ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.01.2017Справа №910/4833/16
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автопластгума»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Жако LTD»
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорноног Лариса Віталіївна
третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2
провизнання недійсним договору оренди №2/10/15 від 11.10.2015
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники сторін:
від позивачаОнищук В.П. - представник
від відповідачаМильнікова М.М. - представник
від третьої особи 1Белименко О.В. - представник
від третьої особи 2не з'явилися
від третьої особи 3не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопластгума» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Жако LTD» про визнання недійсним договору оренди № 2/10/15 від 11.10.2015.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «Автопластгума» позивачу стало відомо про укладення 11.10.2015 між ТОВ «Автопластгума» та ТОВ «Фірма «Жако LTD» договору оренди №2/10/15 майнового комплексу від 11.10.2015, посвідченого приватним нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорноног Ларисою Віталіївною, зареєстровано в реєстрі за № 1125. На думку позивача, зазначений договір укладено з порушення прав ТОВ «Автопластгума» та чинного законодавства України, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою визнати цей договір з моменту укладання недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 у справі №910/4833/16 в позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 у справі №910/4833/16 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 скасовано, а справу №910/4833/16 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справу №910/4833/16 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 справу №910/4833/16 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду.
01.12.2016 через канцелярію суду від третьої особи 1 - Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» надійшли письмові пояснення, в яких третя особа позов підтримує, вказуючи на те, що окрім позивача, співвласником переданого в оренду за спірним договором майнового комплексу є фізична особа ОСОБА_2, однак, згоди ОСОБА_2 (як співвласника) на передання майна в оренду матеріали справи не містять. Також третя особа 1 зазначає, що ним як іпотекодержателем майна згода на передання предмета іпотеки в оренду не надавалась, а тому спірний договір суперечить положенням ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 залучено до участі у справі справи ОСОБА_2 третьою особою 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та відкладено розгляд справи на 03.01.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2017 за клопотанням сторін та третьої особи 1 продовжено строк вирішення спору у справі №910/4833/16 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 19.01.2017.
18.01.2017 через канцелярію суду від третьої особи 3 надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника, а також письмові пояснення, в яких третя особа 3 повідомляє, що проти укладення спірного правочину вона заперечувала, на підтвердження чого надала копію договору №01/07/2013 від 16.01.2013 про порядок володіння та користування спільним майном.
Клопотання третьої особи 3 про розгляд справи без участі її представника судом задоволено.
В судове засідання, призначене на 18.01.2017, представник позивача з'явився, позов підтримав.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив.
Представник третьої особи 1 заявлені позивачем вимоги підтримав.
Третя особа 2 представників в судове засідання не направила, пояснень по справі не надала.
У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва
27.06.2012 за договором купівлі-продажу майнового комплексу позивач та ОСОБА_2 придбали у Приватного акціонерного товариства «Автоелектроапаратура» майновий комплекс загальною площею 25346,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у наступних частках: 999/1000 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопластгума» та 1/1000 - ОСОБА_2.
На підставі договору №01/07/2013 від 16.07.2013 між позивачем та ОСОБА_2 досягнуто згоди щодо порядку володіння вказаним майновим комплексом та погоджено, що за умови передачі майнового комплексу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Жако LTD» позивач вправі самостійно визначати умови цієї оренди та укладати й підписувати відповідні угоди.
01.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопластгума» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Жако LTD» (орендар) укладено договір оренди майнового комплексу та обладнання №1/08/13 (надалі - Договір №1/08/13), за умовами якого орендарю передано у строкове платне користування майновий комплекс загальною вартістю 10785534,00 грн, який належить ТОВ «Автопластгума» на підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу від 27.06.2012, та обладнання загальною вартістю 5654780,17 грн. Склад майнового комплексу та обладнання визначено в додатку №1 до договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору №1/08/13 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі.
Згідно з п. 3.1 Договору №1/08/13 орендна плата за весь період оренди з 01.08.2013 по 31.07.2016 становить 1800000,00 грн з урахуванням індексації та разом з податком на додану вартість.
Пунктом 3.2 Договору №1/08/13 передбачено обов'язок орендаря сплатити орендодавцю суму орендної плати за весь період оренди не пізніше 31.07.2016.
Договір вступає в силу з моменту його підписання представниками сторін та діє до 31.07.2016 включно (п. 11.1 договору).
На виконання зазначеного вище договору нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, а також обладнання було передано ТОВ «Фірма «Жако LTD» за актом приймання-передачі від 01.08.2013.
21.01.2014 відповідачем сплачено орендну плату в сумі 1800000,00 грн, яка прийнята позивачем, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що складено відповідний акт зарахування зустрічних однорідних вимог.
20.02.2014 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору №1/08/13, якою внесено зміни до положень п. 3.3 вказаного договору в частині способів сплати орендної плати.
03.11.2014 сторонами укладено додаткову угоду №2 до Договору №1/08/13, якою продовжено період оренди до 28.02.2023, а також, змінено розмір орендної плати за весь період оренди з 01.08.2013 по 28.02.2023 та визначено її в сумі 6000000,00 грн.
Пунктом 3 додаткової угоди № 2 передбачено, що у зв'язку з вказаними змінами сторони зобов'язуються до 01.11.2015 укласти додатковий договір оренди майнового комплексу та обладнання з урахуванням договору оренди №1/08/13 від 01.08.2013 та додаткової угоди № 1 у якому визначити розмір орендної плати за весь період оренди (з урахуванням положень договору оренди №1/08/13 та додаткової угоди №1) з 01.08.2013 по 28.02.2023 в сумі 6000000,00 грн з урахуванням індексації, та разом з податком на додану вартість.
Згідно з п. 4 додаткової угоди №2, з моменту підписання цієї додаткової угоди та до укладення додаткового договору у відповідності до п. 3 цієї додаткової угоди, п. 3.1 договору оренди №1/08/13 від 01.08.2013 чинний у наступній редакції: «Орендна плата за весь період оренди з 01.08.2013 року по 28.02.2023 року становить 6000000,00 грн з урахуванням індексації, та разом з податком на додану вартість».
Орендна плата у визначеному вище розмірі була сплачена відповідачем 12.11.2014 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується підписаним сторонами актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.11.2014.
На виконання досягнутих домовленостей 11.10.2015 сторони уклали договір оренди майнового комплексу та обладнання №2/10/15 (надалі - Договір №2/10/15; оскаржуваний договір), згідно з яким відповідачу передано у строкове платне користування майновий комплекс загальною вартістю 10785534,00 грн, який належить ТОВ «Автопластгума» на підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу від 27.06.2012 та розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також обладнання загальною вартістю 5654780,17 грн. Склад майнового комплексу та обладнання визначено в додатку №1 до договору оренди №2/10/15 від 11.10.2015, реєстраційний номер майна: 327322605245(з/д), 412022705245.
Відповідно до п. 2.1 Договору №2/10/15 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але з урахуванням положень договору оренди майнового комплексу та обладнання №1/08/13 від 01.08.2013 та додаткової угоди №1 від 20.02.2014 та акта приймання-передачі майна.
Пунктом 3.1 Договору №2/10/15 передбачено, що орендна плата за весь період оренди (з урахування положень договору оренди майнового комплексу та обладнання №1/08/13 від 01.08.2013 та додаткової угоди №1 від 20.02.2014) з 01.08.2013 по 28.02.2023 становить 6000000,00 грн з урахуванням індексації та разом з податком на додану вартість.
Договір №2/10/15 вступає в силу з моменту його підписання представниками сторін та діє до 28.02.2023 включно.
Договір оренди №2/10/15 майнового комплексу та обладнання від 11.10.2015 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №1125.
За правовою природою Договір № 2/10/15 від 11.10.2015 є договором оренди.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Пунктами 1-3 ст. 209 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Договір № 2/10/15 від 11.10.2015 не відповідає вимогам законодавства та має бути визнано недійсним, оскільки даний договір:
- укладений з використанням печатки ТОВ «Автопластгума», яка визнана недійсною, про що була публікація;
- при підписанні договору була використана стара редакція статуту ТОВ «Автопластгума», щодо якої є публікація про втрату;
- договір був укладений без згоди іпотекодержателя (ПАТ КБ «Укргазбанк»);
- довіреність ОСОБА_6 не була нотаріально посвідчена;
- договір підписаний з перевищенням повноважень наданих статутом ТОВ «Автопластгума» (п.16 п. 8.5 Статуту - підписано договір загальна суму якого перевищує 1000000,00 грн без згоди Загальних Зборів учасників товариства).
Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016, колегія суддів Вищого господарського суду України вказала на необхідність при новому розгляді справи надати оцінку доводам позивача, зокрема, стосовно того, що довіреність від 20.02.2014, видана директором ТОВ «Автопластгума» ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_6, підлягала нотаріальному посвідченню, оскільки видавалась в порядку передоручення, а відповідно до ч. 2 ст. 245 Цивільного кодексу України довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч.1 ст. 219 Цивільного Кодексу України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним, тому вищевказана довіреність, на думку позивача, є нікчемною у зв'язку з чим ОСОБА_6 не був уповноважений на укладення договору оренди №2/10/15 майнового комплексу та обладнання від 11.10.2015.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.
Згідно зі ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Оскаржуваний договір від імені орендодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопластгума» підписаний представником ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності б/н від 20.02.2014.
За змістом вказаної довіреності б/н від 20.02.2014 (копія наявна в матеріалах справи), Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопластгума» в особі директора ОСОБА_7, що діє на підставі Статуту, уповноважує громадянина ОСОБА_6 бути представником підприємства, зокрема, у державних чи приватних нотаріусів, інших державних установах, організаціях та підприємствах усіх форм власності, для чого йому надається право, зокрема, укладати договори, в тому числі нотаріально посвідчені договори оренди та додаткові угоди до них, підписувати їх від імені товариства.
Отже, безпосередньо у тексті довіреності б/н від 20.02.2014, на підставі якої діяв ОСОБА_6, підписуючи від імені позивача оскаржуваний договір, вказано про те, що дана довіреність від імені юридичної особи видана директором ТОВ «Автопластгума», який діяв на підставі Статуту (тобто установчого документа, а не довіреності).
Судом встановлено, що Загальними зборами учасників ТОВ «Автопластгума» (протокол №20/07/2015 від 20.07.2015) було прийнято рішення: визнати всі існуючі печатки ТОВ «Автопластгума» недійсними та такими, що підлягають знищенню і виготовити нову печатку ТОВ «Автопластгума» та використовувати лише її в діяльності товариства. На підставі даного протоколу було виготовлено нову печатку ТОВ «Автопластгума», а про визнання недійсними всіх печаток ТОВ «Автопластгума» було зроблено публікацію в газеті Експрес об'ява №29 від 31.07.2015.
Загальними зборами учасників ТОВ «Автопластгума» було прийнято рішення (протокол №23/07/2015 від 23.07.2015) про: тимчасове відсторонення директора ТОВ «Автопластгума» ОСОБА_7 від виконання повноважень директора ТОВ «Автопластгума» з 23.07.2015 та призначення виконуючим обов'язки директором ТОВ «Автопластгума» ОСОБА_8 з 23.07.2015. ОСОБА_7 зобов'язано передати виконуючому обов'язки директора ТОВ «Автопластгума» ОСОБА_8 установчі та реєстраційні документи товариства; фінансові та бухгалтерські документи товариства; кадрові та всі інші документи, що пов'язані з діяльністю товариства, а також печатку товариства, яка було визнана недійсною, в термін до 24.07.2015.
31.08.2015 було зареєстровано нову редакцію статуту ТОВ «Автопластгума», у зв'язку із зміною місцезнаходження ТОВ «Автопластгума» на: 04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 12-Л та зміною складу учасників ТОВ «Автопластгума».
Водночас, наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.01.2017 №1001939797 підтверджується, що станом на 20.02.2014 (дата видачі довіреності) ОСОБА_7 був керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопластгума», а стосовно його обмежень щодо представництва від імені юридичної особи вказано лише: отримання кредитів, укладення договорів застави майна на суму більшу розміру статутного капіталу здійснюється за рішенням загальних зборів учасників.
Таким чином, довіреність б/н від 20.02.2014, видана на ім'я ОСОБА_6, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопластгума» підписана ОСОБА_7, який станом на момент видачі довіреності був керівником підприємства, що підтверджується відомостями, наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та діяв на підставі Статуту. Будь-яких посилань на те, що вказана довіреність вчинена в порядку передоручення у тексті довіреності відсутні.
Наведене спростовує доводи позивача про нікчемність даного одностороннього правочину (довіреності) в силу ч.1 ст. 219 Цивільного Кодексу України, оскільки, з огляду на викладене вище, встановлені ч. 2 ст. 245 Цивільного кодексу України вимоги про нотаріальне посвідчення в даному випадку не застосовуються.
Положеннями ч. 1 ст. 248 Цивільного кодексу України передбачено, що строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
Положеннями ч. 1 ст. 248 Цивільного кодексу України встановлено, що представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі: закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; припинення юридичної особи, яка видала довіреність.
Отже, сама по собі зміна керівника юридичної особи (без скасування довіреності) не є підставою припинення представництва за довіреностями, які були видані попереднім керівником.
Станом на момент укладення спірного договору строк довіреності б/н від 20.02.2014 не закінчився, а доказів припинення представництва за даною довіреністю з підстав, наведених ст.248 Цивільного кодексу України (в тому числі її скасування), матеріали справи не містять.
Щодо доводів позивача стосовно того, що під час укладення спірного Договору оренди була відсутня згода як попереднього іпотекодержателя АТ «КБ «Експобанк», так і ПАТ АБ «Укргазбанк», який був іпотекодержателем на дату укладення Договору оренди №2/10/15 майнового комплексу від 11.10.2015 (на необхідність оцінки яких в ході нового розгляду справи вказав Вищий господарський суд України), суд відзначає таке.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на момент укладення договору №2/10/15 перебував в іпотеці у ПАТ АБ «Укргазбанк».
За приписами ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Водночас, обставини справи свідчать, що спершу майновий комлекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, було передано в іпотеку ПАТ «КБ «Експобанк» в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Автопластгума» за договором кредитної лінії №16/12 від 27.06.2012, укладеним між ПАТ «КБ «Експобанк» та ТОВ «Автопластгума», на умовах іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Белломі О.В. 27.06.2012 за реєстровим №8719.
Як зазначає Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» у поданих суду письмових поясненнях, 23.07.2014 між АБ «Укргазбанк» та ПАТ «КБ «Експобанк» було укладено договір цесії №1 (уступки прав вимоги), а також договір цесії (уступки права вимоги) за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. за реєстровим №1028. 19.09.2014 у зв'язку з неналежним виконанням ПАТ «КБ «Експобанк» своїх зобов'язань, АБ «Укргазбанк» набув прав вимоги за договором цесії та звернув стягнення на майнові права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як свідчать матеріали справи, попередній іпотекодержатель - АТ «КБ «Експобанк» не заперечував проти укладення договорів оренди вказаного майнового комплексу, що підтверджується наданими ним позивачу погодженнями від 23.07.2013 та від 17.03.2014.
У тексті погоджень від 23.07.2013 та від 17.03.2014 зазначено про те, що ПАТ «КБ «Еспобанк» дозволяє укладення договорів оренди та суборенди предмета іпотеки згідно договорів іпотеки №№8719, 8720, 8721 - майнового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, у погодженнях не міститься жодних обмежень ані стосовно особи орендаря, якому може бути передано майно в оренду (суборенду), ані строку дії відповідного договору (договорів) тощо. Крім того, у тексті погоджень вказано, що строк дії даних листів-погоджень не обмежений.
Суд відзначає, що обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
В свою чергу, позивач та третя особа 1, заперечуючи легітимність даних погоджень, доказів факту підробки цих документів не надали.
З наведеного слідує, що питання про можливість передачі іпотечного майна в орендне користування третім особам було вирішено іпотекодавцем позитивно, без будь-яких обмежень щодо суб'єктного складу орендарів, проміжку часу, на який майно може бути передано у користування, а також без встановлення строку дії самого погодження.
Той факт, що на час укладення Договору №2/10/2015 від 11.10.2015 було змінено іпотекодержателя орендованого майна, не скасовує наданої попереднім іпотекодержателем згоди на укладення договорів оренди, так як при відступлені прав за іпотечним договором від однієї особи до іншої, відбувається перехід усіх прав та обов'язків, які належали попередньому їх володільцю.
Відтак, правові наслідки надання ПАТ «КБ «Експобанк» (попереднім іпотекодержателем) згоди на передачу предмета іпотеки в оренду є обов'язковими для нового іпотекодержателя, а тому окрема згода Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на укладення спірного правочину не потребувалася.
Наведене спростовує доводи позивача про невідповідність Договору оренди №2/10/2015 вимогам ст. 9 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Водночас, позивачем належними та допустимими доказами не доведено існування обставин, які в розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання спірного договору недійсним, а тому вимоги позивача про визнання недійсним Договору оренди №2/10/2015 від 11.10.2015 задоволенню не підлягає.
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 27.01.2017
Суддя Ю.М. Смирнова