ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.01.2017Справа №910/23734/16
За позовом Державного підприємства «Олевське лісове господарство»
до Міністерства оборони України
про стягнення заборгованості у розмірі 32 964,30 грн.
Суддя Демидов В.О.
Представники сторін:
від позивача - Науменко Н.В. (дов. №814 від 08.10.2015);
від відповідача - Лисак Я.А. ( дов. №220/15/д від 06.01.2017);
23.12.2016 Державне підприємство «Олевське лісове господарство» звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України про стягнення суми боргу у розмірі 32 964,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №343/3/61 про закупівлю товарів за державні кошти від 19.12.2014 в частині своєчасної оплати за отриманий товар.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23734/16 та призначено до розгляду на 24.01.2017.
24.01.2017 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що звіт про закінчення переговорної процедури закупівлі комітетом з конкурсних торгів Міністерства оборони України було затверджено 30.12.2014, а отримано Головним управлінням оперативного забезпечення Збройних Сил України лише 06.01.2015 року, а тому зважаючи на час отримання звіту, зареєструвати відповідні фінансові зобов'язання в органах казначейської служби було неможливо. При цьому відповідач зазначав, що кошти на закупівлю зазначеного товару було виділено з резервного фонду Державного бюджету України на 2014 рік, які на 2016 рік вже не заплановано. Відповідно до Бюджетного кодексу України невикористані до кінця 2014 року кошти повернуто до Державного бюджету, а тому у Міністерства оборони України станом на 19.12.2016 відсутні правові підстави для здійснення оплати у 2016 році за поставлений товар у 2014 році.
В судове засідання 24.01.2017 з'явилися повноважні представники сторін, надали пояснення по суті справи.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 24.01.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.
19.12.2014 між Державним підприємством «Олевське лісове господарство» (далі - позивач, постачальник) та Міністерством оборони України (далі - відповідач, замовник) укладено договір №343/3/61 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - договір), відповідно до умов п.1.1 якого постачальник зобов'язується до 20.12.2014 поставити замовникові деревину необроблену (02.20.1) 15 лотів, а саме лот 12 лісоматеріали круглі типу «Стойка» 63,15 куб.м., у асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в Специфікації постачання товарів (далі - специфікація), що додається до договору (додаток 1 до договору), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити товар.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару - деревина необроблена (02.20.1) 15 лотів, а саме лот 12 лісоматеріали круглі типу «Стойка» 63,15 куб.м. (далі - товар). Кількість товарів визначено у специфікації.
За умовами п. 3.1 договору ціна за одиницю товару визначається відповідно до специфікації цього договору. Вартість товару становить 32 964,30 грн., у тому числі ПДВ - 5 494,05 грн. Оплата товару здійснюється за рахунок коштів, виділених за КПКВ 2101710, КЕКВ 2210, стаття 1127.
За умовами п. 3.6 договору сторони погодили, що після виконання зобов'язань за договором, сторони у місячний строк проводять остаточне звіряння розрахунків, що підтверджується актом звіряння розрахунків.
Розрахунки за поставлені та належним чином прийняті товари належної якості та кількості проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунку-фактури (2 примірника) протягом 20 банківських днів з дати постачання, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків. Дозволяється оплата за поставлені партії товарів. Замовник бере на себе фінансові зобов'язання щодо оплати товарів лише за умовою наявності відповідних видатків державного бюджету (п. 4.1 договору).
Відповідно до п. 4.2 договору до рахунку-фактури постачальником додаються видаткові накладні на постачання товару, акти приймання-передавання товару (додаток №2 до договору).
Згідно з п. 4.4 договору після постачання товару за цим договором сторони у місячний строк проводять остаточну звірку розрахунків.
Приймання товарів за кількістю та якістю проводиться представником замовника від постачальника, та оформляється актом приймання-передавання товару, який складає вантажоодержувач. Датою виконання зобов'язання по постачанню товарів є дата підписання вантажоодержувачем актів приймання-передавання товару (п. п. 5.7, 5.9 договору).
За умовами пп. 6.1.1 п. 6.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари, відповідно до умов договору.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31.12.2014, а з питань розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань по даному договору (п.10.1).
Специфікацією (додаток №1 до договору) сторони погодили найменування товару - лот 12 лісоматеріали круглі типу «Стойка» 63,15 куб.м., загальну вартість у розмірі 32 964,30 грн. та строк постачання - 20.12.2014.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується специфікацією-накладною на відправлення лісопродукції залізницею від 20.09.2014, товарною накладною 32348905 від 26.09.2014, а також актом приймання-передавання товару на суму 32 964,30 грн., який підписаний поважними представниками сторін та скріплений печатками товариств.
Також сторонами було складено та підписано акт звірки розрахунків (поставки товару) за договором №343/3/61 від 19.12.2014, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 32 964,30 грн.
Матеріали справи містять претензію позивача №539 від 25.04.2016, отриману відповідачем 17.05.2016 відповідно до рекомендованого поштового відправлення, про повернення заборгованості у розмірі 32 964,30 грн.
Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що на виконання умов договору він поставив відповідачу обумовлений сторонами товар на загальну суму 32 964,30 грн., проте відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого товару не виконав, у зв'язку із утворилася заборгованість у розмірі 32 964,30 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.
У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару відповідно до умов договору №343/3/61 про закупівлю товарів за державні кошти від 19.12.2014.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 32 964,30 грн. Наведена фактична обставина підтверджується актом приймання-передавання товару від 20.12.2014, який підписаний сторонами, скріплений відбитками їх печаток та наявний в матеріалах справи.
Враховуючи вказаний акт фактична поставка позивачем відповідачу товару за договором документально підтверджена на суму 32 964,30 грн.
При цьому, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 32 964,30 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з оплати вартості поставленого товару згідно договору №343/3/61 про закупівлю товарів за державні кошти від 19.12.2014 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 32 964,30 грн.
Судом була надана належна оцінка відзиву на позовну заяву в якому відповідач вказував на те, що на час отримання звіту про результати проведення процедури закупівлі, зареєструвати відповідні фінансові зобов'язання в органах казначейської служби було неможливо, тому виділення коштів на закупівлю зазначеного товару на даний рік не заплановано.
Проте, факт відсутності бюджетного фінансування не звільняє відповідача від оплати за отриманий товар, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Аналогічна правова позиція стосовно того, що відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання викладена в постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012 року.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 32 964,30 грн. за договором №343/3/61 про закупівлю товарів за державні кошти від 19.12.2014 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код 00034022) на користь Державного підприємства «Олевське лісове господарство» (11002, Житомирська область, м. Олевськ, вул. Пушкіна, 18, код 00991901) суму основного боргу у розмірі 32 964 (тридцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складене та підписане - 30.01.2017.
Суддя В.О. Демидов