"20" січня 2017 р.Справа № 916/2984/16
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 22.03.2016р. №383/15/06
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 11.11.2016р. №20/3118
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, буд. 12, код ЄДРПОУ 20988545)
до відповідача: Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 12, код ЄДРПОУ 40108740)
про: стягнення 4337,41 грн., -
Суть спору: Білгород-Дністровський міськрайонний центр зайнятості звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області про стягнення 4337,41 грн. витрат на допомогу по безробіттю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що незаконне звільнення відповідачем ОСОБА_3 потягло за собою неправомірну реєстрацію останньою в службі зайнятості з призначенням особі статусу безробітного та незаконною виплатою допомоги по безробіттю в сумі 4337,41 грн., чим спричинено шкоду позивачу на вказану суму.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2016р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 30.11.2016р. об 11:30; витребувано додаткові документи.
29.11.2016р. за вх.№2-6333/16 до суду від відповідача надійшло про припинення провадження у справі в порядку п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
30.11.2016р. за вх.№29083/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2016р. розгляд справи відкладено на 16.12.2016р. о 12:30; витребувано додаткові документи.
16.12.2016р. за вх.№30463/16 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про припинення провадження у справі.
16.12.2016р. за вх.№30399/16 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника відповідача прийняти участь у судовому засіданні через тимчасову непрацездатність.
16.12.2016р. за вх.№2-6673/16 до суду від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Розглянувши у судовому засідання 16.12.2016р. подане позивачем клопотання за вх.№2-6333/16 від 29.11.2016р. про припинення провадження у справі в порядку п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд ухвалив відмовити у його задоволенні з огляду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення 4337,41 грн. витрат на допомогу по безробіттю в якості майнової позадоговірної шкоди, а не в якості оскарження бездіяльності відповідача, спір у даній справі не є публічно-правовим, оскільки сторони у даному спору не виступають як суб'єкти владних повноважень у розумінні КАС України та не виконують владних управлінських функцій, а отже відсутні правові підстави для припинення провадження у справі в порядку п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2016р. задоволено клопотання позивача та продовжено строк розгляду справи №916/2984/16 до 25.01.2017р.; розгляд справи відкладено на 20.01.2017р. об 11:00; витребувано додаткові документи.
20.01.2017р. за вх.№1444/17 до суду від позивача надійшли письмові пояснення. У письмових поясненнях позивач вказав на наявність чотирьох складових елементів настання відповідальності за заподіяну відповідачем позивачу шкоду у вигляді наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, вини відповідача.
20.01.2017р. за вх.№1440/17 до суду від відповідача надійшов відзив. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав того, що керівник відповідача відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 15.12.2015р. №1577 зобов'язаний був звільнити ОСОБА_3 за результатами висновку атестаційної комісії, задоволення позову призведе до значних матеріальних збитків відповідача, оскільки ним вже виплачено ОСОБА_3 середньомісячне грошове утримання за час її вимушеного прогулу.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, просив суд відмовити у їх задоволені в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2016р. у справі №815/1999/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016р., адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу, грошового забезпечення за невикористані дні щорічної відпустки задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №191о/с від 11.04.2016р. в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_3 з посади слідчого Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) Закону України «Про Національну поліцію»; поновлено ОСОБА_3 на посаді слідчого Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 12.04.2016р.; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_3 середньомісячне грошове утримання за час її вимушеного прогулу з 12.04.2016р. по 07.06.2016р. у сумі 7840,00 грн. (без урахування обов'язкових відрахувань).
Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2016р. у справі№815/1999/16 встановлено, зокрема, що:
- ОСОБА_3 з квітня 2013 року проходила службу в органах внутрішніх справ України. Останнє спеціальне звання працівника органів внутрішніх справ лейтенант міліції, остання посада в органах внутрішніх справ до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» - слідчий слідчого відділення Овідіопольського районного відділу ГУ МВС України в Одеській області;
- ОСОБА_3 маючи бажання проходити службу в поліції, у зв'язку з відповідністю її вимогам до поліцейських, визначеними Законом України «Про Національну поліцію», подала заяву про прийняття її на посаду слідчого відділення Овідіопольського районного відділу ГУ МВС України в Одеській області та наказом ГУНП №139 о/с від 07.11.2015 року була призначена на цю посаду, їй присвоєно спеціальне звання лейтенант поліції;
- 29.01.2016р. ГУНП виданий наказ №133, яким прийнято рішення про проведення атестування поліцейських ГУНП в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів, починаючи з 19.02.2016 року; утворити атестаційні комісії ГУНП №№1-10, засідання яких проводити в робочі дні з 29.02.2016 року за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 44;
- В атестаційному листі від 15.02.2016р. зазначено, що ОСОБА_3 службу в органах внутрішніх справ проходила з квітня 2013 року, в органах поліції працює з листопада 2015 року, за період служби в органах внутрішніх справ та в органах поліції зарекомендувала себе з позитивного боку, грамотним, дисциплінованим, старанним та організованим співробітником. Порушень дисципліни та законності не припускає, пунктуальна. Здатна працювати над усуненням особистих недоліків, працьовита, чуйна, скромна. Має високу здатність до навчання. Прагне до вдосконалення службової діяльності, має стійке почуття особистої відповідальності. З гідністю носить формений одяг, фізично розвинена, добре володіє табельною зброєю, державну та службову таємницю зберігає, у спілкуванні з громадянами ввічлива, тактовна;
- У розділі ІІІ атестаційного листа «Результати тестування» зазначено «загальні навички 36/60, професійне тестування 36/60»;
- Наказом ГУНП №191о/с від 11.04.2016р. відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) лейтенанта поліції ОСОБА_3 слідчого Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області з 12.04.2016р. Підстава: висновок атестації від 04.03.2016р.;
- У квітні 2016р. ОСОБА_3 звернулась з адміністративним позовом до Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №191о/с від 11.04.2016. про звільнення її - лейтенанта поліції ОСОБА_3 за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) Закону України «Про Національну поліцію»; зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області поновити її на посаді слідчого Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області та допустити до негайного виконання службових обов'язків; стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на її користь середньомісячного грошового утримання за час її вимушеного прогулу з 12.04.2016р. по день винесення судового рішення; стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на її користь грошового забезпечення за всі невикористані нею дні щорічної відпустки в разі поновлення на роботі.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що 20.05.2016р. ОСОБА_3 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості із заявами про надання (поновлення)статусу безробітного та про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю.
Відповідно до витягу із наказів Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості про прийняті рішення по особі ОСОБА_3 від 22.09.2016р.:
- 23.05.2016р. ОСОБА_3 надано статус безробітного;
- 27.05.20165р. ОСОБА_3 призначено допомогу по безробіттю та розпочато (поновлено) виплату допомогу по безробіттю;
- 05.08.2016р. припинено виплату по безробіттю у зв'язку із поновленням на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили
Згідно з довідкою Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості за період з 27.05.2016р. по 04.08.2016р. ОСОБА_3 було виплачено 4337,41 грн.
15.09.2016р. позивач надіслав на адресу відповідача наказ Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості №137 від 15.09.2016р. «Про відшкодування коштів роботодавцем».
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 4337,41 грн. майнової шкоди у розмірі витрат на допомогу по безробіттю.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом статті 1166 ЦК України відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.09.2014р. у справі №3-100гс14, від 04.11.2014р. у справі №3-162гс14, від 22.01.2013р. у справі №3-72гс12, від 20.06.2011р. у справі №3-56гс11, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Відповідно до вимог ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 19.08.2014р. у справі №902/122/14.
Статтею 1192 ЦК України передбачено два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування шкоди в натурі (передача речі того ж роду і такої ж якості) або відшкодування завданих збитків у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Для покладення на відповідача обов'язку відшкодування шкоди необхідна наявність певних підстав, як-то неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, вина, яка може полягати в умислі чи необережності, наявність шкоди для позивача внаслідок дій відповідача і безпосередній причинний зв'язок між шкодою та правопорушенням, який в даному випадку відсутній.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність будь-яких правових зв'язків між позивачем та відповідачем.
Заявлена до стягнення сума була сплачена позивачем добровільно, а саме виплачена як допомога по безробіттю у зв'язку з наданням ОСОБА_3 статусу безробітного, що свідчить про відсутність матеріальної шкоди, завданої відповідачем позивачу, та відсутність підстав для стягнення з відповідача шкоди у вигляді коштів, перерахованих третій особі.
Окрім того, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, у діях відповідача не вбачається наявності складу цивільного правопорушення, а отже відсутні підстави для стягнення з нього заявлених позивачем до стягнення в якості шкоди 4337,41 грн.
За викладених обставин у задоволенні позовних вимог Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості слід відмовити в повному обсязі.
Іншого позивачем не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості відмовити.
Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області.
Повне рішення складено 25 січня 2017 р.
Суддя Ю.С. Бездоля