36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
24.01.2017 р. Справа № 917/1781/16
за позовом Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" (вул. Сирецька, буд. 28/2, м. Київ, 04073)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (вул. Героїв Майдану, буд. 82, оф. 24, м. Гадяч, Полтавська область, 37300)
про стягнення 75052,44 грн.
Суддя Безрук Т. М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: ОСОБА_2
Розглядається позовна заява про стягнення 75052,44 грн., з них: 41264,37 грн. основного боргу за договором поставки № 640001/16-14 від 10.06.2014р., 15980,68 грн. пені, 10554,76 грн. штрафу, 6030,19 грн. інфляційних, 1222,44 грн. - 3% річних.
Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що обов"язок оплати товару є не лише момент поставки товару, але й передання постачальником товару разом із супровідними документами, складеними та оформленими належним чином; позивач не надав доказів передачі відповідачу документів, визначених в п. 5.1.2 та п.7.1 Договору; відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р №168/704 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи - це документи, що створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, в порушення вказаного надані позивачем накладні не містять прізвищ та посад осіб, що їх підписали; в зв"язку з невиконанням позивачем обов"язку щодо передачі разом із накладними товаросупровідних документів відповідач за ч.3 ст.538 ЦК України зупинив виконання обов"язку щодо оплати товару; також доданий до позов у розрахунок пені, інфляційних та річних проведено невірно (т.2 а.с.13-16).
Відповідач надав заяву про розстрочку виконання рішення суду на 6 місяців рівними платежами (т.2 а.с.18-20).
В судовому засіданні 24.01.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
10 червня 2014 року між Приватним акціонерним товариством "Солді і Ко" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лозівський молочний завод” (відповідачем) укладено договір поставки № 640001/16-14 (далі - Договір); (т.1 а.с.22-25).
За умовами п. 1.1 Договору позивач як постачальник зобов'язався передати у власність товар, а відповідач (покупець) зобов'язався приймати та оплатити товар на умовах та в строки, передбачені цим договором.
Згідно п.1.2. Договору предметом поставки є метизи, інструменти, комплектуючі, витратні матеріали, будівельна хімія, інші будівельні матеріали тощо.
За п. 2.1 Договору товар, що є предметом даного договору передається партіями. Кількість та ціна товару кожної партії, а також його часткове співвідношення (асортиент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікаціями (видатковими накладними) постачальника, які є невід”ємними частинами Договору.
На виконання договірних зобов'язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 112341,94 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними видатковими накладними від 23.12.14 № 985641 на суму 1757,81 грн., від 12.01.15 №985897 на суму 393,96 грн., від 20.01.15 №986189 на суму 426,00 грн., від 27.01.15 №986479 на суму 223,20 грн., від 03.02.15 №986702 на суму 151,20 грн., від 03.02.15 №986703 на суму 1985,10 грн., від 06.02.15 №986846 на суму 1324,20 грн., від 26.03.15 №988412 на суму 734,40 грн., від 21.04.15 №989259 на суму 4442,39 грн., від 18.05.15 №990292 па суму 4594,50 грн., від 25.05.15 №990537 на суму 6499,14 грн., від 26.05.15 №990635 на суму 659,88 грн., від 26.05.15 №990637 на суму 812,46 грн., від 04.06.15 №991015 на суму 1460,76 грн., від 16.06.15 №991474 на суму 1035,84 грн., від 16.06.15 №991514 на суму 9968,84 грн., від 30.06.15 №992125 на суму 700,08 грн., від 30.06.15 №992133 на суму 11098,57 грн., від 07.07.15 №992438 на суму 2970,00 грн., від 07.07.15 №992444 на суму 2468,94 грн., від 07.07.15 №992464 на суму 5994,18 грн., від 15.07.15 №992868 на суму 598,56 грн., від 20.07.15 №996053 на суму 398,40 грн., від 20.07.15 №996088 на суму 192,00 грн., від 28.07.15 №996506 на суму 239,04 грн., від 20.08.15 №997682 на суму 421,20 грн., від 21.08.15 №997699 на суму 3693,67 грн., від 27.08.15 №997907 на суму 534,00 грн., від 27.08.15 №997953 на суму 197,10 грн., від 01.09.15 №998136 на суму 7326,00 гри., від 01.09.15 №998148 на суму 11666,33 грн., від 01.09.15 №998163 на суму 240,90 грн., від 08.09.15 №998490 на суму 2022,60 грн., від 14.09.15 №998704 на суму 1403,82 грн., від 05.10.15 №999838 на суму 881,16 грн., від 06.10.15 №999965 на суму 4053,90 грн., від 08.10.15 №700122 на суму 1626,07 грн., від 08.10.15 №700123 на суму 1879,92 грн., від 12.10.15 №700272 на суму 485,62 грн., від 29.10.15 №701151 на суму 447,00 грн., від 29.10.15 №701178 на суму 4520,70 грн., від 04.11.15 №701453 на суму 212,76 грн., від 10.11.15 №701759 на суму 6375,22 грн., від 17.11.15 №702142 на суму 324,54 грн., від 20.11.15 №702296 на суму 1307,95 грн., від 23.11.15 №702392 на суму 680,04 грн., від 23.11.15 №702394 на суму 912,00 грн. та відповідними податковими накладними (т.1 а.с.26-73, 126-232).
На оплату вказаного товару відповідачу були виписані рахунки-фактури №902651 від 23.12.2014р., № 903005 від 12.01.2015р., № 903376 від 20.01.2015р., № 903640 від 27.01.2015р., №903807 від 30.01.2015р., №903953 від 03.02.2015р., №904124 від 06.02.2015р., №906250 від 26.03.2015р., №907355 від 20.04.2015р., № 908587 від 18.05.2015р., №908386 від 13.05.2015р., №909088 від 26.05.2015р., №939554 від 04.06.2015р., №939583 від 05.06.2015р., №940908 від 30.06.2015р., №940905 від 30.06.2015р., №9941299 від 07.07.2015р., №941841 від15.07.2015р., №942076 від 20.07.2015р., №942122 від 20.07.2015р., №942613 від 28.07.2015р., №943716 від 17.08.2015р., №943979 від 21.08.2015р., №945207 від 14.09.2015р., №946652 від 05.10.2015р., №946746 від 06.10.2015р., №946954 від 08.10.2015р., №947115 від 12.10.2015р., №9947831 від23.10.2015р., №948229 від 29.10.2015р., №948315 від 30.10.2015р., №948952 від 10.11.2015р., №949343 від17.11.2015р., №949534 від 19.11.2015р.(т.1 а.с.232-268).
Відповідно до п.6.2 Договору датою поставки товару вважається дата видаткової накладної постачальника, за якою відбулась передача товару покупцю.
Відповідно до п. 4.3 Договору відповідач зобов'язувався оплатити вартість товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача в розмірі 100% від вартості товару, дотриманого за видатковою накладною протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту одержання товару.
Згідно п.4.5. Договору позивач веде один зведений рахунок по всіх оплатах та поставках згідно договору. При наявності передоплати по одному рахунку та заборгованості за іншими специфікаціями (видатковими накладними), відповідач погоджується на першочергове зарахування платежу у рахунок погашення заборгованості, незалежно від тексту платежу в платіжному дорученні.
Відповідачем було сплачено позивачу 71077,57 грн. вартості товару, що підтверджується випискою банку по особовому розрахунку позивача (т.1 а.с.74-98).
Заборгованість в сумі 41264,37 грн. за одержаний товар відповідачем сплачена не була.
Відповідач у відзиві сам факт отримання товару від Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" не заперечує, лише посилається на невірне оформлення документів, та що позивач не надав доказів передачі відповідачу документів, визначених в п. 5.1.2 та п.7.1 Договору.
Заперечення відповідача проти позову з тих мотивів, що ненадання позивачем документів, підтверджуючих якість продукції згідно п. 4.1 Договору, позбавляють позивача права вимагати оплату за нього, судом визнаються необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не звертався до позивача з вимогою про передачу документів, не встановлював строку для їх передачі. Відповідач також не заявляв про відмову від договору поставки та не повертав товар продавцеві.
Отже, за ст. 666 ЦК України сам факт ненадання визначених договором документів на товар не є підставою для відмови від оплати вартості такого товару.
Згідно ч.4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов"язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконаня другою стороною свого обов"язку, друга сторона повинна виконати свій обов"язок.
Посилання відповідача на ст. 538 ЦК України в даному випадку є безпідставним, оскільки зобовязання за вказаним договором з оплати товару та передачі документів на нього не є зустрічними, оскільки за умовами договору строк оплати товару встановлено - на протязі 10 календарних днів з дати одержанння товару покупцем (п. 4.3 договору), та не ставиться у залежність до дати передачі супровідних документів на товар.
Посилання відповідача про те, що надані позивачем накладні не містять прізвищ та посад осіб відповідача, не є підставою для ухилення від сплати товару.
Згідно ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Всі видаткові накладні посвідчені печаткою відповідача.
Доказів втрати печатки чи неправомірності її використання відповідач суду не надав. Отже, відповідач визнав поставки даного товару на вказані у накладних сумах.
Даний правочин був схвалений відповідачем, що підтверджується здійсненням оплати відповідачем товару з посиланням на дати та номери рахунків-фактур, які зазначені у видаткових накладних по яким відповідачем було отримано товар.
Також, на вказані поставки були виписані та зареєстровані у податкових органах відповідні податкові накладні (т.1 а.с.126-232). Доказів невключення до своєї звітності чи доказів корегування податкового обліку даних операцій відповідач суду не надав.
Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів неодержання товару відповідач суду не надав, факт поставки товару не спростовує. Саме по собі посилання відповідача на недоліки в оформленні накладних не є підставою для ухилення від оплати отриманого товару.
Отже, заперечення відповідача в цій частині є необґрунтованими.
При цьому судом також враховуються правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 29.04.2015 р. у справі № 3-77гс15 (справа № 903/679/14) про те, що відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.
Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтями 525, 530, 610, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів оплати боргу відповідач суду не надав.
Отже, позовні вимоги про стягнення 41264,37 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В п. 9.2 Договору сторони встановили, що за порушення строку оплати, визначеного п.4.3. даного Договору, покупець зобов"язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої сум за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад три дні додатково стягується штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого вчасно товару.
Згідно п.13.3 Договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання припиняється через три роки від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.
Згідно п.13.4 Договору сторони встановили, що вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність тривалістю у три роки.
На підставі вказаного позивачем заявлено до стягнення 15980,68 грн. пені за прострочення оплати товару, за період 03.01.2015. по 31.10.2016р. (поетапно; т.1 а.с.12-15).
Суд, провівши перевірку правильності нарахування пені, встановив, що розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а заявлена до стягнення сума не перевищує розрахункову.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 15980,68 грн. пені підлягають задоволенню.
На підставі п. 9.2 Договору позивач заявив вимоги про стягнення 10554,76 грн. штрафу.
Господарський суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
Зазначену правову позицію наведено також у постановах господарської палати Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011, від 30.05.2011 у справі № 42/252, від 09.04.2012 у справі №20/246-08., а також в п.4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”.
Згідно ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
В даному випадку підстави для відступу від правової позиції Верховного суду України у господарського суду відсутні.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 10544,76 грн. штрафу. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем заявлено вимоги про стягнення 6030,19 грн. інфляційних за період 03.01.2015р. - 31.10.2016р. (поетапно) та 1222,14 грн. - 3% річних за період 03.01.2015р. - 31.10.2016р.(поетапно); (т.1 а.с.17-19).
При нарахуванні інфляційних позивач не вірно визначив період та початок нарахування інфляційних.
В п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В порушення вказаного позивачем проведено нарахування інфляційних не за повний місяць існування боргу.
Після проведення перевірки нарахування інфляційних судом встановлено, що сума інфляційних становить 4800,92грн. (розрахунок суду залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В іншій частині у позові щодо інфляційних слід відмовити за безпідставністю цих вимог.
Після перевірки правильності нарахування 3% річних судом встановлено, що їх сума становить 1214,74грн. (розрахунок суду залучено до справи).
Отже, позовні вимоги про стягнення 1214,74 грн. річних є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
В іншій частині - вимоги про стягнення 3% річних судом відхиляються за їх безпідставністю.
Відповідачем подано заяву про розстрочку виконання рішення суду на 6 місяців рівними платежами (т.2 а.с.18-20).
В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що основним ринком збуту продукції відповідача був ринок Російської Федерації, проте останньою було введено заборону на імпорт сільськогосподарської продукції, сировини та продуктів споживання, країною походження яких є Україна; дана заборона розповсюджується і на товари відповідача; на даний час Товариство шукає нові ринки збуту товарів, вживає дії щодо стягнення заборгованості зі своїх контрагентів. Зазначене унеможливлює виконання рішення суду за єдиним платежем, наслідком чого може стати арешт майна та коштів, що призведе до зупинки підприємства.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував про розстрочки виконання рішення.
Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
В п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідачем не додано до заяви жодних доказів, які б свідчили про тяжкий фінансовий стан відповідача, про наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
За таких обставин відсутні підстави для надання відстрочки виконання даного судового рішення. Отже, заява відповідача судом відхиляється.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.
При подачі даного позову позивачем сплачено 1378,00 грн. судового збору за платіжним дорученням від 03.11.2016р. № 008339 (т2 а.с.5). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено повідомленням з Управління державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області (т.2 а.с.9).
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення незалежно від наявності виконавчого провадження згідно ст. 121 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (вул. Героїв Майдану, буд. 82, оф. 24, м. Гадяч, Полтавська область, 37300; ідентифікаційний код 36899405) на користь Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" (вул. Сирецька, буд. 28/2, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код 23162981) 41264грн. 37 коп. основного боргу, 4800грн. 92 коп. інфляційних, 1214грн. 74 коп. річних, 15980грн. 68 коп. пені, 10544грн. 76 коп. штрафу, 1350грн. 44 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині - у позові відмовити.
Повне рішення складено та підписано: 30.01.2017р.
Суддя Безрук Т. М.