18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"24" січня 2017 р. Справа № 925/1502/16
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,
представник позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,
представник відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДРОВА"
до товариства з обмеженою відповідальністю "МАНЕЖ"
про стягнення 67 278 грн. 67 коп.,
Заявлено позов про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 67 278 грн. 67 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що в березні 2016 року з метою проведення ремонту та оновлення інтер'єру за місцем здійснення господарської діяльності було проведено попередні перемовини з декількома виробниками - продавцями відповідного товару, серед яких було і ТОВ "МАНЕЖ". 16.04.2016 ТОВ "МАНЕЖ" надіслало позивачу для обговорення розрахунок вартості та попередні умови на яких відповідач запропонував виконати замовлення позивача. Незважаючи на те, що остаточної домовленості не було досягнуто, 27.04.2016 відповідач направив позивачу рахунок на суму 77907 грн., в якому було вказано, що рахунок дійсний до сплати до 28.04.2016. Протягом наступного місяця ТОВ "ДРОВА" був знайдений інший контрагент для поставки товару та виконання робіт, які влаштовували позивача за своєю якістю та були значно дешевші ніж запропоновані аналоги від ТОВ "МАНЕЖ". Зважаючи на те, що керівництвом позивача станом на 17.05.2016 було погоджено укладання відповідного договору та придбання товару, працівниками позивача було здійснено помилкову оплату на виставлений раніше відповідачем рахунок від 27.04.2016. 06.06.2016 позивач отримав від відповідача лист, в якому відповідач, незважаючи на відсутність підписаного договору, вважав перераховані кошти в сумі 67278 грн. 67 коп. передоплатою за договором та просив здійснити доплату відповідно до рахунку. Позивач надіслав відповідачу лист, в якому пояснив, що вказана оплата була здійснена помилково та в сумі меншій, ніж вказано в рахунку, договір сторонами не укладений, рахунок від 27.04.2016 був дійсний до оплати лише до 28.04.2016, тому позивач просив повернути помилково перераховані кошти. Однак відповідач кошти позивачу не повернув та вимагав доплатити кошти за товар відповідно до рахунку від 27.04.2016.
У відзиві на позов (а. с. 39-43) відповідач повністю заперечив проти позову та просить відмовити у його задоволенні з мотивів його безпідставності та необгрунтованості, оскільки позивач замовив товар, а відповідач прийняв замовлення, зробив заміри виробу на місці ведення позивачем господарської діяльності, відповідно до електронного листування із працівниками позивача та на прохання останніх відповідач надіслав розрахунок вартості замовленого виробу, а потім надіслав рахунок від 27.04.2016 на оплату. Між сторонами узгоджувалися умови договору, велося електронне листування, 16.05.2016 був підготовлений рахунок на суму 78677,72 грн. Проте 17.05.2016 на рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 67278,67 грн. як сплата за тканинну ролету згідно рахунку № 519 від 27.04.2016. Оплату по зазначеному рахунку відповідач розцінив як попередню оплату за замовлену позивачем тканинну ролету, оскільки призначення платежу чітко відповідало зробленому замовленню, а часткове перерахування позивачем коштів відбувалося і в інших випадках поставки позивачу товару по інших угодах, тому не поставило під сумнів виконання позивачем свого зобов'язання. Тому після отримання попередньої оплати відповідач приступив до виконання замовлення, виписав податкову накладну. В процесі виконання замовлення між працівниками позивача та відповідача відбувалося електронне листування щодо надіслання підписаного договору, 06.06.2016 відповідач надіслав позивачу листа, в якому також просив надіслати підписаний договір. 24.06.2016 від позивача надійшов лист з вимогою повернути помилково перераховані кошти, однак відповідач перерахування коштів помилковим не вважає і заперечує проти повернення позивачу передоплати.
У судовому засіданні 22 грудня 2016 року оголошувалася перерва до 24 січня 2017 року.
У судовому засіданні:
представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити позов та стягнути з відповідача помилково перераховані кошти в сумі 67278,67 грн.; заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, та пояснив, що у осіб, що вказані в поданих відповідачем електронних листах, відсутні повноваження на встановлення договірних відносин; договір між сторонами не укладений, не досягнуто істотних умов договору, відповідач не підписав даний договір, тому вважає, що зобов'язання у позивача перед відповідачем відсутні, а оплата рахунку відбулася через помилку бухгалтера;
представник відповідача повністю заперечила проти позову та пояснила, що доводи, висловлені позивачем в позовній заяві, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності; позивачем не доведено, що перерахування коштів було виконано помилково, адже перерахування коштів з рахунку здійснюється за вказівкою та підписом керівника товариства, який таким перерахуванням коштів акцептував пропозицію (оферту) відповідача, пославшись у платіжному дорученні на рахунок від 27.04.2016; будь-яких заперечень чи претензій від позивача не надходило більше місяця після перерахування коштів і такі заперечення від позивача надійшли відповідачу лише після надіслання останнім листа від 06.06.2016 із проханням доплатити суму передоплати на замовлення, яке відповідач почав виконувати після отримання передоплати; протягом всього цього часу у відповідача не було законних підстав не виконувати замовлення та вважати перерахування коштів помилковим чи безпідставним; посилання позивача на те , що рахунок сплачено помилково, свідчить про недобросовісність позивача, фактично правочин є дійсним, вимоги позивача є безпідставними, просила суд відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 24.01.2017 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив таке.
Товариством з обмеженою відповідальністю "МАНЕЖ" виставлений товариству з обмеженою відповідальністю "ДРОВА" рахунок № 519 від 27 квітня 2016 року на суму 77 907 грн. на товар тканинну ролету та монтаж. В ньому вказано, що рахунок дійсний до сплати по 28.04.2016 включно.
17 травня 2016 року ТОВ "ДРОВА" перерахувало на рахунок ТОВ "МАНЕЖ" кошти в сумі 67 278,67 грн. по платіжному дорученню № НОМЕР_1 з призначенням платежу: "сплата за тканинну ролету згідно рах. №519 від 27.04.2016 в т.ч. ПДВ 11 213,11 грн."
17.05.2016 відповідач оформив податкову накладну на отриману від позивача суму коштів.
06 червня 2016 року відповідач надіслав на адресу позивача лист № 54 щодо укладення договору, в якому просив повідомити наміри позивача щодо укладення договору купівлі-продажу №160516 від 16.05.2016, який надісланий відповідачем для підписання позивачем, та просив надіслати підписаний примірник договору.
24.06.2016 позивач надіслав відповідачу відповідь на лист від 06.06.2016, в якій вказав, що грошові кошти перераховані позивачем на рахунок відповідача на підставі рахунку №519 від 27 квітня 2016 року помилково та не являються передоплатою за жодними договорами, оскільки договір не укладався, а рахунок на підставі якого здійснено оплату втратив свою дійсність задовго до моменту самої оплати.
05.07.2016 відповідач надіслав позивачу лист щодо повернення коштів, в якому повністю заперечив проти того, що кошти перераховані помилково, звернув увагу позивача на те, що в телефонному режимі та електронною поштою проходило узгодження виконання замовлення позивача, перерахувавши відповідачу кошти, працівники позивача переконували, що умови договору узгоджені та договір знаходиться на підписані у керівництва, наполягали на виготовлені тканинної ролети, так як розпочався літній сезон. Оскільки відповідач на виконання домовленостей виготовив товар та готовий до поставки та монтажу на об'єкті позивача, просив протягом трьох банківських днів з дати отримання даного листа доплатити кошти в сумі 3 557,04 грн. за виготовлений товар та в цей же строк розпорядитися даним товаром, про що повідомити відповідача письмово.
19.07.2016 позивач надіслав відповідачу повторний лист про те, що кошти перераховані на рахунок відповідача на підставі рахунку № 519 від 27 квітня 2016 року помилково, вимагав повернути їх в добровільному порядку в термін до 01 серпня 2016 року, оскільки договір на поставку продукції та виконання робіт між сторонами не був підписаний та погоджений, а тому є неукладеним та не несе жодних зобов'язань для будь - якої із сторін.
Оскільки відповідач в добровільному порядку кошти позивачу не повернув, тому позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача помилково перераховані кошти у розмірі 67 278 грн. 67 коп. на підставі ст. 1212 ЦК України.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими до задоволення, з огляду на таке.
Позивач просить стягнути з відповідача помилково перераховані кошти у розмірі 67 278 грн. 67 коп. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписом статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Як вказано позивачем у позовній заяві, з метою проведення ремонту та оновлення інтер'єру за місцем здійснення господарської діяльності позивачем було проведено попередні перемовини з декількома виробниками - продавцями відповідного товару, серед яких було і ТОВ "МАНЕЖ". 16.04.2016 ТОВ "МАНЕЖ" надіслало позивачу розрахунок вартості та умови виконання замовлення позивача.
Відповідач надав позивачу рахунок на оплату № 519 від 27 квітня 2016 року на суму 77 907 грн. за тканинну ролету та монтаж. В ньому вказано, що рахунок дійсний до сплати по 28.04.2016 включно.
17 травня 2016 року позивач перерахував на рахунок відповідача ТОВ кошти в сумі 67 278,67 грн. по платіжному дорученню № НОМЕР_1 та у призначенні платежу вказано: "сплата за тканинну ролету згідно рах. №519 від 27.04.2016 в т.ч. ПДВ 11 213,11 грн."
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено представником відповідача, останній вказані кошти прийняв як передоплату на виконання замовлення позивача, виписав відповідну податкову накладну виходячи із вказаної в платіжному дорученні суми.
Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено і належними доказами не підтверджено, що перерахування відповідачу коштів в сумі 67 278,67 грн. згідно платіжного доручення № НОМЕР_1 із посиланням на вид замовлення та рахунок № 519 від 27.04.2016 було помилковим, та позивачем не спростовано факт наявності угоди між сторонами шляхом вчинення дій, які свідчать про досягнення згоди між сторонами щодо продажу ролети та монтажу.
Судом встановлено і сторонами не заперечено, що письмовий договір між сторонами не укладався.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 642 цього Кодексу визначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
В статті 643 ЦК вказано, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Однак в частині 3 статті 645 ЦК визначено, що за згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням.
Судом встановлено і позивачем не спростовано, що відповідач не заперечив проти отримання коштів, що були перераховані позивачем із посиланням на рахунок № 519 від 27.04.2016 та прийняв їх як належне виконання позивачем свого зобов'язання щодо оплати замовлення.
Той факт, що керівниками сторін не було підписано договір у письмовій формі, не може спростовувати факт наявності між сторонами договірних відносин, а сплата коштів після дати, вказаної у рахунку, сама по собі не може свідчити про помилкове перерахування коштів чи про безпідставність їх перерахування. Суд звертає увагу на те, що про помилковість перерахування коштів позивач вказав більш ніж через місяць після їх перерахування та після відповідної вимоги відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Відповідно до частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
У позовній заяві позивач вказав, що було проведено перемовини із декількома виробниками - продавцями відповідного товару, серед яких було і ТОВ "МАНЕЖ", та що протягом місяця позивач знайшов іншого контрагента для поставки товару та виконання робіт, які влаштовували позивача за своєю якістю та були значно дешевші ніж запропоновані аналоги від ТОВ "МАНЕЖ". Однак позивач не подав доказів того, що він повідомив про це відповідача, тому суд погоджується із доводами відповідача про те, що у нього не було законних підстав вважати, що вказані кошти перераховані помилково.
В статті 646 ЦК України вказано, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію. Однак 17.05.2016 позивач перерахував відповідачу кошти та послався на рахунок № 519 від 27.04.2016 і вказав, що це є сплата за тканинну ролету згідно цього рахунку. При цьому жодних заперечень, пропозицій чи умов позивач відповідачу не надсилав. Це підтвердив представник позивача у судовому засіданні, який вказав, що працівники позивача, що вказані у поданому відповідачем електронному листуванні, не мали повноважень на укладення угод.
Оскільки між сторонами у справі фактично склалися договірні відносини та кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, були отримані останнім як сплата за тканинну ролету згідно рах. № 519 від 27.04.2016, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 22 січня 2013 року у справі № 5006/18/13/2012.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не довів і належними доказами не підтвердив, що кошти були перераховані ним безпідставно (помилково). З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 49 ГПК України, у зв'язку з відмовою в позові, понесені позивачем витрати на сплату судового збору повністю покладаються на позивача і йому не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 30.01.2017 (понеділок).
Суддя А.Д. Пащенко