36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
24.01.2017 р. Справа № 917/1787/16
за позовом Торгового дому "Пальміра" дочірнє підприємство компанії "Палма ОСОБА_1А." (Швейцарія), (1665 км автошляху Санкт-Петербург - Київ - Одеса, Біляївський район, Одеська область, 65031)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (вул. Героїв Майдану, буд.82, офіс.24, м. Гадяч, Полтавська область, 37300)
про стягнення 394440,34 грн.
Суддя Безрук Т. М.
Представники в судовому засіданні 18.01.2017р.:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: ОСОБА_3
в судовому засіданні 24.01.2017р.:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: ОСОБА_4
Розглядається позовна заява про стягнення 394440,34 грн., з них: 297493,99 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки № 306 від 27.11.2014р., 63193,65 грн. - пені, 25029,59 грн. - інфляційних, 8723,11 грн. - 3% річних.
Позивач надав заяву (вхід.№ 806 від 20.01.2017р.) про уточнення позовних вимог, в якій прохає стягнути з відповідача 297493,99 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки № 306 від 27.11.2014р., 5777,64 грн. пені, 43065,92 грн. інфляційних, 10972,65 грн. - 3% річних (а.с.170-171).
Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
В п.3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011р. визначено, що статтею 22 ГПК не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
За змістом заява позивача про уточнення позовних вимог є заявою про зменшення розміру позовних вимог та приймається судом. Подальший розгляд справи проводиться в межах зменшених позовних вимог.
Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що позивачем не надано супровідних документів на поставлений товар, в наданих видаткових накладних відсутні дані про особи, які отримували товар, відсутні довіреності за якими позивачем було передано товар відповідачу, а тому відповідачем правомірно призупинено оплату товару; відповідачем заявлено позовну давність щодо стягнення пені (а.с.73-76).
Відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення суду на 18 місяців рівними частинами (а.с.86-88).
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти розстрочки виконання рішення суду.
В судовому засіданні 18.01.2017р. судом оголошувалася перерва до 24.01.2017р. згідно ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні 24.01.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між Торговим домом "Пальміра" дочірнє підприємство компанії "Палма ОСОБА_1А." (Швейцарія) (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" було укладено договір поставки № 306 від 27.11.2014р. з протоколом розбіжностей (далі - Договір); (а.с.10-13).
За умовами п. 1.1 Договору позивач як постачальник зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу), а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти та оплатити харчові інгредієнти (далі - товар).
Згідно п.1.2. Договору кількість, асортимент, найменування, ціна та загальна вартість партії товару встановлюється у видаткових накладних, що мають силу специфікації і є невід'ємною частиною цього Договору.
На виконання договірних зобов'язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 308459,40 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними та посвідченими печатками видатковими накладними № 0023602 від 31.07.2015р. на суму 36259,20 грн., № 0023796 від 06.08.2015р. на суму 75331,20 грн., № 0024307 від 27.08.2015р. на суму 38611,20 грн.; № 0024638 від 08.09.2015р. на суму 29174,40 грн., № 0024848 від 15.09.2015р. на суму 48804,00 грн., № 0024945 від 18.09.2015р. на суму 47820,00 грн., № 0028320 від 26.01.2016р. на суму 15805,80 грн., № 0028523 від 03.02.2016р. на суму 16653,60 грн.; податковими накладними від 31.07.2015р. № 428, від 06.08.2015р. № 84, від 27.08.2015р. № 658, від 08.09.2015р. № 137, від 15.09.2015р. № 259, від 18.09.2015р. № 342, від 26.01.2016р. № 243, від 03.02.2016р. № 47 (а.с.14-21, 141-156).
Відповідно до п.2.3 Договору датою поставки є дата, що зазначається у видатковій накладній.
За п. 2.6 Договору (в редакції протоколу розбіжностей від 27.11.2014р.) покупець зобов'язаний підписати накладні та повернути їх не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання товару (а.с.13).
За умовами п.3.3 Договору (в редакції протоколу розбіжностей від 27.11.2014р.) відповідач зобов'язався перерахувати на банківський рахунок позивача грошові кошти протягом 45 календарних днів з дати отримання покупцем товару (а.с.13).
Відповідачем було відшкодовано позивачу 10965,41 грн. вартості товару, що підтверджується виписками банку по банківському рахунку позивача (а.с.109-140).
Заборгованість в сумі 297493,99 грн. за одержаний товар відповідачем сплачена не була.
Заперечення відповідача судом відхиляються з таких підстав.
Відповідач у відзиві сам факт отримання товару від Торгового дому "Пальміра" дочірнє підприємство компанії "Палма ОСОБА_1А." (Швейцарія) не заперечує, лише посилається на невірне оформлення документів та отримання товару, а саме в наданих видаткових накладних відсутні дані про особи, які отримували товар, відсутні довіреності за якими позивачем було передано товар відповідачу.
Ухвалою від 19.12.2016р. в реагування на заперечення відповідача господарський суд запропонував відповідачу надати суду письмові пояснення за підписом керівника та головного бухгалтера, в яких зазначити чи отримувало Товариство з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" за накладними № 0023602 від 31.07.2015р., № 0023796 від 06.08.2015р., № 0024307 від 27.08.2015р., № 0024638 від 08.09.2015р., № 0024848 від 15.09.2015р., № 0024945 від 18.09.2015р., № 0028320 від 26.01.2016р., № 0028523 від 03.02.2016р.
Таких пояснень відповідач суду не надав, факт отримання спірного товару не заперечив.
За статтею 241 ЦК України правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку представляють, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
За одержаний товар відповідач розрахувався частково, що підтверджується виписками банку по особовому рахунку позивача.
Всі видаткові накладні № 0023602 від 31.07.2015р. на суму 36259,20 грн., № 0023796 від 06.08.2015р. на суму 75331,20 грн., № 0024307 від 27.08.2015р. на суму 38611,20 грн.; № 0024638 від 08.09.2015р. на суму 29174,40 грн., № 0024848 від 15.09.2015р. на суму 48804,00 грн., № 0024945 від 18.09.2015р. на суму 47820,00 грн., № 0028320 від 26.01.2016р. на суму 15805,80 грн., № 0028523 від 03.02.2016р. на суму 16653,60 грн. посвідчені печаткою відповідача.
Доказів втрати печатки чи неправомірності її використання відповідач суду не надав. Отже, відповідач визнав поставки даного товару на вказані у накладних сумах.
Також, на вказані поставки були виписані та зареєстровані у податкових органах відповідні податкові накладні від 31.07.2015р. № 428, від 06.08.2015р. № 84, від 27.08.2015р. № 658, від 08.09.2015р. № 137, від 15.09.2015р. № 259, від 18.09.2015р. № 342, від 26.01.2016р. № 243, від 03.02.2016р. № 47. Доказів невключення до своєї звітності чи доказів корегування податкового обліку даних операцій відповідач суду не надав.
Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів неодержання товару відповідач суду не надав, факт поставки товару не спростовує. Саме по собі посилання відповідача на недоліки в оформленні накладних не є підставою для ухилення від оплати отриманого товару.
Отже, заперечення відповідача в цій частині є необґрунтованими.
При цьому судом також враховуються правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 29.04.2015 р. у справі № 3-77гс15 (справа № 903/679/14) про те, що відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.
Заперечення відповідача проти позову з тих мотивів, що позивачем не надано належним чином оформлених видаткових накладних та товаросупровідних документів, судом визнаються необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно ст.. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не звертався до позивача з вимогою про передачу документів, не встановлював строку для їх передачі. Відповідач також не заявляв про відмову від договору поставки та не повертав товар продавцеві.
Отже, за ст. 666 ЦК України сам факт ненадання визначених договором документів на товар не є підставою для відмови від оплати вартості такого товару.
З огляду на викладене, заперечення відповідача не є підставою для непроведення оплати отриманого ним товару.
Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтями 525, 530, 610, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів оплати боргу відповідач суду не надав.
Отже, позовні вимоги про стягнення 297493,99 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В п. 5.3 Договору сторони встановили, що за прострочення в оплаті товару постачальник має право вимагати від покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаних норм позивачем заявлено до стягнення 5777,64 грн. пені за прострочення оплати товару, за період 12.03.2016р. - 07.09.2016р. за зобов'язаннями за накладною № 28320 на суму боргу 15805,80 грн., за період 20.03.2016р. - 15.09.2016р. за зобов'язаннями за накладною № 28523 на суму 16653,60 грн., 10972,65 грн. - 3 % річних та 43065,92 грн. - інфляційних за період з 15.09.2015р. по 19.01.2017р. (поетапно); (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог - а.с.170-173).
Проте, при нарахуванні пені і річних позивач не врахував, що відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, останній день оплати за накладною № 28523 припадає на вихідний день - неділю 20.03.2016р., тому останній день для оплати - 21.03.2016р., а прострочення починається з 22.03.2016р.
Після проведення перевірки розрахунку судом визначено, що сума пені становить 5737,59 грн., а сума 3 % річних - 10960,55 грн. (розрахунок суду залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В іншій частині у позовних вимогах щодо пені та 3% річних - слід відмовити за їх безпідставністю.
В п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В порушення вказаного позивачем проведено нарахування інфляційних не за повний місяць існування боргу.
Після проведення перевірки нарахування інфляційних судом встановлено, що сума інфляційних становить 41104,09 грн. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В іншій частині у позові щодо інфляційних слід відмовити за безпідставністю цих вимог.
Відповідачем подано заяву про розстрочку виконання рішення суду на 18 місяців рівними платежами.
В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що основним ринком збуту продукції відповідача був ринок Російської Федерації, проте останньою було введено заборону на імпорт сільськогосподарської продукції, сировини та продуктів споживання, країною походження яких є Україна; дана заборона розповсюджується і на товари відповідача; на даний час Товариство шукає нові ринки збуту товарів, вживає дії щодо стягнення заборгованості зі своїх контрагентів. Зазначене унеможливлює виконання рішення суду за єдиним платежем, наслідком чого може стати арешт майна та коштів, що призведе до зупинки підприємства.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував про розстрочки виконання рішення.
Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
В п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідачем не додано до заяви жодних доказів, які б свідчили про тяжкий фінансовий стан відповідача, про наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
За таких обставин відсутні підстави для надання розстрочки виконання даного судового рішення. Отже, заява відповідача судом відхиляється.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.
При подачі даного позову позивачем сплачено 5916,61 грн. судового збору за платіжним дорученням від 03.11.2016р. № 136651 (а.с.7). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 04.11.2016р. (а.с.43).
В заяві про уточнення позовних вимог, загальна сума заявлених до стягнення позовних вимог зменшена та становить 357309,55 грн., з яких судових збір належить сплачувати у розмірі 5359,64 грн.
З даної суми відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Надмірно сплачена сума судового збору в розмірі 556,97 грн. підлягає поверненню з бюджету на підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі надходження відповідної письмової заяви від позивача.
В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1.Прийняти заяву (вхід. № 806 від 20.01.2017р.) Торгового дому "Пальміра" дочірнє підприємство компанії "Палма ОСОБА_1А." (Швейцарія) про уточнення позовних вимог.
2.Позов задовольнити частково.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (вул. Героїв Майдану, буд. 82, офіс. 24, м. Гадяч, Полтавська область, 37300; ідентифікаційний код 36899405) на користь Торгового дому "Пальміра" дочірнє підприємство компанії "Палма ОСОБА_1А." (Швейцарія), (1665 км автошляху Санкт-Петербург - Київ - Одеса, Біляївський район, Одеська область, 65031; ідентифікаційний код 25422297) 297493грн. 99 коп. основного боргу, 5737грн. 59 коп. пені, 41104грн. 09 коп. інфляційних, 10960грн. 55 коп. - річних, 5329грн. 44 коп. витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
4. В іншій частині - у позові відмовити.
Повне рішення складено та підписано: 30.01.2017р.
Суддя Безрук Т.М.