26 січня 2017 року Справа № 915/1557/16
м. Миколаїв
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго”
(юридична адреса: 54055, м. Миколаїв, вул. Погранічна, 40)
(поштова адреса: 54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 94)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Миколаївзалізобетон -1”
(вул. Індустріальна,1, м. Миколаїв, 54040)
про: стягнення 4392 грн. 10 коп.
Суддя С.М.Коваль
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 01/53-987 від 30.12.2016 року
Від відповідача: не присутній
Позов поданий Публічним акціонерним товариством “Миколаївобленерго” до Публічного акціонерного товариства “Миколаївзалізобетон -1” про стягнення 52884 грн. 63 коп.
Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням зобов'язань по договору № 44/25 від 29.09.2009 року в частині сплати за використану електричну енергію.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про повернення до суду з довідками пошти “із закінченням строку зберігання”.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (з наступними змінами та доповненнями).
За таких обставин відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не надав, свого представника в судове засідання не направив.
Справу розглянуто відповідно до статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
26.01.2017 року розгляд справи продовжений та відповідно до статті 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи.
29.09.2009 року між ПАТ “Миколаївобленерго” та ПАТ “Миколаївзалізобетон -1” укладено договір № 44/25 року про постачання електричної енергії.
Згідно умов вищевказаного договору позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з дозволеною потужністю 3672 кВт, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійс-нює інші платежі згідно з умовами договору.
Відповідно до п. 1 додатку № 4 до договору сторони домовились, що покази розрахункових засобів обліку для здійснення розрахунків за спожиту електроенергію знімаються Споживачем щомісячно 25 числа.
Згідно п. 2.3.3 договору та додатку № 10 до договору, відповідач оплачує вартість електричної енергії та інші платежі згідно з умовами договору. Видані постачальником рахунки на оплату за спожиту електроенергію мають бути оплачені споживачем протягом 5-ти операційних днів з дня їх отримання.
Відповідач, порушуючи умови договору, оплату за спожиту електроенергію не розрахувався.
У зв'язку з вищезазначеним, Позивач просить стягнути з відповідача:
- 2614 грн. 94 коп. - пеня за загальний період нарахування з 01.09.2016 року по
01.12.2016 року;
- 1513 грн. 80 коп. - сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за загальний період нарахування з вересня по листопад 2016 року;
- 263 грн. 36 коп. - три відсотки річних від суми простроченого платежу за загальний період нарахування з 01.09.2016 року по 01.12.2016 року.
Позивач в обґрунтування позову посилається на ст.193 Господарського кодексу України, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України.
Відповідач, як вже вище вказано, свого представника у судове засідання не направив, відзив на позовну не надав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд дійшов до такого висновку.
Відповідно з ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставлять-ся.
Згідно з ч.1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторо-нами.
Заборгованість відповідача підтвердженні рішеннями господарського суду Миколаївської області від 17.05.2016 № 915/474/16 та від 15.11.2016 року № 915/1034/16, позивачем за прострочення виконання зобов'язання нараховано пеню, 3% річних та індекс інфляції виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4 цього договору з порушенням термінів визначених додатком № 10 “Порядок розрахунків”, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції. Сума зазначених нарахувань вказується окремих розрахункових документах.
Позивачем нарахована пеня за загальний період нарахування з 01.09.2016 року по 01.12.2016 року в сумі 2614 грн. 94 коп.
Отже, позовна вимога щодо стягнення пені в сумі 2614 грн. 94 коп. яка нарахована за період з 01.09.2016 року по 01.12.2016 року, є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив вико-нання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
1513 грн. 80 коп. - сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за загальний період нарахування з вересня по листопад 2016 року;
263 грн. 36 коп. - три відсотки річних від суми простроченого платежу за загальний період нарахування з 01.09.2016 року по 01.12.2016 року.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення 236 грн. 36 коп. (три відсотки річних від суми простроченого платежу за загальний період нарахування з 01.09.2016 року по 01.12.2016 року) та стягнення 1513 грн. 80 коп. (сума на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції за загальний період нарахування з вересня по листопад 2016 року) є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відсутність грошових коштів не є підставою для невиконання зобов'язань за догово-ром.
У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Миколаївзалізобетон -1” (вул. Індустріальна, 1, м.Миколаїв, 54040, ідентифікаційний код 05514962) на користь Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго” (54055, м. Миколаїв, вул. Погранічна, 40, код 23399393) 2614 (дві тисячі шістсот чотирнадцять) грн. 94 коп. - пені, 1513 (тисяча п'ятсот тринадцять) грн. 80 коп. - сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 263 (двісті шістдесят три) грн. 65 коп. - три відсотки річних від суми простроченого платежу та судовий збір у сумі 1378 (тисяча триста сімдесят вісім) грн. на поточний розрахунковий рахунок № 26002392418001 у МФ КБ "Приватбанк", МФО 326610, код 24789699.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 30.01.2017 року.
Суддя С.М.Коваль