79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.01.2017р. Справа№ 914/3082/16
Господарський суд Львівської області у складі
судді Фартушка Т.Б. при секретарі Сало О.А.
за позовом: Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія», м.Львів,
до Відповідача: Приватного підприємства «Бориславнафтопродукт», Львівська область, м.Борислав,
про стягнення заборгованості
ціна позову: 29970,00 грн.
Представники:
позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 10.01.2017р. №01-03/13);
відповідача: не з'явився
Суть спору:
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» до Приватного підприємства «Бориславнафтопродукт» про стягнення заборгованості. Ціна позову 29970,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 08.12.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.12.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалі суду від 27.12.2016 року у справі, зокрема, у зв'язку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду у справі, зокрема, щодо подання відзиву на позовну заяву
Впродовж розгляду справи представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені ОСОБА_2, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та письмові повідомлення про оголошення ухвал про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України.
Заяв про відвід судді не надходило.
Представник Позивача в судове засідання з'явився, 24.01.2017р. подав клопотання (вх. №2700/17), у якому просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку, клопотання задоволено, позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.
Представник Відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду у справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.
Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу за вказаною Позивачем у позовній заяві адресою місцезнаходження Відповідача: 82300, Львівська область, м.Борислав, вул.Братів Лисиків, 1.
Окрім того, як встановлено судом та вбачається із ОСОБА_1 з ЄДРЮОФОП та ГФ місцезнаходженням Відповідача є 82300, Львівська область, м.Борислав, вул.Братів Лисиків, 1.
З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 №1556/5 (з подальшими змінами).
Конверти з ухвалами Господарського суду Львівської області по даній справі скеровані Відповідачу, підтвердженням чого є витяги з реєстрів вихідної кореспонденції суду, проте, повернуті відділенням поштового зв'язку із відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
З врахуванням вищенаведених доводів, в тому числі беручи числі копії реєстрів поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачеві ухвал суду по даній справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, - приходить до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.
При цьому суд зазначає, що Відповідач втретє не забезпечив явку представника в судове засідання та не виконав вимог ухвал суду, в тому числі про подання відзиву, та не повідомив суд про причини неявки та невиконання вимог ухвал суду.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань в порядку ст.38 ГПК України протягом розгляду справи ОСОБА_2 не заявлялось.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Впродовж розгляду справи в судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Крім того, з врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України суд зазначає про відсутність правових підстав для подальшого відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
10.10.2012р. між Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (Позивач, Підрядник) та Приватним підприємством «Бориславнафтопродукт» (Відповідач, Замовник) укладено Договір підряду на виконання робіт під час проведення перфорації в ін.-лі 2456-2411м спуск НКТ до гл.2520м на свердловині №68-Залужани №04/10-3л-05-277/1/12 (надалі - Договір), за умовами якого (п. 2.1.) Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується вчасно і якісно виконати роботи під час проведення перфорації в ін.-лі 2456-2411м спуск НКТ до гл.2520м (надалі - Роботи), згідно кошторисного розрахунку (додаток №1 до Договору), що додається до Договору і є його невід'ємною частиною. Безпосереднім виконавцем ОСОБА_3/Послуг виступає структурний підрозділ Підрядника - Самбірська НГРЕ.
Згідно пункту 3.1. Договору Договір набуває юридичної сили після підписання ОСОБА_2 та скріплення печатками Сторін з погодженням ДП «Західукргеологія» і діє до повного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань.
Пунктом 4.1. Договору ОСОБА_2 погоджено, що вартість робіт, які становлять предмет Договору, приймається на підставі кошторисних розрахунків, які погоджуються ОСОБА_2 та є додатками до Договору. Загальна сума Договору не повинна перевищувати 29970,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Вартість робіт залежить від фактично виконаного обсягу ОСОБА_3, який підтверджується актами форми №2 та доданими до цих актів розрахунками і документами, в яких обґрунтовується сума для оплати ОСОБА_3. При цьому непродуктивні витрати часу, що мали місце з вини Підрядника, Замовником не оплачуються (п. 4.2. Договору).
Згідно пункту 4.4. Договору фактична вартість ОСОБА_3 за Договором складається із сум, вказаних в підписаних ОСОБА_2 виконаних робіт/наданих послуг.
Відповідно до пункту 4.5.1. Договору оплата виконаних ОСОБА_3 проводиться Замовником щомісячно у встановленому Договором порядку на поточний рахунок Підрядника на підставі ОСОБА_2 про виконані Роботи, який складається Підрядником і подається Замовнику до третього числа місяця, наступного за звітним.
Пунктом 4.5.2. Договору ОСОБА_2 передбачено, що Замовник до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, зобов'язаний підписати ОСОБА_2 про виконані роботи/послуги, або надати письмове обґрунтування відмови від прийняття ОСОБА_3 чи втрат, відображених у ОСОБА_2. У випадку не підписання акту і ненадання письмової мотивованої відмови Замовником протягом зазначеного строку Роботи вважаються прийнятими без зауважень і оплачуються у повному обсязі.
Згідно пункту 4.5.3. Договору у випадку, коли Замовник підписав акт про виконані роботи/послуги, Замовник до 10 числа місяця, наступного за звітним, проводить повний розрахунок з Підрядником за виконані Роботи.
Відповідно до пункту 6.1. Договору Сторони несуть юридичну і фінансову відповідальність за повноту, строки і якість виконання своїх обов'язків в рамках цього Договору у відповідності з чинним законодавством України.
ОСОБА_4 Договір підписано повноважними представниками та скріплено печатками юридичних осіб - Сторін Договору.
Кошторисним розрахунком на виконання ОСОБА_3 (Додаток №1 до Договору) встановлено вартість однієї доби роботи бригади при 12 годинному робочому дні в розмірі 13500,00 грн., а також кількість часу виконання робіт - 2,2 доби. ОСОБА_4 Кошторисний розрахунок підписано повноважними представниками та скріплено печатками юридичних осіб - Сторін Договору.
В подальшому, на виконання умов укладеного між ОСОБА_2 Договору, Позивач ОСОБА_5 прийомки виконаних робіт на свердловині №68-Залужани з 12 по 15 жовтня 2012 року від 31.10.2012 року б/н передав, а Відповідач прийняв роботи на суму 29970,00 грн. та виставив Відповідачу до оплати Рахунок від 01.11.2012 року №44/04 на вказану суму ОСОБА_4 підписано повноважними представниками та скріплено печатками юридичних осіб - Сторін Договору.
Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із оплати виконаних та переданих Позивачем робіт не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість із оплати ОСОБА_3 за Договором в розмірі 29970,00 грн.
Доказів повного або часткового погашення вказаної заборгованості станом на час розгляду справи по суті Сторонами суду не заявлено та не подано. В матеріалах справи такі докази відсутні.
З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 29970,00 грн. вартості виконаних та переданих Відповідачу за Договором робіт.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Приписами ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
У пункті 6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» вказано, що, за приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Окрім того, суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт належного виконання Відповідачем ОСОБА_3 за Договором, їх прийняття Позивачем, беручи до уваги відсутність станом на час розгляду справи по суті належних достатніх та допустимих доказів повної або часткової оплати ОСОБА_3 за договором, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 29970,00 грн. боргу з оплати виконаних за Договором ОСОБА_3 є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
25.01.2017 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 30.01.2017р.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача а користь Позивача 1378,00 грн. судового збору.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4-3, 4-7, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 184, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 202, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 832, 837, 875 Цивільного кодексу України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Бориславнафтопродукт» (82300, Львівська область, м.Борислав, вул.Братів Лисиків, буд.1; ідентифікаційний код 30769970) на користь Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (79000, Львівська область, м.Львів, пл.Міцкевича, буд.8; ідентифікаційний код 01432606) 29970,00 грн. боргу та 1378,00 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя Фартушок Т. Б.