61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
30.01.2017р. Справа №905/2972/16
за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуенерго», м.Краматорськ в
особі структурного підрозділу виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа»,
м.Слов'янськ
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Слов'янськ
про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання в сумі 16389,09 грн.
Головуючий суддя Левшина Г.В.
Суддя Кротінова О.В.
Суддя Осадча А.М.
Представники:
від позивача: Караваєва Н.В.-по дов.
від відповідача: ОСОБА_4-по дов.
В засіданні суду брали участь:
Згідно із ст.77 ГПК України оголошувалась
перерва з 12.01. по 30.01.2017р.
Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуенерго», м.Краматорськ в особі структурного підрозділу виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа», м.Слов'янськ, позивач, звернулось до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Слов'янськ, про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання в сумі 16389,09 грн., у тому числі основний борг в сумі 9430,16 грн., пеня в сумі 1773,23 грн., інфляція в сумі 4599,70 грн. та три проценти річних в сумі 586,00 грн.
Згідно письмових пояснень від 07.11.2016р. №011/3412 позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10982,46 грн., у тому числі основний борг в сумі 9430,16 грн., пеня в сумі 668,99 грн., інфляція в сумі 659,93 грн. та три проценти річних в сумі 223,38 грн.
В судовому засіданні 30.01.2017р. позивачем повідомлено суд про ті обставини, що письмові пояснення від 07.11.2016р. №011/3412 фактично є заявою про зменшення позовних вимог, поданою позивачем в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, фактично позивачем заявлені та судом розглянуті вимоги, викладені у заяві від 07.11.2016р. №011/3412.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на постачання теплової енергії №574 від 22.10.2008р., акти на включення опалення, розрахунок суми позову.
Відповідач надав відзив на позовну заяву від 22.11.2016р. №3, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на невірне застосування позивачем тарифів при розрахунку суми боргу. Крім цього, за твердженням відповідача, враховуючи наявність узгодженого сторонами додатку №1 до договору №574 від 22.10.2008р., безпідставним є стягнення з нього заборгованості за надмірні обсяги поставленої позивачем теплової енергії, що не були узгоджені сторонами, за послуги неналежної якості тощо. Обгрунтовуючи свої заперечення проти позову відповідач також посилається на норми ст.8 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а також норми Цивільного кодексу України щодо позовної давності по вимогах про стягнення пені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
22.10.2008р. між сторонами був підписаний договір №574 на постачання теплової енергії, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію для всіх об'єктів загальною площею 44,3 кв.м.
Відповідно до п.1.1 договору сторони керуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами технічної експлуатації теплопостачальних установок і теплових мереж та відповдної якості, а також іншими нормативними документами, даним договором і діючим законодавством.
Відповідач зобов'язується сплачувати теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором. Тариф, діючий на момент укладання договору - 13,23 грн. за 1 кв.м. опалювальної площі без ПДВ. В залежності від тарифів на енергоносії (газ, електроенергію, воду) тариф може змінюватися в більшу чи меншу сторону без узгодження з відповідачем (п.1.2 договору). Початок і тривалість опалювального періоду встановлюється рішенням облдержадміністрації, міської влади. Нормативна тривалість опалювального періоду 186 днів. За сверхнормативну тривалість опалювального періоду сторони виконують розрахунки за фактичний термін споживання теплової енергії (п.1.3 договору).
Згідно п.1.5 договору №574 від 22.10.2008р. приміщення є вбудованим у житловий будинок АДРЕСА_1. При цьому, виходячи зі змісту довідки, яка є невід'ємною частиною договору, централізоване гаряче водопостачання відсутнє.
Договір згідно розділу 10 набуває чинності з дня фактичного надання послуг, який підтверджується актом між представниками теплопостачальної організації та балансоутримувачем будівлі, в якому розташований споживач, та діє до 22.10.2009р. Договір автоматично вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п.2.1 договору №574 від 22.10.2008р. теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно договору на опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року.
Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом (п.5.1 договору).
Згідно розділу 6 договору №574 від 22.10.2008р. розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться згідно пред'явлених рахунків, відповідно до встановлених тарифів, надісланих рекомендованим листом або врученим під особистий підпис представниками відповідача. Розрахунковим періодом є календарний місяць. У платіжному документі відповідача повинен бути вказаний період, за який сплачується послуга за спожиту теплову енергію згідно договору. В разі відсутності вказаного періоду, позивач вважає оплату за теплопостачання з першого місяця виникнення заборгованості. Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25 числа поточного місяця. У випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та оплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Споживачам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді згідно діючих «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КГМ 204 України 244-94. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
01.02.2016р. сторонами підписано додаткову угоду до договору №574 від 22.10.2008р. (набирає чинності з 01.02.2016р.), згідно з якою розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 28.01.2016р. №54 та складають для потреб інших споживачів 1373,17 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).
Згідно актів на включення опалення від 03.10.2013р., 23.10.2014р., 15.10.2015р. позивачем було здійснене підключення житлового будинку по АДРЕСА_1 до централізованої системи опалення.
При цьому, за змістом наданої до матеріалів справи довідки від 17.01.2017р. №011/54 прилад обліку теплової енергії на житловому будинку №47 по вул.Комяхова не встановлений.
Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг від 31.12.2013р. №490 встановлено позивачу тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання на рівні 799,14 грн./Гкал (без ПДВ) для потреб інших споживачів.
Листом від 16.01.2014р. №09/264 (наявна відмітка відповідача про отримання листа) відповідачем позивачем було повідомлено відповідача про встановлення вказаних вище тарифів. При цьому, позивач попередив відповідача про здійснення розрахунку та нарахувань за спожиту теплову енрегію споживачам, що не мають приладів обліку, згідно затверджених норм теплової енергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг від 31.03.2014р. №216 встановлено позивачу тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання на рівні 934,76 грн./Гкал (без ПДВ) для потреб інших споживачів.
Листом від 10.04.2014р. №09/1814 відповідачем позивачем було повідомлено відповідача про встановлення вказаних вище тарифів. При цьому, позивач попередив відповідача про здійснення розрахунку та нарахувань за спожиту теплову енрегію споживачам, що не мають приладів обліку, згідно затверджених норм теплової енергії. Відповідач від підпису про отримання цього листа відмовився.
Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг від 16.05.2014р. №506 встановлено позивачу тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання на рівні 1085,46 грн./Гкал (без ПДВ) для потреб інших споживачів.
Листом від 29.07.2014р. №09/2132 позивачем було повідомлено відповідача про встановлення вказаних вище тарифів. При цьому, позивач попередив відповідача про здійснення розрахунку та нарахувань за спожиту теплову енрегію споживачам, що не мають приладів обліку, згідно затверджених норм теплової енергії. Відповідач від підпису про отримання цього листа відмовився.
Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг від 28.11.2014р. №634 встановлено позивачу тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання на рівні 1269,42 грн./Гкал (без ПДВ) для потреб інших споживачів.
Листом від 12.12.2014р. №09/5022 (наявна відмітка відповідача про отримання листа) позивачем було повідомлено відповідача про встановлення вказаних вище тарифів. При цьому, позивач попередив відповідача про здійснення розрахунку та нарахувань за спожиту теплову енрегію споживачам, що не мають приладів обліку, згідно затверджених норм теплової енергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг від 27.02.2015р. №255 встановлено позивачу тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання на рівні 1748,77 грн./Гкал (без ПДВ) для потреб інших споживачів.
Листом від 10.03.2015р. №09/1057 (наявна відмітка відповідача про отримання листа) позивачем було повідомлено відповідача про встановлення вказаних вище тарифів. При цьому, позивач попередив відповідача про здійснення розрахунку та нарахувань за спожиту теплову енрегію споживачам, що не мають приладів обліку, згідно затверджених норм теплової енергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг від 31.03.2015р. №1154 встановлено позивачу тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання на рівні 1529,38 грн./Гкал (без ПДВ) для потреб інших споживачів.
Листом від 10.04.2015р. №09/1420 (наявна відмітка відповідача про отримання листа) позивачем було повідомлено відповідача про встановлення вказаних вище тарифів. При цьому, позивач попередив відповідача про здійснення розрахунку та нарахувань за спожиту теплову енрегію споживачам, що не мають приладів обліку, згідно затверджених норм теплової енергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг від 30.04.2015р. №1390 встановлено позивачу тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання на рівні 1468,96 грн./Гкал (без ПДВ) для потреб інших споживачів.
Листом від 08.06.2015р. №09/2205 (наявна відмітка відповідача про отримання листа) позивачем було повідомлено відповідача про встановлення вказаних вище тарифів. При цьому, позивач попередив відповідача про здійснення розрахунку та нарахувань за спожиту теплову енрегію споживачам, що не мають приладів обліку, згідно затверджених норм теплової енергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг від 29.10.2015р. №2690 встановлено позивачу тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання на рівні 1421,23 грн./Гкал (без ПДВ) для потреб інших споживачів.
Листом від 15.10.2015р. №09/3665 позивачем було повідомлено відповідача про встановлення вказаних вище тарифів. При цьому, позивач попередив відповідача про здійснення розрахунку та нарахувань за спожиту теплову енергію споживачам, що не мають приладів обліку, згідно затверджених норм теплової енергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг від 28.01.2016р. №54 встановлено позивачу тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання на рівні 1373,17 грн./Гкал (без ПДВ) для потреб інших споживачів.
Згідно вказаних вище тарифів позивачем за період з січня 2014р. по вересень 2016р. нараховано відповідачу заборгованість за отримані послуги з теплопостачання на суму 9430,16 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.
Відповідач проти наявності вказаної заборгованості перед позивачем у відзиві на позов, письмових заперечення, заперечує.
Зокрема, відповідач посилається на відсутність в нього зобов'язання сплачувати вартість обсягів теплової енергії, які є більшими, ніж були узгоджені сторонами при підписанні договору №574 від 22.10.2008р. Так, згідно додатку №1 до договору №574 від 22.10.2008р. сторонами було узгоджено, що позивач постачає відповідачу теплову енергію в гарячій воді в межах 4,2 Гкал/рік. Як наслідок, за думкою відповідача, в нього відсутні підстави для сплати вартості теплової енергії, поставленої понад ці обсяги.
Суд вказані заперечення відповідача до уваги не приймає, враховуючи наступне:
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст.1 даного Закону житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
При цьому, Закон України «Про теплопостачання» регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.
Згідно ст.1 Закону України «Про теплопостачання» системою централізованого теплопостачання є сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.
Відповідно до п.2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. N630 під терміном "централізоване опалення" слід розуміти послугу, спрямовану на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Згідно п.6 Правил послуги з централізованого опалення повинні відповідати нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу) за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення місць загального користування будинку.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" нормами споживання є кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування
Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 06.04.2011р. №185 (з подальшими змінами, внесеними розпорядженням №833 від 15.11.2012р.) було встановлено річні і щомісячні норми споживання теплової енергії на централізоване опалення на 1 куб.м. площі.
Предметом договору №574 від 22.10.2008р. є надання позивачем послуг з централізованого опалення та оплата їх споживачем. При цьому, приміщення споживача, до якого надається опалення, є вбудованим у житловий будинок.
Згідно п.21 Правил у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.
З огляду на викладене та враховуючи чітко визначений характер послуг, які позивач надавав відповідачу по АДРЕСА_1 протягом опалювальних періодів 2013 - 2016р.р., нарахування плати за такі послуги із застосуванням норми споживання є правомірним.
Крім цього, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198.
Згідно п.23 вказаних Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. При цьому, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Споживач відповідно до п.26 Правил сплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії, спожитої понад обсяг, передбачений на відповідний (розрахунковий) період, згідно з умовами договору.
Відповідно до п.27 Правил якщо фактична середньомісячна температура зовнішнього повітря нижче зазначеної в нормативних документах, то збільшення споживання теплової енергії понад обсяг, визначений для теплопостачання об'єкта, не вважається порушенням договору.
Одночасно, твердження відповідача щодо невірного застосування позивачем тарифів спростовуються наданими до матеріалів справи документами, які були вказані судом вище.
Посилання відповідача на надання позивачем послуг неналежної якості, неможливість розірвання укладеного договору №574 від 22.10.2008р. суд також до уваги не приймає.
Зокрема, згідно ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
Таким чином, відповідач не позбавлений права згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України звернутися до суду з відповідним позовом про захист своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів шляхом розірвання укладеного з позивачем договору, внесення відповідних змін до нього.
Судом також прийнято до уваги, що згідно з квитанцією 19.10.2016р. відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти за договором №574 від 22.10.2008р. на суму 1927,86 грн., тобто, відповідач вчинивши дії зі сплати заборгованості за теплову енергію фактично погодився з продовженням терміну його дії.
При цьому, враховуючи, що відповідачем у призначенні платежу не було зазначено за який період сплачуються кошти, позивачем у відповідності до п.6.2 договору №574 від 22.10.2008р. правомірно віднесено вказані кошти саме як часткову сплату заборгованості за спірний період.
За таких обставин, згідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 1927,86 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.
Одночасно, враховуючи, що позов в решті вимог про стягнення основного боргу доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7502,30 грн. підлягають задоволенню.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п.7.2.3 договору №574 від 22.10.2008р. за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а для суб'єктів підприємницької діяльності 1% від належної для сплати суми за кожен день прострочення але не більше 100% суми заборгованості та санкції, передбаченої діючим законодавством.
Позивачем на підставі п.7.2.3 договору №574 від 22.10.2008р. нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 668,99 грн. за період з 16.03.2016р. по 01.09.2016р.
Відповідач у відзиві на позов вказані позовні вимоги не визнав з посилання на норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», згідно із ст.8 якого скасовується пеня за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги, нарахована громадянам України, які проживають у населених пунктах, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Як встановлено, 15.10.2014 набув чинності Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VІІ від 02.09.2014р., яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Згідно з ст.1 вказаного Закону, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", м.Слов'янськ внесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Проте, за висновками суду, Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" чітко відокремлює поняття суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
У даному випадку відповідач є саме суб'єктом господарської діяльності, який здійснює таку діяльність на території проведення антитерористичної операції, внаслідок чого норми ст.8 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» застосуванню не підлягають.
Одночасно, твердження відповідача щодо пропущення позивачем строків позовної давності по вимогах про стягнення пені є безпідставними.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних в сумі 223,38 грн. за період з 01.02.2014р. по 30.09.2016р. та інфляцію в сумі 659,93 грн. за період з лютого 214р. по вересень 2016р.
За висновками суду, розрахунок пені, інфляції та трьох процентів річних є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позов в цій частині вимог підлягає задоволенню.
Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю, враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Припинити провадження по справі №905/2972/16 за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуенерго», м.Краматорськ в особі структурного підрозділу виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа», м.Слов'янськ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Слов'янськ про стягнення основного боргу в сумі 1927,86 грн.
Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуенерго», м.Краматорськ в особі структурного підрозділу виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа», м.Слов'янськ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Слов'янськ про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання в сумі 9054,60 грн., у тому числі основний борг в сумі 7502,30 грн., пеня в сумі 668,99 грн., інфляція в сумі 659,93 грн. та три проценти річних в сумі 223,38 грн., задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1; АДРЕСА_2) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуенерго» (ЄДРПОУ 03337119; 84307 Донецька область, м.Краматорськ, пров.Земляний, 2) в особі структурного підрозділу виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа» (ЄДРПОУ 26221744; 84112 Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Шовковична (Іскри), 5, рах.№26006962494214 ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» у м.Донецьку, МФО 334851, отримувач ВО ОКП «ДТКЕ «Слов'янськтепломережа») основний борг в сумі 7502,30 грн., пеню в сумі 668,99 грн., інфляцію в сумі 659,93 грн. та три проценти річних в сумі 223,38 грн., всього заборгованість в сумі 9054,60 грн., судовий збір в сумі 1378,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 30.01.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 30.01.2017р.
Головуючий суддя Г.В. Левшина
Суддя А.М. Осадча
Суддя О.В. Кротінова