61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
23.01.2017 Справа № 905/3386/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Паюновій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного підприємства "АБЗ", м. Дружківка, Донецька область
до відповідача: Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Покровськ, Донецька область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область
про стягнення заборгованості у розмірі 9 371 661 грн. 88 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за Договором про надання правової допомоги від 17.10.2016р.
від відповідача: представник не з'явився.
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: представник не з'явився.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 23.01.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.
Позивач, Приватне підприємство "АБЗ", м. Дружківка, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Покровськ, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором підряду № 2-53 від 12.06.2013 року в сумі 9 371 661 грн. 88 коп.
Ухвалою суду від 05.12.2016р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, розгляд справи призначено на 20.12.2016р.
Ухвалою суду від 20.12.2016р. господарським судом Донецької області розгляд справи було відкладено на 12.01.2017р.
Ухвалою суду від 12.01.2017р. господарським судом Донецької області було продовжено розгляд спору на 15 днів до 14.02.2017р. та відкладено розгляд справи на 23.01.2017р.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду № 2-53 від 12.06.2013 року щодо оплати вартості виконаних робіт. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 525, 526, 629, 837, 853, 875, 882 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні 20.12.2016р., 12.01.2017р. та 23.01.2017р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на укладання договору підряду № 2-53 від 12.06.2013 року із відповідачем, невиконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідач у свою чергу про судові засідання 20.12.2016р., 12.01.2017р. та 23.01.2017р. був повідомлений належним чином, про що свідчать штампи поштових відправлень на зворотному боці зазначених ухвал та повідомлення про вручення рекомендованих листів з відміткою про їх отримання 08.12.2016р., 03.01.2017р. 20.12.2016р. через офіційну електронну пошту господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вих.№01.3-2508 від 19.12.2016р.), у якому останній просив застосувати до позовних вимог Приватного підприємства «АБЗ» позовну давність відповідно до чинного законодавства. 22.12.2016р. через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов оригінал відзиву на позовну заяву (вих.№01.3-2508 від 19.12.2016р.). 12.01.2017р. через офіційну електронну пошту господарського суду Донецької області від відповідача надійшли письмові пояснення вих.№01.3-54 від 12.01.2017р. за змістом яких, відповідач просив застосовувати до позовних вимог Приватного підприємства «АБЗ» позовну давність відповідно до чинного законодавства. 17.01.2017р. через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов оригінал письмових пояснень (вих.№01.3-54 від 12.01.2017р.). 23.01.2017р. через офіційну електронну пошту господарського суду Донецької області від відповідача надійшли письмові пояснення вих.№01.3-125 від 20.01.2017р. у яких просив судовий розгляд провести у відсутність представника відповідача.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, про дату судового засідання 20.12.2016р., 12.01.2017р. та 23.01.2017р. було повідомлено належним чином, про що свідчать штамп поштового відправлення та повідомлення про вручення рекомендованого листа з відміткою про його отримання 09.12.2016р., 03.01.2017р. однак у засідання суду представника не направило, про причини неявки суд не повідомило, вимоги суду не виконало.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Між Службою автомобільних доріг у Донецькій області (далі замовник) та Приватним підприємством (далі підрядник) був укладений договір підряду № 2-53 від 12.06.2013 року (далі за текстом Договір), за умовами якого підрядник бере на себе зобов'язання за завданням Замовника своїми силами і засобами, на власний ризик виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги від (Т-05-17) - Тернове-Петрівське, км 0+000 - км 7 + 300 (об'єкт), відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлений цим Договором термін, а замовник зобов'язується прийняти закінчений поточним середнім ремонтом об'єкт і сплатити вартість виконаних послуг.
Відповідно до п.2.1. Договору, Договірна ціна робіт, виконання яких доручається Підряднику, становить 21 764 114 грн. 17 коп., у тому числі ПДВ 3 627 352 грн. 36 коп.
Відповідно до п.3.1. Договору ( в редакції погодженій сторонами у Додатковій угоді від 31.12.2014р. до договору підряду №2-53 від 12.06.2013р.), Підрядник розпочинає виконання робіт протягом 10 днів з моменту підписання Договору і забезпечує їх завершення до 31.12.2015р.
Відповідно до п.12.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником протягом 20 банківських днів, при наявності коштів на бюджетних рахунка, після підписання Сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт.
Відповідно до п.12.2. Договору, до акта приймання виконаних робіт додається довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.
Відповідно до п.17.1 договору ( в редакції погодженій сторонами у Додатковій угоді від 31.12.2014р. до договору підряду №2-53 від 12.06.2013р.), Договір діє до 31.12.2015р.
Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підряду №2-53 від 12.06.2013п. на загальну суму 9 371 661 грн. 88 коп. підтверджується наступними актами приймання виконаних будівельних робіт:
- акт б/н приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013р. на суму 6 484 018 грн. 92 коп., в т.ч. ПДВ 1 080 669 грн. 82 коп.;
- акт б/н приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013р. на суму 2 887 642 грн. 96 коп., в т.ч. ПДВ 481 273 грн. 83 коп.;
Вказані акти підписані повноважним представником позивача та скріплені його печаткою, проте не містять підпису та печатки відповідача. Крім того, на зазначений актах міститься підпис провідного інженеру ОКТК та НТ ОСОБА_2
Також, позивачем надані наступні довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати:
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2013р. на суму 6 484 018 грн. 92 коп., в т.ч. ПДВ 1 080 669 грн. 82 коп.;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2013р. на суму 2 887 642 грн. 96 коп., в т.ч. ПДВ 481 273 грн. 83 коп.
Крім того, позивачем до матеріалів справи надано податкову накладну №10 від 04.12.2013р., що є підтвердженням здійснення господарської операції позивача, формування податкового кредиту відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт за договором відповідачем не виконані в повному обсязі, вартість робіт у розмірі 9 371 661 грн. 88 коп. станом на час розгляду справи не сплачена.
Проаналізувавши укладений сторонами договір підряду № 2-53 від 12.06.2013 року, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Тобто, належною підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором підряду відповідно до чинного законодавств є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.
Відповідно до п.10.6 Договору, після завершення виконання робіт Підрядник передає Замовнику виконавчу документацію протягом 20 днів.
Як вже зазначалось, акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки виконаних будівельних робіт підписані лише в односторонньому порядку представником підрядника. Підпис уповноваженої особи Замовника на зазначених документах відсутній, але міститься підпис провідного інженеру ОКТК та НТ ОСОБА_2
У письмових поясненнях б/н від 12.01.2017р. позивач зазначає, що на виконання пункту 10.6 Договору Приватне підприємство «АБЗ» листом №3 від 04.11.2013р. спрямувало на адресу Замовника, Служби автомобільних доріг у Донецькій області, виконавчу документацію по договору підряду №2-53 від 12.06.2013р., а також Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат і проекти Актів приймання виконаних будівельних робіт.
На підтвердження отримання Службою автомобільних доріг в Донецькій області, позивачем до матеріалів справи надано примірник листа №3 від 04.11.2013р. зі штампом вхідної кореспонденції відповідача вх№181/1-11 від 05.11.2013р.
Відповідно до ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч.1 ст.882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Відповідно до ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після отримання зазначеного ОСОБА_2 №3 від 04.11.2013р. підрядника з доданими актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт до договору підряду №2-53 від 12.06.2013р. виконані роботи прийняті не були.
Як встановлено судом, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем було заявлено про виявлення допущенних у роботі відступів від умов договору або інших недоліків виконаних робіт, що б слугувало відмовою від підписання зазначених актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт.
З огляду на відсутність мотивованої відмови від підписання актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт, суд вважає роботи прийнятими належним чином. Доказів протилежного відповідач суду не надав.
Отже, замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.
Вищезазначене наведено в Оглядовому листі вищого господарського суду України «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договір підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» №01-06/374/2013 від 18.02.2013 року.
Таким чином, судом встановлено, що зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт за договором підряду №2-53 від 12.06.2013р. відповідачем не виконані в повному обсязі, вартість робіт у розмірі 9 371 661 грн. 88 коп. станом на час розгляду справи не сплачена.
Оскільки лист підрядника №3 від 04.11.2013р. Службою автомобільних доріг у Донецькій області булу отримано 05.11.2013р., то з урахуванням приписів ст.882 Цивільного кодексу України та відсутності мотивованої відмови від їх прийняття, суд вважає датою прийняття замовником робіт за договором підряду №2-53 від 12.06.2013р. та датою підписання актів приймання та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт, враховуючи розумний строк для надання заперечень щодо обсягу та якості виконаних робіт, роботи вважаються прийнятими - 12.11.2013р.
Граничним строком оплати виконаних робіт, встановленим п.12.1. договору підряду№2-53 від 12.06.2013р. за актом б/н приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013р. на суму 6 484 018 грн. 92 коп. та актом б/н приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013р. є 10.12.2013р.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати робіт, як це визначено п.12.1 Договору підряду №2-53 від 12.06.2013р., протягом 20 банківських днів, при наявності коштів на бюджетних рахунка, після підписання Сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт.
Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання з оплати робіт як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором підряду №2-53 від 12.06.2013р. у в сумі 9 371 661 грн. 88 коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно посилань відповідача у відзиві на те, що акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013р. на суму 6 484 018 грн. 92 коп. та акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013р. на суму 2 887 642 грн. 96 коп. були підписані представником замовника без зауважень 30.09.2013р. та 30.10.2013р. відповідно, суд зазначає наступне.
Відповідач стверджує, що роботи за актами прийняті останнім 30.09.2013року, та 30.10.2013року відповідно, оскільки на актах стоїть підпис провідного інженера відділу якості, технічного контролю та нових технологій ОСОБА_3, яка працювала на цій посаді в період з 02.04.2014 року по 15.12.2014 року та була особою, відповідальною за прийняття робіт.
Згідно ч.1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Як роз'яснено в п.2-5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» 26.12.2011року № 18 визнання обставин учасниками судового процесу не є для господарського суду обов'язковим та остаточним. Суд може не прийняти такого визнання, якщо: визнана обставина викликає сумнів у її достовірності, тобто у тому чи відповідає вона дійсності, оскільки не узгоджується з іншими обставинами, вже з'ясованими в тій же справі, або такими, що мають для останньої преюдиціальне значення.
Суд критично ставиться до даного ствердження відповідача з огляду на наступне.
Згідно ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Служба утворена та зареєстрована в порядку визначеному законом, є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України, яке відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011року №456/2011 «Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України№ є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України.(п.1.1 Положення про Службу).
Згідно п. 4.1 Службу очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Укравтодору за погодженням з відповідними органами виконавчої влади.
До повноважень начальника Служби віднесено підписання договорів від імені Служби, а також видача довіреностей на представлення інтересів та здійснення дій від імені та в інтересах Служби в межах наданих йому повноважень.
Як вбачається з договору підряду №2-53 від 12.06.2013року, останній з боку Служби підписаний начальником ОСОБА_4, що діяв на підставі наказу Укравтодору №12 від 02.11.2011року.
Однак акти, примірники яких містяться в матеріалах справи, не містять підпису в графі «Замовник» та дати підписання, печатка підприємства не проставлена.
Вказані акти містять підпис працівника Служби - провідного інженера відділу якості, технічного контролю та нових технологій ОСОБА_3, який міститься у лівому куті після графи «підписи сторін». Факт вчинення такого підпису та його належність вказаній особі відповідачем не заперечується.
Служба вказує, що надати копію посадової інструкції ОСОБА_3, яка б підтверджувала обсяг її повноважень на відповідну дату, неможливо, оскільки адміністративна будівля Служби у м. Донецьку знаходиться на тимчасово окупованій території, доступ до документів відсутній.
Довіреності, яка б підтверджувала факт наявності у вказаної особи повноважень на прийняття робіт, відповідач суду не надав.
Відповідач будь-якими доказами опосередковано не довів, що роботи він прийняв саме шляхом вчинення підпису з боку ОСОБА_3 30.09.2013року та 30.10.2013року відповідно, зокрема, даними бухгалтерського обліку підприємства щодо прийняття заборгованості на облік, реєстрацією у органах казначейства актів, платіжних доручень на оплату виконаних робіт згідно п. 2.4. Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309.
Крім того, відповідач не надав позивачу відповіді на лист №3 від 04.11.2013 року з інформацією про факт належного прийняття робіт з боку Замовника.
Істотною, у разі прийняття робіт з боку Замовника ОСОБА_3, є дата вчинення такого підпису, яка не була зазначена останньою. Дати зазначені лише в графі «підписи» при вчиненні підпису з боку представника позивача.
Одночасно, суд зазначає, що внаслідок фактичного визнання факту виконання та прийняття робіт Службою, істотною дата прийняття робіт є для визначення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, який, на думку суду, був перерваний діями відповідача.
Таким чином, судом не приймаються доводи відповідача стосовно прийняття з боку замовника актів приймання виконаних будівельних робіт 30.09.2013р. та 30.10.2013р. відповідно.
Крім того, у відзиві, відповідач просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності, з огляду на те, що оскільки, на його думку, акти виконаних будівельних робіт були підписані сторонами 30.09.2013р. та 30.10.2013р., строк позовної давності починається з 21.10.2013р. та 20.11.2013р. відповідно, та спливає 20.10.2016р. та 20.11.2016р. відповідно.
Стосовно застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 256 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до п.4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Оскільки господарським судом встановлено, що граничним строком виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт за договором підряду №2-54 від 12.06.2013р. є 10.12.2013р., а Приватне підприємство «АБЗ» подало позовну заяву до господарського суду Донецької області 30.11.2016р. строк позовної давності не було порушено.
Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги доводи відповідача про пропущення строку позовної давності позивачем та не застосовує останню до спірних правовідносин.
Також, у своєму відзиві, відповідач зазначає, що 17 червня 2015р. Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №498 (з наступними змінами від 30.09.2015р. №805), «Деякі питання використання у 2015-2017 роках коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг, якою затверджено перелік об'єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення, роботи яких виконано у 2010-2014 роках та обсяги їх фінансування у 2015-2017 роках за рахунок коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг» згідно з додатком 2.
Тобто, відповідачем не заперечується той факт, що на момент виконання робіт за Договором №2-53 від 12.06.2013р. та виникнення у відповідача обов'язку щодо їх оплати, фінансування об'єкту було передбачено вищезазначеною Постановою Кабінету Міністрів №498 від 17.06.2015р. (з наступними змінами від 30.09.2015р. №805), а тому виключення у 2016 році з об'єктів у додатку 2 до постанови КМУ №498 об'єкту, що є предметом договору №2-53 від 12.06.2013р. не звільняє від обов'язку виконання зобов'язання, що виникло раніше.
Крім того, у відзиві відповідач посилається на відсутність бюджетного фінансування саме на момент виконання свого зобов'язання перед позивачем за даним договором. Стосовно даного питання, суд дійшов висновку, що дана обставина не звільняє Службу автомобільних доріг у Донецькій області від виконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання. Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 N 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р.
Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору та витрати на послуги адвоката за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 92, 256, 257, 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 599, 610, 612, 629, 837, 853, 882 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193, ч. 2 ч. 2 ст.218, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 24, 28, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Служби автомобільних доріг у Донецькій області (код ЄДРПОУ 25946285, місцезнаходження 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Уральська, будинок 12) на користь Приватного підприємства "АБЗ" (код ЄДРПОУ 32866224, місцезнаходження 84200, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Московська, будинок 179) заборгованість за договором підряду №2-53 в сумі 9 371 661 грн. 88 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 140 574 грн. 93 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 23.01.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2017р.
Суддя Ю.С. Мельниченко