ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.01.2017Справа №910/13956/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Вантажна компанія в Україні»
до Акціонерного товариства «Перша Вантажна Компанія»
про стягнення 2 029 100 російських рублів, що еквівалентно 761 095,12 грн.
Суддя Демидов В.О.
Представники сторін:
від позивача - Тукало О.М. (дов. №354-Ю від 19.12.2016);
від відповідача - не з'явився;
29.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Вантажна компанія в Україні» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Перша Вантажна Компанія» про стягнення 2 029 100 російських рублів, що еквівалентно 761 095,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем договору про надання послуг з організації виконання поточного ремонту з відчепленням вантажних вагонів власності АТ «ПВК» №ДД/В-1043/8 від 19.12.2008 в частині своєчасної оплати отриманих послуг.
Згідно з частинами першою і третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
19.12.1992 р. Україна приєдналася до Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 р. (постанова Верховної Ради України від 19.12.1992 р. №2889-XII "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності").
Згідно з підпунктом "в" частини першої статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав виконано або має бути повністю або частково виконано зобов'язання з договору, що є предметом спору.
Відповідно до частини 2 статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 р. компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.
З даного позову вбачається, що спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання зобов'язань Акціонерним товариством "Перша Вантажна Компанія" (м. Москва) за Договором про надання послуг №ДД/В-1043/8 від 19.12.2008 р.
Пунктами 11.1, 11.2 Договору сторони погодили, що всі спори, які виникають під час виконання договору вирішуються сторонами шляхом переговорів. У випадку якщо спори не врегульовані сторонами за допомогою переговорів, то вони повинні вирішуватись у відповідності та в порядку, встановленому законодавством держави, на території якої виникли спірні відносини.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд враховуючи зміст п. 11.2 Договору, дійшов до висновку, що даний позов підлягає розгляду господарським судом міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2016, з урахування ухвали господарського суду м. Києва від 12.08.2016 про виправлення описки, прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №910/13956/16, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 26.01.2017, оскільки встановлено, що місцезнаходженням відповідача - Акціонерного товариства «Перша Вантажна Компанія» є Російська Федерація, м. Москва, вул. Стара Басманна, 12 будівля 1, зобов'язано позивача - «Перша Вантажна компанія в Україні» (м. Київ) в термін до 02.09.2016 подати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на російську мову ухвали господарського суду міста Києва від 02.08.2016 про порушення провадження у справі №910/13956/16 та позовної заяви у двох примірниках та враховуючи необхідність звернення до Арбітражного суду міста Москви (Російська Федерація) із судовим дорученням, провадження у даній справі зупинено до 26.01.2017.
Позивач через загальний відділ діловодства суду на виконання ухвали від 02.08.2016 надав нотаріально засвідчений переклад російською мовою ухвал суду, позовної заяви та додатків до неї.
27.09.2016 господарським судом міста Києва було надіслано до Арбітражного суду міста Москви (Російська Федерація) судове доручення про вручення документів Акціонерному товариству «Перша Вантажна Компанія».
10.01.2017 через загальний відділ діловодства суду надійшла ухвала Арбітражного суду міста Москви (Російська Федерація) про неможливість виконання судового доручення господарського суду м. Києва про вручення документів Акціонерному товариству «Перша Вантажна Компанія», у зв'язку із неявкою останнього. Втім, слід зазначити, що неявка представника відповідача до Арбітражного суду міста Москви не була визнана судом поважною підставою для відкладення судового засідання, оскільки, в тому числі відповідача було належним чином повідомлено про час та дату судового засідання.
Представник позивача прибув у судове засідання 26.01.2017, надав пояснення по суті справі.
Представник відповідача в судове засідання 26.01.2017 не з'явився.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 26.01.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.
19.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Вантажна компанія в Україні» (далі - позивач, підрядник) та Відкритим акціонерним товариством «Перша Вантажна Компанія», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перша Вантажна Компанія» (далі - відповідач, замовник), укладено договір про надання послуг з організації виконання поточного ремонту з відчепленням вантажних вагонів власності АТ «ПВК» №ДД/В-1043/8 (далі - договір), відповідно до умов п.1.1 якого позивач зобов'язується надавати послуги з організації виконання поточного ремонту з відчепленням (далі - ПРВ) вантажних вагонів власності відповідача, які здійснюють міжнародні вантажні перевезення, а відповідач зобов'язується сплачувати позивачу вартість ПРВ.
За умовами п. 1.2 договору місце проведення ПРВ - територія держави Україна.
Відповідно до п. 4.1 договору, в редакції додаткової угоди №3 від 30.12.2011, вартість ПРВ одного вантажного вагону складає 10 300 російських рублів, в т.ч. з ПДВ, з урахуванням вартості замінених вузлів та деталей, рентабельності, податків та податкових платежів у відповідності з діючим законодавством України.
Оплата ПРВ вантажних вагонів проводиться замовником в рублях Російської Федерації за безготівковим розрахунком шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок підрядника. Плата за банківські операції при переказі коштів на банківський рахунок проводиться за рахунок сторони, що проводить платіж (п. 4.3 договору).
За умовами п. 4.5 договору сторонами визначено строк оплати - не пізніше 15 робочих днів з моменту отримання замовником факсом від підрядника рахунків-фактури та підтверджуючих документів.
Відповідно до розділу 5 договору постановка вантажних вагонів замовника в ПРВ оформлюється відповідальними працівниками вагоноремонтних підприємств "Укрзалізниці" видачею повідомлення форми ВУ-23М. Випуск вантажних вагонів замовника з ПРВ оформлюється відповідальними працівниками вагоноремонтних підприємств "Укрзалізниці" видачею повідомлення форми ВУ-36М. При виявлені пошкоджень вантажного вагона складається акт за формою ВУ-25.
Пунктом 11.2 договору визначено, що у випадках, коли сторони не дійшли згоди у спорі шляхом переговорів, то такі спори підлягають розгляду у відповідності та в порядку, визначеному законодавством тієї країни, на території якої вони виникли.
За умовами п 12.1 договору, в редакції додаткової угоди №2 від 24.12.2010, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань. Умови договору застосовуються до правовідносин сторін, які виникли з 01.07.2008. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не висловила свого бажання (шляхом письмового повідомлення) припинити дію договору, що не пізніше, ніж за 1 місяць до закінчення строку дії договору.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 2 029 100,00 російських рублів, що підтверджується рахунками-фактурою №34 від 11.03.2016 на суму 618 000,00 рублів, №46 від 11.04.2016 на суму 504 700,00 рублів та №69 від 06.05.2016 на суму 906 400,00 рублів, а також актами №34 від 29.02.2016 на суму 618 000,00 рублів, №46 від 31.03.2016 на суму 504 700,00 рублів, №69 від 30.05.2016 на суму 906 400,00 рублів, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками товариств.
Матеріали справи містять претензію позивача №Ю-434/П від 23.05.2016 на суму 2 029 100,00 рублів, у відповідь на яку відповідач листом №АО-ИД/Ю-375/16 від 10.06.2016 визнав заборгованість, проте посилаючись на скрутне матеріальне становище заборгованість не сплатив.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач не сплатив вказану заборгованість, у зв'язку із чим він звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з Акціонерного товариства «Перша Вантажна Компанія» 2 029 100 російських рублів, що еквівалентно 761 095,12 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.
У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманих послуг відповідно до умов договору про надання послуг з організації виконання поточного ремонту з відчепленням вантажних вагонів власності АТ «ПВК» №ДД/В-1043/8 від 19.12.2008.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.
Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оплата ПРВ вантажних вагонів проводиться замовником в рублях Російської Федерації за безготівковим розрахунком шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок підрядника. Плата за банківські операції при переказі коштів на банківський рахунок проводиться за рахунок сторони, що проводить платіж (п. 4.3 договору).
За умовами п. 4.5 договору сторонами визначено строк оплати - не пізніше 15 робочих днів з моменту отримання замовником факсом від підрядника рахунків-фактури та підтверджуючих документів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги на загальну суму 2 029 100,00 російських рублів, що підтверджується рахунками-фактурою №34 від 11.03.2016 на суму 618 000,00 рублів, №46 від 11.04.2016 на суму 504 700,00 рублів та №69 від 06.05.2016 на суму 906 400,00 рублів, а також актами №34 від 29.02.2016 на суму 618 000,00 рублів, №46 від 31.03.2016 на суму 504 700,00 рублів, №69 від 30.05.2016 на суму 906 400,00 рублів, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками товариств.
Крім того, матеріали справи містять претензію позивача №Ю-434/П від 23.05.2016 на суму 2 029 100,00 рублів, у відповідь на яку відповідач листом №АО-ИД/Ю-375/16 від 10.06.2016 визнав заборгованість, проте посилаючись на скрутне матеріальне становище заборгованість не сплатив.
Отже, з наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином та надав відповідачу послуги відповідно до умов договору, проте відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав та не оплатив отримані послуги.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 029 100 російських рублів, що еквівалентно 761 095,12 грн. за договором про надання послуг з організації виконання поточного ремонту з відчепленням вантажних вагонів власності АТ «ПВК» №ДД/В-1043/8 від 19.12.2008 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Перша Вантажна Компанія» (105064, Росія, м. Москва, вул. Стара Басманна, буд. 12, будівля 1, ОДРН 11377469828562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Вантажна компанія в Україні» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 72 літера А, код 35839738) суму основного боргу у розмірі 2 029 100 (два мільйона двадцять дев'ять тисяч сто) російських рублів 00 коп., що еквівалентно 761 095 (сімсот шістдесят одна тисяча дев'яносто п'ять) грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 11 990 (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 46 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складене та підписане - 30.01.2017.
Суддя В.О. Демидов