04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" січня 2017 р. Справа№ 911/4114/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Разіної Т.І.
Чорної Л.В.
при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 26.01.2017 року по справі №911/4114/16 (в матеріалах справи).
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Обухівське"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.12.2016 року
у справі №911/4114/16 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Обухівське"
до відповідача Головного управління Держгеокадастру в Київській області
треті особи: 1.ОСОБА_2
2.Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л"
про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації права власності та скасування запису про надання земельної ділянки у власність.
02.12.2016 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (№ 723 від 22.11.2016) Публічного акціонерного товариства "Обухівське" до Головного управління Держгеокадастру в Київській області про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-11216/15-16-сг від 03.06.2016, скасування державної реєстрації права власності, скасування в Поземельній книзі запису про надання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у приватну власність.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2016 року № 911/3914/16 таку ж за змістом позовну заяву вже було повернуто без розгляду на підставі п. 3, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України для усунення процесуальних недоліків (суддя Горбасенко П.В.)
Після усунення вказаних недоліків ПАТ "Обухівське" повторно звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою (№ 723 від 22.11.2016).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2016 №911/4114/16 позовну заяву ПАТ "Обухівське" разом з доданими до неї матеріалами повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 2, 3 ч.1 ст. 63 ГПК України.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції від 19.12.2016р., Публічне акціонерне товариство "Обухівське" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 19.12.2016 №911/4114/16 скасувати та передати справу на розгляд до Господарського суду Київської області. При цьому, скаржник наголошував на неправильному застосуванні місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме п. 2, 3 ч.1 ст. 63 ГПК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 поновлено строк апеляційного оскарження, порушено апеляційне провадження у даній справі та призначено розгляд справи на 26.01.2017.
До судового засідання від 26.01.2017 представники відповідача та третіх осіб не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджено зворотніми поштовими повідомленнями.
За пунктом 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої постанови пленуму ВГСУ.
Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
В силу частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Враховуючи обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги по даній справі, колегія суддів дійшла висновку розглядати дану справу у встановлений законодавством строк, за відсутності представників відповідача та третіх осіб, які належним чином повідомлені про дату та час судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно частини 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Обухівське" задовольнити, ухвалу Господарського суду Київської області від 19.12.2016 №911/4114/16 скасувати та передати справу на розгляд до Господарського суду Київської області, приймаючи до уваги наступне.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 63 ГПК України, виходив з того, що повторно подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що при другому зверненні до Господарського суду Київської області позивач вимог ухвали Господарського суду Київської області від 05.12.2016 № 911/3914/16 не виконав, допущених порушень не усунув - повторно не виклав всіх обставин та не зазначив доказів в обґрунтування позовних вимог, зокрема, в позові не зазначено відомостей та відсутнє посилання на докази, які свідчать що спірна земельна ділянка входить до належних позивачу земель, не обґрунтовано вимогу про скасування запису в Поземельній книзі. Окрім того, в прохальній частині позову не наведено всіх реквізитів спірного наказу (в позові також не викладено спірних обставин), зокрема, на кого видано спірний наказ та за ким зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку. Відтак, навівши вказані зауваження до позову, місцевим господарським судом відзначено, що наведене є порушенням п. 3 ч.1 ст. 63 ГПК України, що є самостійною підставою для повернення позову без розгляду.
Серед іншого, судом першої інстанції відзначено, що позивачем не дотримано вимог п. 2 ч.1 ст. 63 ГПК України, оскільки у позовній заяві не зазначено повного найменування позивача у справі.
За наведених підстав, ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2016 №911/4114/16 позовну заяву ПАТ "Обухівське" разом з доданими до неї матеріалами повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 2, 3 ч.1 ст. 63 ГПК України.
У доводах апеляційного оскарження позивач звертав увагу колегії суддів, що ПАТ "Обухівське" виготовлено позовну заяву на офіційному бланку товариства, крім того, до матеріалів позову додано Витяг з єдиного державного реєстру підприємств юридичних та фізичних осіб, в якому зазначено і повне, і скорочене найменування позивача. Крім того, позивач, спростовуючи правові висновки щодо застосування п. 3 ч.1 ст. 63 ГПК України, посилався на ст. 38 ГПК України та стверджував, що оскільки він не може самостійно надати всі необхідні відомості та докази, що стосуються його вимог про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-11216/15-16-сг від 03.06.2016, скасування державної реєстрації права власності та скасування в Поземельній книзі запису про надання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, він скористався своїм правом та за прохальною частиною позову заявив клопотання про витребування судом відповідних доказів, навівши обґрунтування та необхідність таких дій з боку суду, тощо.
Колегія суддів, дослідивши матеріали позову, вважає висновки суду першої інстанції помилковими, та такими, що суперечать нормам процесуального закону, враховуючи таке.
Перелік підстав для повернення позовної заяви без розгляду наведено у ст. 63 ГПК України, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
В ч. 1 ст. 54 ГПК України визначено, що позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності.
Так, суд першої інстанції, зазначив про те, що позивачем не дотримано вимог п. 2 ч.1 ст. 63 ГПК України, з посиланням на те, що за переконанням суду, у позовній заяві не зазначено повного найменування позивача у справі.
Колегія суддів, перевіряючи наведенні зауваження суду, вважає їх хибними та такими, що не підтвердженні матеріалами справи, оскільки на першій сторінці позовної заяви, яка містить відбиток реєстраційного вхідного штемпелю Господарського суду Київської області (вх. №4984/16 від 16.12.2016) в графі позивач зазначено ПАТ "Обухівське" з посиланням на код ЄДРПОУ, адресу, телефон. Крім того, позовна заява виготовлена на офіційному бланку товариства, де вказано повне найменування юридичної особи - Публічне акціонерне товариство "Обухівське". Також, до матеріалів позову додано Витяг з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб, в якому зазначено повне, і скорочене найменування позивача, Статут ПАТ "Обухівське".
Поряд з цим, в абз. 9 п. 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 роз'яснено, що повне найменування і поштові адреси сторін може бути з'ясовано безпосередньо у судовому засіданні.
Відтак, за оцінкою колегії суддів, у суду першої інстанції було достатньо підстав, щоб встановити юридичну особу позивача.
Стосовно повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 63 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
За приписами п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Згідно пункту 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Так, повертаючи без розгляду подану позивачем позовну заяву, місцевий господарський суд послався на те, що у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Згідно ч.1 ст.38 ГПК України у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Тобто, якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, така заява не може бути повернена з посиланням на ст.63 Господарського кодексу України. У цьому випадку суддя в процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує необхідні докази від сторін.
Водночас, суд не вправі повернути позовну заяву, посилаючись на зазначену норму, з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи. (Відповідно до п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 (зі змінами та доповненнями)).
Таке право судді на витребування доказів закріплене ст. 65 ГПК України, відповідно до якої, зокрема, суддя при підготовці справи до розгляду може викликати представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясувати, які матеріали може бути подано додатково; зобов'язати сторін, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребувати від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомитися з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.
Відтак, як вбачається із змісту вищезазначених норм, у даному випадку вже саме посилання у позовній заяві на конкретні документи, зокрема на Акт на право постійного користування серії ІІ-КВ №003262 від 13.02.1996, розпорядження райради від 28.03.2012 № 385, договір на створення науково-технічної документації № 6-1 від 28.05.2012, наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-11216/15-16-сг від 03.06.2016, тощо виключає можливість повернення поданої позовної заяви без розгляду з посиланням на п. 3 ч.1 ст. 63 ГПК України, оскільки зазначені недоліки можуть бути усунуті шляхом витребування судом відповідних документів та матеріалів, належним чином засвідчених їх копій в порядку підготовки справи до розгляду, а також в процесі розгляду справи.
Крім того, слід звернути увагу і на те, що за прохальною частиною позову позивач скористався своїм процесуальним правом та заявив клопотання про витребування судом окремих доказів, навівши обґрунтування необхідності таких дій з боку суду, та пояснення стосовно неможливості здійснення таких дій самостійно.
З огляду на викладені обставини, в т. ч. на зазначення у позовній заяві переліку документів, яким позивач обгрунтовував викладені у позові обставини, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд зробив помилковий висновок про наявність визначених законом підстав для повернення позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Обухівське" без розгляду, чим допустив порушення норм процесуального права, зокрема п. 3 ч. 1 ст.63 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, за результатом апеляційного перегляду оскарженої ухвали, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Обухівське" задовольнити, ухвалу Господарського суду Київської області від 19.12.2016 №911/4114/16 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України та передати справу на розгляд до Господарського суду Київської області.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 38,49, 63, 65, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Обухівське" задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 19.12.2016 №911/4114/16 скасувати.
Передати справу на розгляд до Господарського суду Київської області.
3. Матеріали справи №911/4114/16 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Т.І. Разіна
Л.В. Чорна