30.01.2017 р. Справа№ 914/184/17
Господарський суд Львівської області у складі судді Фартушка Т.Б.,
розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ», м.Львів,
до відповідача: Приватного підприємства «Левус», Одеська область, м.Білгород-Дністровський,
про: визнання договору оренди обладнання недійсним, -
26.01.2017 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ» до Приватного підприємства «Левус» про визнання договору оренди обладнання недійсним.
У відповідності до вимог ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до положень ст.510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Договір, який Позивач просить визнати недійсним, відноситься до двосторонніх договорів, зобов'язання за ним виникає у обох сторін.
Так, в силу ч.2, 3 ст.626 ЦК України, договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони; договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
За таких обставин підсудність даного спору має вирішуватись відповідно до загального правила територіальної підсудності, визначеного ч.2 ст.15 ГПК України, згідно з яким відповідний спір розглядається господарським судом за місцезнаходженням Відповідача.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у постановах від 18.12.2007р. у справі №39/207пд, від 18.12.2007р.у справі №40/430пд, а також Вищий господарський суд України у постановах від 06.12.2007р. у справі №30/55 та від 18.11.2008р. у справі №42/97.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено у пункті 20.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду №6 від 10.07.2014р.), що, визначаючи територіальну підсудність справи, господарські суди повинні виходити з того, що спори, пов'язані з укладанням, зміною умов, розірванням чи визнанням недійсними договорів, підлягають вирішенню господарським судом за місцем знаходження однієї з сторін, до якої звернувся заявник.
Згідно ст.21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 93 ЦК України та ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Суд також зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 20.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із Витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ від 18.01.2017 року №1002013700, Приватне підприємство «Левус» знаходиться за адресою 67700, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Чапаєва, буд.40.
Згідно ч. 1 ст. 17 ГПК України якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.
З огляду на вищенаведене, відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 17 ГПК України матеріали справи слід надіслати за підсудністю в господарський суд Одеської області (65000, Одеська область, м.Одеса, пр.Шевченка, 29).
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 17, ст. 86 ГПК України, суд
Матеріали справи №914/184/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ» до Приватного підприємства «Левус» про визнання договору оренди обладнання недійсним надіслати за підсудністю до Господарського суду Одеської області (65000, Одеська область, м.Одеса, пр.Шевченка, 29).
Додаток: позовна заява з додатками на 16 арк. (в тому числі клопотання про відстрочення сплати судового збору).
Суддя Фартушок Т. Б.