79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.01.2017р. Справа№ 914/3158/16
Господарський суд Львівської області у складі
судді Фартушка Т.Б. при секретарі Кияк І.В.
за позовом: Приватного підприємства «Постінтур», Львівська область, м.Дрогобич,
до Відповідача: Комунального підприємства «Управління капітального будівництва Дрогобицької районної ради», Львівська область, м.Дрогобич,
про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат
ціна позову: 19648,68 грн.
Представники:
Позивача: ОСОБА_1 - керівник;
Відповідача: ОСОБА_2 - керівник
Суть спору:
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Постінтур» до Комунального підприємства «Управління капітального будівництва Дрогобицької районної ради» про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат; ціна позову 19648,68грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 15.12.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.12.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалі суду від 27.12.2016 року у справі, зокрема, у зв'язку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду у справі, зокрема, щодо подання відзиву на позовну заяву.
Представникам Сторін оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та письмові повідомлення про оголошення ухвал про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України.
Заяв про відвід судді не надходило.
Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.
Представник Відповідача в судове засідання з'явився, подав пояснення (відзив) (вх.№2674/17), у яких просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, проти позову заперечив, надав усні пояснення по суті спору.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань в порядку ст.38 ГПК України протягом розгляду справи Сторонами не заявлялось.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Впродовж розгляду справи в судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Крім того, з врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України суд зазначає про відсутність правових підстав для подальшого відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Сторін та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.09.2014р. у справі №914/2827/14 за позовом Приватного підприємства “Постінтур” до Комунального підприємства “Управління капітального будівництва Дрогобицької районної ради” про стягнення 78060грн. 94коп., , яке набрало законної сили, встановлено наступні обставини:
«Відповідно до укладеного сторонами 27.12.2010 р. договору позивач (підрядник) зобов'язався виконувати власними і залученими силами і засобами роботи та послуги при підготовці та переплануванні незавершеної будівлі Адмінбудинку райвідділу і КРУ за адресою: 22 січня в м. Дрогобич, здати в обумовлені строки об'єкт замовнику (відповідачу), а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи і здійснити своєчасне і повне фінансування прийнятих робіт на підставі акту виконаних робіт. Ціна робіт передбачена договором і становить 225 000, 00 грн. з ПДВ., що визначається переліком робіт та послуг та є його невід'ємною частиною. Обов'язок оплати за виконані роботи замовником передбачено п.4 договору.
28.12.2010 р. сторони уклали договір №01/10 на виготовлення проектно-кошторисної документації, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виготовити проектно-кошторисну документацію на житлово-офісний будинок, а відповідач зобов'язався оплатити вартість виконаних робіт на підставі акту виконаних робіт та укласти договір на виконання робіт згідно проекту (п.2.2 договору). Загальна вартість робіт згідно п. 3.1 договору становить 144300,00грн. Виконані позивачем зобов'язання підтверджуються проектно-кошторисною документацією на реконструкцію незавершеного будівництва адмінбудинку на суму 144 000, 00 грн.
25.01.2011 р. сторони уклали договір №15 на виготовлення проектно-кошторисної документації, за яким позивач зобов'язався виготовити проектно-кошторисну документацію на демонтаж і розбирання незакінченої будівлі адмінбудинку райфінвідділу КРУ, а відповідач зобов'язався оплатити вартість виконаних робіт на підставі акту виконаних робіт та укласти договір на виконання робіт згідно проекту (п.2.2 договору). Загальна вартість робіт згідно п.3.1 договору та кошторису становить 3029,09 грн. Виконані позивачем зобов'язання підтверджуються зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва на суму 3 029,09 грн., а також актом №15 здавання-приймання проектно-кошторисної документації за додатком до договору №15, що підписаний та скріплений печатками сторін.
22.11.2011 р. сторони уклали договір №17 на виготовлення проектно-кошторисної документації, відповідно до якого позивач зобов'язався виготовити проектно-кошторисну документацію проекту будівництва на житлово-офісний будинок по вул..22 Січня у м. Дрогобич, а відповідач зобов'язався оплатити вартість виконаних робіт на підставі акту виконаних робіт та укласти договір на виконання робіт згідно проекту (п.2.1 договору). Загальна вартість робіт згідно п.3.1 договору та кошторису становить 2 318,16 грн. Виконані позивачем зобов'язання підтверджуються проектом організації демонтажних будівельних робіт недобудованої будівлі адмінбудинку райфінвідділу і КРУ на суму 2318,16грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем виконаних робіт за вказаними договорами, Приватне підприємство “Постінтур” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 375449грн. 25коп.».
Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що зазначені вище встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 17.09.2014р. у справі №914/2827/14 обставини не підлягають доказуванню.
Рішенням господарського суду Львівської області від 21.05.2013р. у справі №5015/5259/12 за позовом Приватного підприємства „Постінтур” до Комунального підприємства „Управління капітального будівництва Дрогобицької районної ради” про відшкодування збитків у розмірі 375449,25грн. позов ПП «Постінтур» задоволено частково, стягнуто з КП «Управління капітального будівництва Дрогобицької районної ради» на користь ПП «Постінтур» 374347,25 грн. основного боргу та 7486,47 грн. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили, на виконання вказаного рішення 07.06.2013р. господарським судом видано відповідний наказ.
Як встановлено судом та не заперечується представниками Сторін в судовому засіданні, на виконання рішення суду від 21.05.2013р. у справі №5015/5259/12 КП «Управління капітального будівництва Дрогобицької районної ради» було перераховано 26029,45грн., в тому числі 7486,47грн. судового збору. Наведена обставина також встановлена рішення Господарського суду Львівської області між тими ж сторонами від 01.06.2016р. у справі №914/930/16.
Відповідно до довідки Позивача від 27.12.2016р. вх.№51882/16, заборгованість Відповідача перед Позивачем згідно рішення Господарського суду Львівської області від 21.05.2013р. у справі №5015/5259/12 станом на час розгляду справи в суді становить 355804,27грн.; згідно пояснень представників Сторін, станом на 23.01.2017р. розмір заборгованості не змінився.
В подальшому, у зв'язку з простроченням Відповідачем виконання зобов'язання з оплати решти частини боргу в розмірі 355804,27грн., за період з 01.02.2014р. по 27.07.2014р. Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 5176,22грн., пеню в розмірі 28551,51грн. та 44333,21грн. інфляційних втрат за період з лютого 2014 р. по липень 2014 р. включно. Наведені обставини, в тому числі сума боргу в розмірі 355804,27грн., встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 17.09.2014р. у справі №914/2827/14, а заборгованість була предметом стягнення у справі №914/2827/14.
17.09.2014 р. господарським судом Львівської області винесено рішення у справі №914/2827/14, яким позов задоволено частково, стягнуто з КП «Управління капітального будівництва Дрогобицької районної ради» на користь ПП «Постінтур» 5176,22 грн. 3% річних, 44333,21 грн. інфляційних втрат та 1158,68 грн. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили, на виконання рішення видано наказ.
Крім цього, в березні 2015р. ПП «Постінтур» зверталося до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача 71374,33 грн. інфляційних втрат та 5293,19 грн. 3 % річних за період з 01.09.2014р. по 01.03.2015р.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.05.2015р. у справі №914/956/15 позов задоволено повністю, стягнуто з КП «Управління капітального будівництва Дрогобицької районної ради» на користь ПП «Постінтур» 5293,19грн. 3% річних, 71374,33грн. інфляційних втрат та 1827грн. судового збору. Рішення набрало законної сили, на виконання рішення видано наказ.
Крім того, судом з'ясовано, що рішенням господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у справі №914/3439/15 позов задоволено повністю стягнуто з КП «Управління капітального будівництва Дрогобицької районної ради» на користь ПП «Постінтур» 97063,40грн. інфляційних втрат, 5380,93грн. 3% річних за період з 01.03.2015р. по 31.08.2015р. та 1537,00 грн. судового збору. На виконання рішення видано наказ.
Також, 01.06.2016р. Господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі №914/930/16 за позовом приватного підприємства «Постінтур» до Комунального підприємства «Управління капітального будівництва Дрогобицької районної ради» про стягнення інфляційних відсотків, 3% річних в сумі 20332,59грн. позовні вимоги ПП «Постінтур» задоволено повністю, вирішено стягнути з Комунального підприємства «Управління капітального будівництва Дрогобицької районної ради» на користь Приватного підприємства «Постінтур» 15014,94грн. інфляційних втрат, 5317,65грн. 3% річних за період 01.09.2015р. по 29.02.2016р. та 1378грн. судового збору. Рішення набрало законної сили, на виконання зазначеного Рішення суду Господарським судом Львівської області 17.06.2016р. видано наказ про примусове виконання рішення.
Жодною із сторін справи не заперечується той факт, що станом на день розгляду даної справи, рішення суду у справі №5015/5259/12 виконане частково, до стягнення залишилося 355804,27 грн. основної суми боргу.
З підстав невиконання рішення зобов'язання, встановленого рішенням Господарського суду Львівської області у справі №5015/5259/12 в частині стягнення 355804,27 грн. основної суми боргу Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 5380,93 грн. трьох відсотків річних та 14267,75 грн. інфляційних втрат за період з 01.03.2016р. по 31.08.2016р.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період, протягом якого зобов'язання відповідача належним чином не було виконано.
В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (аналогічної правової позиції дотримується також Верховний Суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 05.12.2011р. по справі №16/164 (2010)).
З приводу доводів Відповідача про залежність виконання зобов'язань від рішення сесії Дрогобицької районної ради про виділення коштів суд зазначає, що виконання договірних зобов'язань, встановлених рішенням суду, не може ставитись в залежність від третіх осіб.
Перевіривши правильність проведених розрахунків 3% річних суд зазначає, що такий Позивачем проведено невірно, оскільки при розрахунку не взято до уваги, що у 2016 році загальна кількість днів складає не 365, а 366 днів. Відтак, розмір 3% річних за період з 01.03.2016р. по 31.08.2016р. з суми боргу 355804,27 грн. складає 5366,23грн.
Крім того, Позивачем невірно проведено і розрахунок інфляційних витрат з вказаної суми боргу за аналогічний період; сума інфляційних витрат за зазначений період є більшою, аніж заявлено Позивачем до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що рішенням господарського суду Львівської області від 21.05.2013 р. у справі №5015/5259/12 встановлено розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем, беручи до уваги відсутність станом на час розгляду справи по суті належних достатніх та допустимих доказів повного або часткового погашення основного боргу в розмірі 355804,27 грн., суд дійшов висновків про наявність прострочення виконання Відповідачем зобов'язання перед Позивачем, а відтак, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення 14267,75грн. інфляційних втрат за період з 01.03.2016р. по 31.08.2016р. є підставними та обґрунтованими і підлягають до задоволення; вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 5380,93грн. трьох відсотків річних за період з 01.03.2016р. по 31.08.2016р. підлягають до задоволення в розмірі 5366,23грн., в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
24.01.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 30.01.2017р.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Позивачем за подання позовної заяви до суду Квитанцією від 09.12.2016р. №18 сплачено судовий збір в розмірі 2175,00 грн. оригінал вказаної Квитанції є додатком №2 до позовної заяви.
Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».
Згідно ч.1; п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Нормою статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2016 рік» передбачено, що станом на 01.01.2016 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1378 грн. 00 коп.
Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями), що статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна; відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.
Позивачем при поданні позовної заяви до суду заявлено одну вимогу майнового характеру - про стягнення з Відповідача на користь Позивача 19648,68 грн. заборгованості. Відтак, сума судового збору за подання позовної заяви до суду повинна становити 1378,00 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно ч.2 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Враховуючи неподання передбаченого Законом клопотання суд зазначає про відсутність правових підстав для вирішення питання щодо повернення судового збору. Проте, наведене не позбавляє Позивача права звернення до суду з відповідним клопотанням.
На підставі ст.49 ГПК України, враховуючи, що спір виник з вини Відповідача, та розмір задоволених позовних вимог складає 99,93% від заявлених, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача та стягнути з Відповідача а користь Позивача 1378,00грн. судового збору.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4-3, 4-7, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 599, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632 Цивільного кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Управління капітального будівництва Дрогобицької районної ради» (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.22 січня, буд.43; ідентифікаційний код 00722227) на користь
Приватного підприємства «Постінтур» (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.22 січня, буд.40; ідентифікаційний код 13835551) 5366,23грн. трьох відсотків річних, 14267,75грн. інфляційних втрат та 1378,00 грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя Фартушок Т. Б.