36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.01.2017 Справа № 917/1917/16
за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36011
до Комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м. Полтави", пров. Рибальський, 10в, м. Полтава, 36004
про стягнення 8 953,33 грн.
Суддя Погрібна С.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 довіреність №01-08-2352/2 від 30.12.2016
від відповідача: ОСОБА_2 довіреність №74 від 16.01.2017
ОСОБА_3 довіреність №1550 від 16.01.2017
Суть спору: Розглядається позовна заява про відшкодування шкоди в розмірі 8 953,33 грн.
Представник позивача у засіданні підтримав позов з підстав викладених у позовній заяві та наполягав на його задоволенні.
17.01.2017р. до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №585) відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що виходячи з Наказу МОЗ № 455 від 13.11.2001 р., листки непрацездатності ОСОБА_4А та ОСОБА_5 видані Комунальним закладом "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м. Полтави" правомірно, з дотриманням чинного законодавства.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" прийнятим відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначаються правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Відповідно до ст. 4 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Частиною 1 статті 9 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено основні завдання Фонду соціального страхування України та його робочих органів, одним із яких є здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 р. № 455 затверджено Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, яку зареєстровано в Мін'юсті 04.12.2001 р. за № 1005/6196.
Як зазначає позивач, на виконання завдань, передбачених статтею 9 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пункту 8.1 Інструкції № 455 згідно із наказом Виконавчої дирекції ФСС з ТВП "Про проведення перевірки роботи виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду, вибіркової перевірки закладів охорони здоров'я Полтавської області" від 26.08.2016 № 247-ос, в тому числі за направленням від 09.09.2016 №477, представниками Виконавчої дирекції ФСС з ТВП та виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення ФСС з ТВП була проведена перевірка порядку та обґрунтованості видачі і продовження листків непрацездатності у Комунальному закладі "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м. Полтави" (відповідач по справі).
Як зазначає позивач в ході перевірки, результати якої зафіксовані довідкою від 20.09.2016, встановлено, що працівниками відповідача під час видачі листків непрацездатності допущені порушення вимог пункту 3.13 Інструкції № 455.
Так за твердженням позивача, відповідачем всупереч пункту 3.13 Інструкції № 455 видано листки непрацездатності по догляду за здоровими новонародженими дітьми за висновками лікарсько-консультативної комісії про стан породіль в період перебування на листку непрацездатності у зв'язку із вагітністю та пологами, в тому числі:
- листок непрацездатності № 048717 на період з 24.10.2015 по 29.10.2015 ОСОБА_4 - працівнику ТОВ "Мехсервіс груп", внаслідок чого коштами ФСС з ТВП безпідставно оплачені 6 календарних днів, чим нанесені збитки в сумі 592,95 грн;
- листок непрацездатності № 049170 на період з 28.11.2015 по 10.12.2015 ОСОБА_6 - працівнику ПРАТ "ПОЕЗ - Кернел груп", внаслідок чого коштами ФСС з ТВП безпідставно оплачені 13 календарних днів, чим нанесені збитки в сумі 2218,06 грн.;
- листок непрацездатності № 060329 на період з 11.12.2015 по 15.01.2016 (тимчасова непрацездатність тривала по 03.03.2016) ОСОБА_6 - працівнику ПРАТ "ПОЕЗ Кернел - груп", внаслідок чого коштами ФСС з ТВП безпідставно оплачені 36 календарних днів, чим нанесені збитки Фонду в сумі 6142,32 грн.
Як зазначає позивач за вказаними випадками листки непрацездатності видавалися батьку дитини, в той час, коли мати дитини знаходилася не у відпустці по догляду за дитиною віком до 3 років, як передбачено пунктом 3.13 Інструкції № 455, а у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами.
Таким чином, позовні вимоги ґрунтуються на відшкодуванні матеріальної шкоди, заподіяної Фонду на суму 8 953,33грн. необґрунтованою видачею листків непрацездатності.
Так, позивач заявляючи вимоги про відшкодування матеріальної шкоди посилається на ст. ст. 1166, 1172 ЦК України, але суд, оцінивши в сукупності матеріали справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Відповідно до п.4 ч. 1 ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною.
Відповідно до ч.2 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Згідно п.3.13 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, листок непрацездатності видається працюючій особі, яка здійснює догляд за дитиною віком до 3 років, дитиною-інвалідом віком до 18 років, у випадку пологів або хвороби матері (опікуна, іншого члена сім'ї, який перебуває у відпустці для догляду за дитиною віком до 3 років, виховує дитину-інваліда віком до 18 років) на період, коли вона за медичними висновками лікаря не може здійснювати догляд за дитиною, а також у випадку необхідності догляду за другою хворою дитиною. У цьому випадку листок непрацездатності видається на підставі довідки з поліклініки чи стаціонару, що засвідчує пологи або захворювання матері (опікуна, іншого члена сім'ї, який перебуває у відпустці по догляду за дитиною віком до 3 років, виховує дитину-інваліда віком до 18 років).
Отже, п.3.13 Інструкції не встановлюється вимога - перебування матері у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, як це вказує позивач у своїй позовній заяві і саме цим аргументує позовні вимоги.
Крім того, Листом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18.02.2004 року №04-29-236 роз"яснено, що якщо мати дитини захворіла в період перебування у післяпологовій відпустці і за висновками лікаря не може здійснювати догляд за дитиною, допомога по догляду за дитиною надається іншій застрахованій особі на період хвороби матері.
А отже, довідка про результати проведення перевірки, на яку посилається позивач, не може розцінюватися як юридична форма рішення, тобто, офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки.
Крім того, ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно п. 6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду 04-5/239 від 29.12.2007 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.
При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Отже, за загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Наведене кореспондується з положеннями ст. ст. 224, 225 ГК України.
З огляду на вищевикладені норми, в предмет доказування у даній справі входить встановлення протиправної поведінки лікаря під час оформлення та видачі листків непрацездатності, що стало причиною завдання позивачу шкоди.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно приписів п. п. 4), 5) ч. 2 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог (якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них), а також виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються та законодавство, на підставі якого подається позов.
При цьому, до обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи; у предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
До обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, належать, зокрема, відомості, які підтверджують чи спростовують достовірність відомостей, що включаються у предмет доказування, а отже, дають можливість їх правильно оцінити.
Як досліджено судом матеріали справи не містять відповідних документів, іншого позивачем не надано, на підтвердження наявності підстав для застосування до юридичної особи відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, перш за все з огляду на те що, довідка про результати перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності Комунальним закладом "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 не є належним та допустимим доказом у розумінні положень статті 34 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки, довідка не встановлює факт протиправної поведінки, вини особи, викладені у ній обставини не приймаються судом як беззаперечне встановлення вини лікаря у протиправній видачі листків непрацездатності.
Так, зокрема переважна більшість злочинів, які скоюються у сфері надання медичних послуг встановлена у розділі 2 КК України, який передбачає відповідальність медичних працівників за злочини вчиненні у зв'язку із здійсненням ними професійної діяльності.
Проте, належного доказу, як то кримінального вироку суду, відносно лікаря за неналежне виконання ним своїх обов'язків, зокрема і відносно безпідставної видачі листків непрацездатності, які є предметом цього спору, позивачем суду представлено не було, як і інших документів, які в силу своєї правової природи можуть підтвердити наявність такої вини в діях лікаря.
Згідно п. 8.3 Інструкції МОЗ України № 455 від 13.11.2001р. "Про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян" за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, лікарі несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Пунктом 8.5 вказаної Інструкції, у разі виявлення порушень правил видачі, зберігання, обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, незадовільного стану експертизи тимчасової непрацездатності, лікувально-профілактичний заклад може бути позбавлений права видавати документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, у встановленому порядку.
Відповідно Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я за погодженням з Фондом.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що лікувальна установа, яка видає листок непрацездатності, не є суб'єктом правовідносин по виплаті коштів Фонду у порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 29.06.2010р. у справі № 5020-2/353 та в постанові ВГСУ від 14.08.2012 р. у справі № 5020-1951/2011р.
Таким чином, грошові кошти на суму 8953,33грн. не є власними грошовими коштами Фонду, а є коштами, які сплачуються застрахованими особами, в тому числі якою є і особи котрим були видані спірні листки непрацездатності, а тому відсутні підстави стверджувати про завдання Фонду шкоди, в зв'язку із оплатою матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності, на вказану суму, тобто деліктні правовідносини між сторонами відсутні.
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 82-85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено: 24.01.2017р.
Суддя С.В. Погрібна