ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.01.2017Справа № 910/7107/16
Суддя Привалов А.І., розглянувши
скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго"
на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної
виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі № 910/7107/16
за позовом публічного акціонерного товариства "Центренерго";
до державного підприємства "Вугілля України";
про стягнення 96 330 054,51 грн.
Суддя Привалов А.І.
Представників сторін:
від скаржника: Савельєв С.І., довіреність № 403/22 від 06.12.2016р.;
від боржника: не з'явились;
від органу ДВС: не з'явились.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2016р. у справі №910/7107/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з державного підприємства "Вугілля України" на користь публічного акціонерного товариства "Центренерго" 96 330 054,51 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 206 700 грн.
24.10.2016р. на виконання вказаного рішення суду видано відповідний наказ.
16.11.2016р. на адресу Господарського суду міста Києва надійшла скарга позивача на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у зв'язку з неправомірним винесенням постанови про зупинення виконавчого провадження від 08.11.2016р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2016р. скарга публічного акціонерного товариства "Центренерго" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 08.12.2016р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2016р. розгляд скарги було відкладено на 19.01.2017р., у зв'язку з неподанням витребуваних судом доказів.
16.01.2017р. через загальний відділ діловодства суду від представника ВДВС отримано письмові пояснення.
У судовому засіданні 19.01.2017р. представник скаржника підтримав подану скаргу та просив суд задовольнити викладені в ній вимоги в повному обсязі.
Представники боржника та ВДВС в судове засідання не з'явились, про причини неявки господарський суд не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представника органу державної виконавчої служби та за наявними у справі доказами.
Розглянувши скаргу та наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника скаржника, Господарський суд міста Києва -
Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Вугілля України" про стягнення збитків у сумі 96 330 054,51 грн., які становлять суму неотриманого позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасного складання та реєстрації податкових накладних по оплаті позивачем поставленого, на підставі договорів поставки вугілля №111/29 від 28.05.2015р. та № 111/31 від 31.07.2015р., відповідачу вугілля.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2016р. у справі №910/7107/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з державного підприємства "Вугілля України" на користь публічного акціонерного товариства "Центренерго" 96 330 054,51 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 206 700 грн.
24.10.2016р. на виконання вказаного рішення суду видано відповідний наказ.
07.11.2016р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою Асею Назимівною 07.11.2016 винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52827496 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/7107/16 від 24.10.2016р.
Відповідно до статті 115 ГПК України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цьогоЗакону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (в редакції, чинній станом на момент оспорюваної дії). Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Так, 08.11.2016р. заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україні Кузьменком Олексієм Степановичем винесена постанова про зупинення виконавчого провадження № 52827496 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження.
Скарга обґрунтована тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію
Скаржник, посилаючись на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016р. у справі № 910/7107/16, де встановлено, що вимоги стягувача, які були предметом розгляду у цій справі виникли з 10.07.2015р. ПАТ «Центренерго» є поточним кредитором відповідача, а вказані вимоги, відповідно, є поточними.
Враховуючи вищевказане у відповідності до ч. 3 ст. 35 ГПК України, скаржник вказує, що оскільки дія мораторію не поширюється на поточні вимоги, а вимоги ПАТ «Центренерго» по справі № 910/7107/16 - є поточними, то заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправно вчинені дії по винесенню постанови про зупинення виконавчого провадження № 52827496 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, за твердженням скаржника, постанова відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зупинення виконавчого провадження №52827496 від 08.11.2016р. є необґрунтованою, винесена безпідставно та з порушенням ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.ст. 1, 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
У зв'язку з наведеним, скаржник просить визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по винесенню постанови про зупинення виконавчого провадження від 08.11.2016р. № 52827496 та визнати недійсною та скасувати вказану постанову.
Щодо обґрунтування строків звернення з даною скаргою, представник скаржника зазначив, що ПАТ «Центренерго» 15.11.2016р. дізналося про винесення постанови про зупинення виконавчого провадження № 52827496 від 08.11.2016р. , а тому скаргу подано у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувана про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
Згідно частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Враховуючи положення частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 07.11.2016р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2015р. порушено провадження у справі № 910/12918/15 про банкрутство державного підприємства «Вугілля України» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
На підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 06.07.2015р. по справі № 910/12918/18 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.11.2016 ВП № 52827496 відповідно до пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Проаналізувавши норми Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, статті 34, судом встановлено, що положення вказаної статті не встановлюють обов'язку державного виконавця при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 ст. 34 Закону встановлювати, якими є вимоги кредитора до боржника, конкурсними, поточними або забезпеченими. Також, Закон не встановлює і чіткого порядку зупинення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону, крім підстави - порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.
Скаржником не надано суду доказів на підтвердження обставин, що встановлюють протилежне.
Водночас, матеріали виконавчого провадження не містять доказів звернення представника ПАТ «Центренерго» до державної виконавчої служби з повідомленням про те, що на вимоги ПАТ «Центренерго» не поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом у справі про банкрутство.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії відділу по винесенню постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.11.2016р. ВП № 52827496 є правомірними.
Окрім того, суд враховує, що 21.11.2016р. до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подана заява публічним акціонерним товариством "Центренерго" від 18.11.2016р. про повернення виконавчого документа.
На підставі вказаної заяви, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану від 24.11.2016р. ВП № 52827496 та оригінал наказу Господарського суду міста Києва № 910/7107/16 від 24.10.2016р. повернуто стягувачу, що вбачається з наявного в матеріалах справи листа ВДВС за № 33759-0-33-16/20-1/9 від 24.11.2016р.
Таким чином, звернення до суду зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та визнання недійсною і скасування постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.11.2016р. ВП № 52827496 в судовому порядку не впливає на права скаржника та не може сприяти захисту його прав, у зв'язку з відсутністю на виконанні у державної виконавчої служби наказу Господарського суду міста Києва № 910/7107/16 від 24.10.2016р.
Згідно п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги публічного акціонерного товариства «Центренерго» та відмовляє в її задоволенні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, суд -
Відмовити публічному акціонерному товариству «Центренерго» в задоволенні скарги на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повністю.
Суддя А.І. Привалов