79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.01.2017р. Справа№ 914/1397/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти», місцезнаходження: Україна, 79035, Львівська область, місто Львів, Галицький район, вулиця Липова Алея, будинок №5. Адреса для листування:Україна,79024, Львівська область, місто Львів, Личаківський район, вулиця Опришківська,будинок №5
до відповідача: «FH TRADE POL Sp. Z. O. O.», місцезнаходження: ОСОБА_1: 05-505 Gabrуelіn ul. Lesna 27; Адреса для листування : 05-505 Gabrуelіn ul. Lesna 27
про: стягнення боргу за договором купівлі-продажу дров №20.01.2016 від 20 січня 2016 року, трьох процентів річних від простроченого виконання грошового зобов»язання та відшкодування понесених судових витрат.
Суддя Кітаєва С.Б.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - представник ( довіреність від 09.06.2016 року);
від відповідача: н/з
Суть спору:
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти», м. Львів до відповідача, «FH TRADE POL Sp. Z. O. O.», ОСОБА_1, про стягнення боргу за договором купівлі-продажу дров №20.01.2016 від 20 січня 2016 року, трьох процентів річних від простроченого виконання грошового зобов»язання та відшкодування відшкодування судових витрат по справі.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.05.2016 року порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.06.2016 року.
В додаток до Заяви від 09 червня 2016 року №758/01-365, яка поступила до господарського суду Львівської області 13.06.2016 року та зареєстрована за вх.№24527/16, позивач подав до справи: довідку №755/01-362 від 09 червня 2016 року, якою підтвердив, що у господарському суді, іншому органі, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти», і відповідачем - «FH TRADE POL Sp. Z. O. O.», про той же предмет та з тих же підстав та немає рішень цих органів з такого ж спору; подав довідку від 09 червня 2016 року №756/01-363, у якій позивач підтвердив, що сума основного боргу по заявлених вимогах станом на час розгляду справи №914/397/16 у відповідача, «FH TRADE POL Sp. Z. O. O.», перед позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти», не змінилася та відповідає розрахунку згідно довідки, виданої ПАТ «Кредобанк» від 26.04.2016 року №152-17003/16, яка є у матеріалах справи.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України Про міжнародне приватне право, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону.
Пунктом 8.3 укладеного між сторонами 20.01.2016 р. №20.01.2016 договору купівлі-продажу дров передбачено, що спірні питання щодо яких Сторони не досягли згоди, передаються на вирішення до Господарського суду України по місцю реєстрації Продавця.
Положення ст. 64 ГПК України передбачають обов»язок суду повідомити сторонам спору про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, шляхом надіслання на адресу сторін ухвали про порушення провадження у справі.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.125 ГПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
У справах за участю нерезидентів для передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном господарськими судами застосовується Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 р., яка була імплементована в національне законодавство Законом України від 19.10.2000 р. №2052-III і набрала чинності для України з 26.11.2000р.
На сьогоднішній день учасником цієї Конвенції є також ОСОБА_1.
Згідно зі ст.3 Конвенції, орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.
У ч. 3 ст. 5 Конвенції зазначається, що якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.
Особливості виконання Конвенції визначено розділом VI Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. №1092/5/54.
Пунктом 2.2. Інструкції передбачено, що у разі надіслання судом України доручення для виконання за кордоном, цивільна справа, у зв'язку з якою складається доручення, призначається до розгляду з урахуванням розумних строків пересилання документів та виконання направленого доручення за кордоном. У разі можливості судом України призначається дата наступного судового засідання, на яке може прибути особа, що викликається.
Частина 2 ст.15 Конвенції визначає, що кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Як зазначено в п.8 Розяснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» N 04-5/608 від 31.05.2002 р., судові документи можуть направлятися також філіям, представництвам, іншим відособленим підрозділам іноземних підприємств і організацій, місцезнаходженням яких є територія України (з повідомленням про вручення таких документів), а також вручатися безпосередньо уповноваженому представникові.
Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які довіреності, видані «FH TRADE POL Sp. Z. O. O.» та дійсні на момент розгляду справи, а також відсутні відомості щодо уповноважених представників чи відособлених підрозділів відповідача, місцезнаходженням яких є територія України, суд вважав обов»язковим повідомити відповідача про розгляд цієї справи в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах 1965 р.
Зважаючи на те, що у господарського суду Львівської області виникла необхідність вручення документів нерезиденту шляхом направлення судового доручення в порядку ст. 125 ГПК України, в судовому засіданні 15.06.2016 року господарський суд дійшов висновку про необхідність відкласти розгляд справи на строк, зазначений у ч.2 ст.15 Конвенції 1965 р.
Відтак, керуючись ст.ст. 3, 5, 10, 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах, Законом України Про міжнародне приватне право, Законом України Про міжнародні договори України, ст.ст. 77, 86, 125 ГПК України, ухвалою від 15.06.2016 року у справі №914/1397/16 суд ухвалив : звернутися до компетентного органу за місцем знаходження «FH TRADE POL Sp. Z. O. O.», із судовим дорученням про вручення документів у порядку, встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах.
Розгляд справи відкласти на 25.01.17 р. о 11:00 год. У разі, якщо документи не буде вручено своєчасно, суд врахує це та розгляне справу в день наступного судового засідання, що відбудеться 01.02.2017 р. о 11:00 год.
Вказано в ухвалі, що судове засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань №9 (2-й поверх).
Явка представників сторін в судове засідання визнана судом обов»язковою. Вимоги до сторін в частині документів, які необхідно подати до справи, висвітлені судом в зазначеній ухвалі.
У заяві від 05 серпня 2016 року №805/01-401, яка поступила від позивача до суду 16.08.2016 року та зареєстрована в документообігу господарського суду Львівської області за вх.№33577/16, позивач просить суд стягнути з відповідача також судові витрати у розмірі 7535,11 грн. ,понесені за послуги з перекладу (нотаріально засвідченого перекладу польською мовою документів у трьох примірника, які вказані в ухвалі господарського суду Львівської області від 15.06.2016 року по справі №914/1397/16).
14.11.2016 року до господарського суду Львівської області надійшло Підтвердження від компетентного органу, яким підтверджено вручення документів відповідачу 07.10.2016 року.
В судове засідання 25.01.2017 року позивач явку повноважного представника забезпечив, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі , просить задоволити; інформував суд, що з моменту порушення провадження у справі і станом на час розгляду справи основний борг відповідачем не погашено. Просить також відшкодувати за рахунок відповідача понесені судові витрати по справі.
Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, доказів відсутності боргу перед позивачем суду не надав; із клопотаннями, заявами до суду не звертався,хоча наявні у справі документи свідчать про вручення компетентним органом відповідачу пакету документів , у т.ч. і ухвал суду по даній справі.
Розглянувши та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, створивши сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне:
Відповідно до ч.1. ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У відповідності до ст.123 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст.124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
У відповідності до ст. 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", будь-які спори щодо застосування положень цьогоЗакону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: - в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; - в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.
Статтею 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.
Згідно ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК України (абз. 6 п.1 Роз'яснень Президії ВГСУ «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» №04-5/608 від 31.05.2002р.)
Розділом V111 п.п.8.2 -8.3 укладеного між сторонами договору купівлі-продажу дров №20.01.2016 від 20.01.2016 року передбачено, що всі спірні питання, що виникають при виконанні даного Договору, вирішуються шляхом переговорів. Спірні питання щодо яких Сторони не досягли згоди, передаються на вирішення до Господарського Суду України по місцю реєстрації Продавця. Відповідно до п.8.4 договору, всі питання, що не врегульовані цим договором, вирішуються відповідно до законодавства України.
Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та положення договору, даний спір підлягає вирішенню господарським судом Львівської області з застосуванням законодавства України.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона зобовязана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Однією з підстав виникнення зобовязань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.
20.01.2016р. між ТзОВ «Львівморепродукти» (позивач, за договором продавець) та «FH TRADE POL Sp. Z. O. O.» » (відповідач, за договором покупець) укладено договір №20.01.2016 купівлі-продажу дров.
Згідно умов розділу I п.1.1. договору, продавець зобов»язується поставити та передає у власність , а покупець зобов»язується прийняти та оплатити дрова порід бук, береза, дуб, граб (далі по тексту - товар), на умовах FCA с.Березне, Львівська область, смт.Журавно, Львівська область, смт.Клевань, Рівненська обл., м.Ківерці, Волинська обл. (Інкотермс-2010). Відповідно до п.1.2 договору, загальна кількість товару, що поставляється по даному договору , визначається загальною кількістю товару, поставленого згідно Інвойсів до поставок протягом дії даного договору. За розрахункову одиницю кількості товару (відповідно до п.1.3) сторонами приймається 1 (один) кубічний метр. Партією вважається не менше 24,84 кубічних метрів (18 контейнерів), відповідно до п.1.4 договору. У п.1.5 договору сторони погодили, що на кожну партію товару продавець виставляє окремий Інвойс.
Вимоги до якості товару погоджені сторонами у розділі 2 договору. Так, зокрема, відповідно до п.2.2 договору товар має бути упакований на паллетах у довільний контейнер з боковими дерев»яними перегородками внутрішнім розміром 1м/1м/2м (ширина/довжина/висота) та перев»язаний п/н стрічкою по середині висоти. Один контейнер має містити не менше 1,38 кубічного метра товару.
Згідно п.3.1. розділу 3 договору сторони домовились, що ціна товару, що поставляється за цим договором, становить 44 Євро (EUR) за 1 (один) кубічний метр та вказується в Інвойсах або специфікаціях.
Розділом 4 договору передбачено порядок розрахунків за товар. Так, згідно п.4.1 розділу 4 договору, розрахунок за поставлену партію товару має бути здійснений протягом 2 (двох) днів з дня замитнення (експортного митного оформлення) партії товару продавцем. Відповідно до п.4.2 договору, всі розрахунки по договору здійснюються в Євро (EUR) шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок продавця.
Продавець зобов»язаний здійснювати відвантаження товару на умовах цього договору ( п.5.1). Покупець зобов»язаний прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, передбачених в даному договорі (п.5.2). Відповідно до п.5.3 договору, продавець повинен підготувати товар до відправки/перевезення ( провести пакування, згрупувати, вчинити дії для пропуску автотранспорту до місця завантаження товару, забезпечити можливість проїзду автотранспорту до місця завантаження товару).
У п.6.1 розділу 6 договору, який регулює умови поставки та приймання товару, сторони узгодили, що вартість пакування (кріплення в автомобілі), а також погрузка на автотранспорт врахована у ціні товару.
Відповідно до п.8.1 договору, у випадку порушення своїх зобов»язань за цим договором , сторони несуть відповідальність , визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов»язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 20.12.2016 або до повного виконання сторонами своїх обов»язків ( п.9.1).
В п.9.2 договору сторони погодили, що жодна із сторін не має права передавати свої повноваження за даним договором третій особі без письмової згоди на те іншої сторони.
Відповідно до п.9.3, всі зміни та доповнення до цього договору діють тільки у тому випадку, коли вони оформлені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін.
Документи та повідомлення які підписуються сторонами на виконання умов цього договору та передаються факсимільним та електронним зв»язком мають силу оригіналів та повинні з часом бути продубльовані оригінальними примірниками (п.9.4).
Усі додатки, специфікації, інвойси являються невід»ємними частинами даного договору ( п.9.7).
Відповідно до п.9.8 договору сторони домовились про те, що обов»язок здійснення контролю за тим, що договір та інші документи були підписані від імені покупця повноважною особою покладається на покупця, а продавець звільняється від обов»язку і необхідності доводити факт підписання договору та інших документів, від імені покупця повноважною особою, тобто сторони констатують, що скріплення печаткою (штампом) підпису особи, яка підписала договір від імені покупця є належним доказом того, що така особа має право підпису відповідних документів.
У відповідності до ч.1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
У відповідності до умов договору відповідно до замовлень №2 від 18.02.2016 року на суму 1069,64 євро та №3 від 22.02.2016 року на суму 3208,92 євро, що підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, згідно інвойсів №4 від 15.02.2016 року на суму 1069.64 євро, №5 від 22.02.2016 року на суму 1069.64 євро, №6 від 29.02.2016 року на суму 1069.64 євро, №7 від 03.03.2016 року на суму 1069.64 євро позивач поставив та передав у власність відповідачу товар в кількості 97,24 кубічних метрів всього на загальну суму 4278.56 (чотири тисячі двісті сімдесят вісім євро 56 центів) євро, а відповідач прийняв товар і мав зобов»язання сплатити вартість кожної партії товару протягом 2 (двох) днів з дня замитнення позивачем (експертного митного оформлення) відповідної партії товару (пункт 4.1 договору).
30 березня 2016 року відповідач здійснив лише часткову оплату за проданий йому товар на умовах договору в розмірі 1069,63 (одна тисяча шістдесят дев»ять євро 63 центів) євро ( номер переведення коштів 031629ВУГЕВУАА6ХХХ0589680615).
Станом на 17.05.2016 року офіційний курс Національного банку України за 1 (один) євро складав 28.7569 гривень.
У результаті неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов»язань за проданий йому товар на підставі договору у нього перед позивачем виник борг на загальну суму грошових коштів 3208,93( три тисячі двісті вісім євро 93 центів) євро, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 17.05.2016 року 92278.88 (дев»яносто дві тисячі двісті сімдесят вісім грн.88 коп.) гривень. Відтак, позивач зі свого боку прийняті на себе зобов»язання за договором виконав належно - поставив відповідачу товар у повному обсязі та якості, що визначена розділом 2 ( «якість товару») договору. Рекламацію на товар відповідач позивачу не заявив, прийняв його у повному обсязі, про що свідчать відмітки та відтиски печаток на CMR.
Наявною у справі Довідкою Приватного акціонерного товариства «Кредобанк», м.Львів, за вих..№152-17003/16 від 26.04.2016 року підтверджується, що у ТОВ «Львівсорепродукти» є укладений експортний договір з «FH TRADE POL Sp. Z. O. O.», №20.01.2016 від 20.01.2016р., по якому відбулись такі розрахунки станом на 25.04.2016 року : МД 209140000/2016/5322 оплачена 29.02.2016р.; МД 209140000/2016/5482 оплачена 02.03.2016р.; МД 209140000/2016/5817 оплачена 30.03.2016р. - 1 069.63 євро, не оплачена - 0,01 євро ; МД 209140000/2016/6636 не оплачена; МД 209140000/2016/7541 не оплачена; МД 209140000/2016/8193 не оплачена.
Станом на момент вирішення спору по суті відповідач не провів повного розрахунку за отриманий товар з позивачем. Позивачем підтверджено наявність основного боргу за поставлений відповідачу товар в заявленій до стягнення сумі, що складає 3208.93 (три тисячі двісті вісім євро 93 центів) євро, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 17.05.2016 року 92278,88 (дев»яності дві тисячі двісті сімдесят вісім грн.88 коп.) гривень.
Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України та ч.7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 2статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1. ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Стаття 627 ЦК України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 3 ст.533 ЦК України передбачено використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно положень ч.2. ст.198 ГК України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до ч.2. ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розяснено, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приписами абз. 7 п.8.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розяснено, вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).
Відтак, на підставі наведеного, позивачем за прострочення виконання зобов»язання правомірно нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 23.74 (двадцять три євро 74 центів) євро, що еквівалентно за офіційним курсом Науціонального банку України станом на 17.05.2016 року 682,69 (шістсот вісімдесят дві грн.69 коп.) гривень.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.6.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7, витрати, пов'язані з перекладом документів, а також з оплатою за вручення їх за кордоном відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (до якої приєдналася Україна), під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Після закінчення розгляду справи такі витрати розподіляються господарським судом на загальних підставах згідно з частиною п'ятою статті 49 ГПК.
З метою виконання вимог ст. 125 ГПК України, застосування Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965р. у справах за участю нерезидентів для передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном, а також згідно вимог ст. 3 Договору між Україною і ОСОБА_1 про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 04.02.1994р. для вручення відповідачу документів, необхідно було здійснити переклад документів на польську мову. Відтак, для всебічного, повного та обєктивного розгляду справи, відповідно до вимог законодавства та у звязку з необхідністю нотаріально засвідченого перекладу документів на польську мову для подальшого їх вручення відповідачу, позивачем були понесені витрати на оплату послуг перекладача.
Матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат в сумі 7535,11 грн. на оплату послуг перекладача Фізичної особи-підприємця «ОСОБА_3 Гелена». Понесені витрати підтверджуються договором №18/03/16 про надання послуг перекладу від 18.03.2016р., рахунком фактурою №2016/06/24/02 від 24 червня 2016 року, актом приймання-передачі наданих послуг від 25 липня 2016 року та платіжним дорученням №523 від 24 червня 2016 року на суму 2000,00 грн., платіжним дорученням №563 від 28 липня 2016 року на суму 5 535,11 гривень.
Таким чином, враховуючи положення ч.5 ст. 49 ГПК України, судові витрати на оплату послуг перекладача покладаються на відповідача в сумі 7 535,11 грн. , оскільки позов підлягає до задоволення повністю.
Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності з п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати судовий збір), відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 533, 599, 625, 692 ЦК України, ст.193 ГК України, ст. ст. 1,2,12,32,33,34,36, 43, 44, 49,75, 82, 84, 85, 116, 117,123,124 ГПК України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з «FH TRADE POL Sp. Z. O. O.» ( Poland, 05-505 Gabrуelіn ul. Lesna 27; NIP :123-09-42-752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» (вул. Липова Алея, буд. 5, м. Львів, 79035 , Україна ; ідентифікаційний код 25236666) -3208,93 (три тисячі двісті вісім євро 93 центів) євро, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 17.05.2016 року 92 278,88 (дев»яносто дві тисячі двісті сімдесят вісім гривень 88 копійок) гривень основного боргу, 23.74 (двадцять три євро 74 центів) євро, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 17.05.2016 року 682,68 (шістсот вісімдесят дві гривні 69 копійок) гривень 3-х % річних, 1394,42 гривень судового збору та 7 535,11 гривень витрат на оплату послуг перекладача.
3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Рішення складено 30.01.2017 р.
Суддя Кітаєва С.Б.