ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.12.2016Справа № 910/3936/16
За скаргою Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш"
на дії Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві
у справі №910/3936/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК ТРЕЙДИНГ"
до Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш"
про стягнення 6 986 686,44 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від скаржника (боржника, відповідача): Галан М. О. - за довіреністю №234/ЮРО-49 від 25.03.2016 року;
від стягувача (позивача): не з'явилися;
від ВДВС: не з'явилися.
18.08.2016 року на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 року, яке набрало законної сили 04.08.2016 року, Господарським судом міста Києва видано наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 4, нежиле приміщення 63, код ЄДРПОУ 13504334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК ТРЕЙДИНГ" (610338, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 4, код ЄДРПОУ 31150404) 3 820 379 (три мільйони вісімсот двадцять тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 56 коп. - основного боргу, 2 937 886 (два мільйони дев'ятсот тридцять сім тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 82 коп. - індексу інфляції, 228 420 (двісті двадцять вісім тисяч чотириста двадцять) грн. 06 коп. - 3% річних, 104 800 (сто чотири тисячі вісімсот) грн. 30 коп. - судового збору (далі по тексту - Наказ №910/3936/15 від 18.08.2016 року).
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року розгляд скарги призначено на 14.12.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 року розгляд скарги призначено на 21.12.2016 року.
У судове засідання 21.12.2016 року представники ВДВС та стягувача (позивач) не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, однак згідно вимог ст.121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
В судовому засіданні 21.12.2016 року представник скаржника скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника скаржника, Господарський суд м. Києва, -
31.10.2016 року, на примусове виконання наказу №910/3936/15 від 18.08.2016 року, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіним О.П. винесено постанову ВП №52762567 про відкриття виконавчого провадження.
01.11.2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіним О.П. винесено постанову ВП №52762567 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
04.11.2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіним О.П. винесено постанову ВП №52762567 про арешт коштів боржника.
В обґрунтування заяви скаржник зазначив, що державним виконавцем під час винесення Постанови від 01.11.2016 року ВП №52762567 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та Постанови від 04.11.2016 року ВП №52762567 про арешт коштів боржника порушено приписи статей 16 та 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року №606-XIV зі змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року №606-XIV зі змінами та доповненнями) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 року у справі №910/3262/16 (за заявою (Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська Сталепаливна Компанія" до Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (ідентифікаційний код 13504334) про банкрутство) порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Азовгальмаш" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний код 13504334).
Суд звертає увагу, що Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 21 квітня 1999 року №606-XIV зі змінами та доповненнями), однією з обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, є порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувана поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (від 14 травня 1992 року №2343-XII зі змінами та доповненнями) Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Процедура мораторій на задоволення вимог кредиторів є обов'язковою для її застосування господарським судом з метою збереження майна боржника для забезпечення захисту інтересів кредиторів.
Відповідно до абз. 4 п. 15 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (від 14 травня 1992 року №2343-XII зі змінами та доповненнями) з моменту порушення провадження у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
Законом заборонено під час провадження у справі про банкрутство індивідуальне задоволення вимог кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (від 14 травня 1992 року №2343-XII зі змінами та доповненнями) спеціальному регулюванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року №606-XIV зі змінами та доповненнями) державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець.
Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року №606-XIV зі змінами та доповненнями) виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених: пунктами 3, 4, 6 - 10 і 12 - 14 частини першої статті 37 цього Закону - до закінчення строку дії зазначених обставин.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року №606-XIV зі змінами та доповненнями) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Таким чином, до винесення оскаржуваних постанов державний виконавець повинен був пересвідчитися (навіть якщо він не одержував повідомлення про порушення справи про банкрутство відносно боржника), що відносно боржника не порушена справа про банкрутство, так як у разу порушення такої справи (державний виконавець) не має права накладати арешт на майно боржника та зобов'язаний зупинити виконавче провадження.
У даному випадку державний виконавець, перед прийняттям оскаржуваних постанов, та/або під час відкриття виконавчого провадження не пересвідчився у тому, що відносно боржника не порушена справа про банкрутство, не зупинив виконавче провадження, а в супереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року №606-XIV зі змінами та доповненнями) арештував майно боржника та оголосив розшук іншого майна боржника для майбутнього арешту та звернення на нього стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року №606-XIV зі змінами та доповненнями) постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1 - 17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а з підстави, передбаченої пунктом 18 частини першої статті 37 цього Закону, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року №606-XIV зі змінами та доповненнями) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що державним виконавцем під час винесення оскаржуваних постанов (Постанови від 01.11.2016 року ВП №52762567 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та Постанови від 04.11.2016 року ВП №52762567 про арешт коштів боржника) не було повноважень щодо арешту майна боржника, вчинення будь-яких інших виконавчих дій, направлених на стягнення майна Боржника. Оскільки він був зобов'язаних зупинити виконавче провадження №52762567 до закриття провадження у справі №910/3262/16 про банкрутство ПАТ "Азовзагальмаш", а тому державним виконавцем під час винесення оскаржуваних постанов порушено приписи статей 16 та 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року №606-XIV зі змінами та доповненнями) (аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові від 24.10.2016 року у справі №905/3135/14-908/4229/14, та постанові №5011-30/4902-2012 від 06.02.2013 року).
Згідно ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.
Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
З врахуванням вищевикладеного та встановлених обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення скарги.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись, ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -
1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" - задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіна О.П. від 01.11.2016 року ВП №52762567 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
3. Визнати недійсною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіна О.П. від 04.11.2016 року ВП №52762567 про арешт коштів боржника.
4. Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіна О.П. прийняти (винести) постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №52762567.
5. Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.М. Якименко