 грн 3 % річних, 160,00 грн. витрат, пов'язаних з отриманням довідки та банківської виписки, 142 485,51 грн. судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» подав апеляційну скаргу № 950/16 від 09.12.2016, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що місцевим господарським судом було невірно визначено строк оплати виконаних робіт, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження отримання відповідачем рахунків-фактур на оплату робіт у 2013 року, а тому, на думку відповідача, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснений позивачем, починаючи з 2013, є невірним. Окрім того, відповідач, посилаючись на те, що інфляційні втрати та 3% річних є відповідальністю, яка виникає у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, посилаючись на перебування ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», починаючи з 27.02.2014 в стані непереборної сили, що пов'язане з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, стверджує про існування підстав, визначених ст. 617 ЦК України, 218 ГК України для звільнення його від відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Дикунська С.Я., Мальченко А.О. та призначено розгляд справи на 25.01.2017. Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 19.12.2016 задовольнив клопотання Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та відстрочив сплату судового збооу за подання апеляційної скарги до 25.01.2017.
19.01.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вх. №09-11/946/17) на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», в якому позивач погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення Господарського суду міста Києва законним та обґрунтованим, а тому просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача.
У судовому засіданні 25.01.2017 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі №910/8277/16 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У судовому засіданні 25.01.2017 представник позивача у справі заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 року у справі №910/8277/16 залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
20.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-російське підприємство «Стан-Комплект» (підрядник за договором, позивач у справі, в подальшому на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства №1 від 21.10.2014 змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Стан-Комплект») та Публічним акціонерним товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір № 1370 на виконання робіт (а.с. 9-14 том 1), відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 якого підрядник зобов'язався за технічним завданням (додаток №1 до договору) виконати роботи з реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту самопідіймальної плавучої бурової установки В-312 (далі СПБУ В-312), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.
Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість робіт за договором згідно зведеного кошторису становить 4 974 670,14 грн., у т.ч. ПДВ 829 111,69 грн.
Як визначено у п. 5.10. договору після закінчення виконання всього обсягу робіт, позивач оформляє акт приймання-здачі виконаних робіт та документи, зазначені у п. 4.1 та п. 5.9 Договору, і передає їх представникові відповідача.
Після отримання акту прийому-здачі виконаних робіт, замовник при відсутності заперечень, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання підписує їх зі своєї сторони або, у разі наявності заперечень, складає мотивовану відмову від підписання акту прийому-здачі виконаних робіт (п. 5.11 договору);
Згідно з п. 5. 12., 5.13 договору у разі мотивованої відмови замовника від підписання акту прийому-здачі виконаних робіт сторонами складається протокол, в якому вказуються дефекти, недоліки та зауваження і терміни їх усунення. Акт прийому-здачі виконаних робіт підписується з боку замовника тільки після усунення позивачем всіх недоліків та зауважень, виявлених відповідачем та відповідними наглядовими. Підписаний замовником акт прийому-здачі виконаних робіт повертається підряднику протягом 7-ми денного (календарного) терміну з моменту підписання замовником.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунок за виконані роботи здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання відповідачем рахунку-фактури від позивача, складеного на підставі підписаного обома сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, та документації, передбаченої в п. 2.3 та п.5.9 Договору.
Як вірно досліджено місцевим господарським судом, у п. 2.2 договору замовник погодився, що до виконання робіт, передбачених умовами даного Договору, підрядником на підставі договору № 1370/1 від 20.12.2012 буде залучено Приватне підприємство «Остов», яке буде субпідрядником, і роботи, обумовлені даним договором, будуть виконані силами субпідрядника.
Між позивачем та Приватним підприємством «Остов» укладено та виконано договір на виконання робіт №1370/1 від 20.12.2012 на виконання робіт з реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту самопідіймальної плавучої бурової установки В-312 (а.с. 56 том 1).
Невід'ємними частинами Договору субпідряду, згідно п. 13.1 є: технічне завдання (технологічний кошторис) на виконання робіт з реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту СПБУ В-312 (Додаток №1 до Договору субпідряду); зведений кошторис вартості виконання робіт з реконструкції теплоізоляційного і вітрового захисту СПБУ В-312 (додаток №2 до Договору субпідряду).
Наявним в матеріалах справи актом приймання-здачі робіт від 17.04.2013 за договором субпідряду, який підписаний представниками обох сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб (а.с. 75 том 1), підтверджується, що роботи за договором були виконані вчасно та якісно, без жодних зауважень.
До даного акту приймання-здачі долучено виконавчий кошторис № 1 з «Розрахунком вартості послуги з виконання робіт з реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту СПБУ В-312» та бухгалтерська довідка субпідрядника про розмір витрат на відрядження (а.с. 76-88 том 1).
Апеляційним господарським судом встановлено, що 24.04.2013 року на виконання укладеного між позивачем та відповідачем договору №1370, сторонами був підписаний Акт приймання-здачі наданих послуг (а.с. 44 том 1), з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-російське підприємство «Стан-Комплект» передало, а Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» прийняло без будь-яких претензій відносно якості та об'єму послуги з виконання робіт з реконструкції теплоізоляційного та вітрового захисту на загальну суму 4 974 670,14 грн. Вказаний акт підписаний представниками обох сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб. До вказаного акту був доданий Виконавчий кошторис №1 на 6 аркушах.
Як стверджує позивач, Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» за виконані роботи не розрахувалось, у зв'язку з чим 08.06.2015 позивач повторно направив на адресу відповідача листом №150/1 (а.с. 90 том 1) рахунок-фактуру №1194 від 24.04.2013 з вимогою сплатити вартість виконаних робіт.
У відповідь на вказаний лист відповідач звернувся до позивача з проханням (лист №675 від 17.07.2015 а.с. 91 том 1) надати належним чином завірені копії договорів, укладених на виконання даних робіт, докази наявності заборгованості, оскільки таких документів у Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» не збереглося у зв'язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, де залишились всі документи відповідача.
Враховуючи те, що на вимогу позивача, Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» вартість виконаних робіт не сплатило, позивач звернувся з позовом до суду.
Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зі змісту укладеного договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною 1 ст. 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Частинами 1, 2 ст. 854 ЦК України унормовано, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням приписів наведених правових норм, а також п. 4.1. договору, враховуючи належне виконання позивачем робіт та їх прийняття відповідачем на суму 4 974 670,14 грн, про що сторонами підписано акт здачі-прийняття виконаних робіт, беручи до уваги відсутність доказів оплати таких робіт, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про те, що позовні вимоги ТОВ «СП «Стан-комплект» до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про стягнення 4 974 670,14 грн суми основного боргу є правомірним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи.
Також, позивач на суму боргу здійснив нарахування інфляційних втрат у сумі 4 088 092,05 грн та 436 271,76 грн - 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, за період з 25.05.2013 по 25.04.2016.
Заперечуючи проти позовних вимог в цій частині, апелянт посилається на те, що позивачем не доведений момент отримання ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» рахунків на оплату робіт, який відповідно до п. 4.1. договору є початком для відрахування 30 денного строку для оплати відповідачем вартості виконаних робіт. А тому відповідач вважає невірним нарахування інфляційних втрат та 3% річних починаючи з 25.05.2013.
Колегія суддів зазначає, що пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури, складеного на підставі підписаного обома сторонами акту прийому-здачі виконаних робіт, виконавчого кошторису та документації, передбаченої п. 2.3., 5.9. договору.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обов'язок щодо здійснення оплати робіт згідно положень договору та приписів ст. 854 ЦК України виникає у відповідача, як замовника, не з моменту отримання рахунку на оплату, а вже після остаточної здачі робіт, даний факт, як вірно зазначив суд першої інстанції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, якими в цих правовідносинах є акт здачі-прийняття виконаних робіт.
В розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, в якому зокрема вказується зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Акт № 1 приймання-здачі наданих послуг від 24.04.2013 на суму 4974670,14 грн., який наявний в матеріалах справи, відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджує належне виконання позивачем робіт, в тому числі щодо оформлення необхідної документації, в силу чого саме на підставі такого акту проводяться розрахунки між сторонами.
Рахунок-фактура є документом, який передбачає лише виставлення визначених сум до оплати покупцем за товари, які поставляються (фактично поставлені) або послуги, що надаються (фактично надані), та банківські реквізити, на які проводиться оплата. Рахунок-фактура не фіксує факт наданих отримання товарів, виконаних робіт або наданих послуг, оскільки не є первинним документом в розумінні Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».
Колегія суддів звертає увагу на те, що як вказано у п. 4.1. договору, рахунок-фактура складається саме на підставі акту прийому-здачі виконаних робіт, а не навпаки.
Отже, за умови отримання послуг та наявності договірного врегулювання розміру, строку і порядку платежу, відсутність рахунку-фактури не є тією обставиною, за якої існує неможливість виконання боржником свого обов'язку, і не звільняє замовника від оплати вартості тих робіт, які фактично виконані та прийняті ним.
Таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач повинен був сплатити вартість робіт у сумі 4974670,14 грн. до 24.05.2013, який відраховувався саме після підписання актів здачі-прийняття робіт є правомірним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Також, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на відсутність своєї вини у невиконанні свого зобов'язання та існування обставин, які згідно ст. 614, 617 ЦК України є підставою для звільнення його від відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат та трьох відсотків річних, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодекс України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Колегія суддів звертає увагу, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої.
Як встановлено судом вище, роботи за договором були виконані позивачем ще у квітні 2013 року, в цей же період сторони підписали акти здачі-прийняття робіт, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок оплатити їх вартість.
Посилання ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на його перебування починаючи з 27.02.2014 в стані непереборної сили, що пов'язане з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, не може свідчити про наявність обставин непереборної сили, які б перешкоджали йому, починаючи ще з квітня 2013 року (після прийняття робіт) оплатити їх вартість, та відповідно бути підставою для звільнення його від сплати інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання ним свого грошового зобов'язання.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає їх обґрунтованими та арифметично вірними.
За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва 14.11.2016 року у справі №910/8277/16 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).
Згідно ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016, Публічному акціонерному товариству «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» була надана відстрочка у сплаті судового збору за подання апеляційної скарги до 25.01.2017. Доказів оплати судового збору у розмірі та порядку, визначеному Законом України «Про судовий збір», апелянт не надав.
Колегія суддів зазначає, що якщо строк, на який судом було відстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може свою ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи) або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.
Відповідно до п. п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.
З урахуванням ціни позову (9 499 033,95 грн), судовий збір за подання апеляційної скарги (110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позову) становить 156 734,06 грн з розрахунку: 9 499 033,95 грн (ціна позову)*1,5 (ставка судового збору за подання позовної заяви) /100=142 485,51 грн (судовий збір за подання позову)*110% (ставка судового збору за подання апеляційної скарги)/100).
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» в доход спеціального фонду Державного бюджету України несплачену суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 156 734,06 грн.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 року у справі №910/8277/16 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 року у справі №910/8277/16 залишити без змін.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» в доход спеціального фонду Державного бюджету України отримувач коштів - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код отримувача - 37993783, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31216206782001, класифікація доходів бюджету 22030101) 156 734 (сто п'ятдесят шість тисяч сімсот тридцять чотири) грн 06 коп несплаченої суми судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.
5. Справу №910/8277/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді С.Я. Дикунська
А.О. Мальченко