Справа № 461/8161/15-к
Провадження №1-кп/461/107/17
27.01.2017 р. Галицький районний суд м.Львова
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернігів, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні двоє малолітніх дітей, військовослужбовця, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , перебуває на посаді начальника відділення центру військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 07.07.2015 року, о 19:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, всупереч волі законних володільців та за відсутності визначених законом підстав, через вхідні двері незаконно проник в приміщення квартири АДРЕСА_2 , у якій проживають ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , чим порушив недоторканість їхнього житла.
Крім того, 07.07.2015 року, о 19:00 год. ОСОБА_4 , перебуваючи на АДРЕСА_3 , діючи з хуліганських мотивів, з явною неповагою до установлених норм поведінки, під надуманим, дріб'язковим приводом, грубо порушуючи громадський порядок та особистий спокій громадян, незаконно проникнувши в приміщення квартири АДРЕСА_4 у вказаному будинку, де виражався нецензурною лайкою до потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , розмахував руками.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав частково, а саме - в частині незаконного проникнення до житла потерпілих, та вчинення хуліганства. В решті обвинувачення заперечив, зокрема факт застосування ним ножа. При цьому пояснив, що 07 липня 2015 року о 17:30 год. він вийшов з роботи та пішов на зупинку громадського транспорту на вул.Городоцькій у м.Львові. По дорозі на зупинку випив пляшку коньяку ємкістю 250 грам, який мав із собою. На вказаній зупинці він сів у маршрутний автобус №28, на якому доїхав у центральну частину м.Львова, де о 19:00 год. біля пам'ятника Данила Галицького мав зустрітися із ОСОБА_8 . Оскільки на місце зустрічі він приїхав швидше, о 18:30 год., вирішив прогулятися. О 19:00 год. проходячи по АДРЕСА_3 , побачив, що з вікна квартири на 2 поверсі будинку лунає музика. Двері будинку були відчинені, а тому він вирішив піднятися і дізнатися, що там відбувається. Він зайшов у коридор вказаної вище квартири де знаходилися жінки. Вони злякалися його, оскільки він був у стані алкогольного сп'яніння і попросили вийти з приміщення. Однак він почав їх ображати і між ними розпочався конфлікт, в процесі якого витяг із кишені ключі і почав ними розмахувати. Згодом він покинув квартиру потерпілих і в той же день був затриманий працівниками правоохоронних органів.
Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим, своєї вини у вчиненні зазначеного в описовій частині даного вироку злочину, його винуватість повністю доводиться зібраними по справі нижченаведеними, дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами.
Показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка у судовому засіданні повідомила про те, що 07 липня 2015 року о 17:00 год. вона разом із своєю дочкою ОСОБА_6 та малолітньою онукою перебували у квартирі на АДРЕСА_5 . Обвинувачений ОСОБА_4 зайшов до їх помешкання і вимагав вимкнути магнітофон. При цьому він розмахував руками, виражався нецензурною лайкою. Також у нього у руці був якийсь предмет, але вона не може сказати точно, що це було. Їй не відомо чи вживав ОСОБА_4 в день вчинення злочину алкогольні напої, і не може відповісти на запитання про те, чи був у обвинуваченого ніж. Конфлікт із обвинуваченим тривав 5 - 10 хвилин, після чого на їх із донькою виклик приїхали працівники міліції та затримали ОСОБА_4 . Крім того повідомила про те, що не має до обвинуваченого матеріальних претензій.
Показаннями потерпілої ОСОБА_6 , яка у судовому засіданні повідомила про те, що 07 липня 2015 року о 17:00 год. вона разом із своєю матір'ю ОСОБА_7 та малолітньою донькою перебували у квартирі на АДРЕСА_5 . Обвинувачений ОСОБА_4 зайшов до їх помешкання і вимагав вимкнути магнітофон. При цьому він розмахував руками, виражався нецензурною лайкою. Згодом до їх помешкання приїхали працівники міліції і затримали ОСОБА_4 . Стверджує, що не має до обвинуваченого жодних матеріальних чи моральних претензій.
Заявою ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення, зі змісту якої вбачається, що 07.07.2015 року о 19:00 год. невідомий чоловік без дозволу увірвався до неї в квартиру АДРЕСА_2 . При цьому махав ножем, який тримав у лівій руці, погрожував фізичною розправою, на прохання покинути квартиру не реагував, перелякав малолітню онуку (Т.1 а.с.5).
Протоколом огляду місця події від 7 липня 2015 року з фототаблицями (Т.1 а с.27-37) встановлено, що місцем події є квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 . По праву сторону сходової клітки другого поверху знаходяться дерев'яні двері, які ведуть у квартиру АДРЕСА_4 . За вхідними дверима в квартиру знаходиться коридор, по праву сторону якого знаходиться перегородка. В нижній частині даної перегородки (по її ліву сторону) знаходиться горизонтальний отвір довжиною 2-3 см., залишений від гострого предмета. Зверху над даним отвором (на відстані 25-30 см.) знаходиться горизонтальна полоска нерівної форми, довжиною 50-60 см.
Протоколом одночасного допиту між підозрюваним ОСОБА_4 , потерпілою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від 08 липня 2015 року (Т.1 а.с.57-63) яким встановлено, що ОСОБА_4 без згоди потерпілих увійшов до їх помешкання - квартири АДРЕСА_2 . Обвинувачений повідомив, що перебував у стані алкогольного спяніння, виражався нецензурною лайкою, та можливо розмахував ножем, що підтвердили потерпілі.
Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст.162, ч.4 ст.296 КК України, як незаконне проникнення до житла, що порушило недоторканість житла громадян, тобто злочин, передбачений ч.1 ст.162 КК України, та хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто злочин, передбачений ч.4 ст.296 КК України.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 27.01.2017 року кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, закрито.
Разом з тим, суд вважає такою, що не знайшла свого підтвердження під час судового слідства кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.296 КК України, з огляду на наступне.
Диспозицією ч.4 ст.296 КК України, передбачено відповідальність за хуліганство вчиненого із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» роз'яснено, що вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганства, як застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК ), слід враховувати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян.
В процесі судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 07.07.2015 року, о 19:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, незаконно проник в приміщення квартири АДРЕСА_2 , у якій проживають ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , чим порушив недоторканість їхнього житла. При цьому ОСОБА_4 виражався до потерпілих нецензурною лайкою, погрожуючи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , розмахував руками.
Водночас, в ході судового слідства не здобуто доказів застосування ОСОБА_4 розкладного ножа. Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в судовому засіданні цього факту не підтвердила. Будь-яких інших прямих чи непрямих доказів, які б підтверджували застосування ОСОБА_4 під час вчинення хуліганства ножа прокурором не надано.
За таких обставин, суд вважає, що одного факту зазначення прокурором в обвинувальному актів наявності в обвинуваченого ножа при вчиненні злочину для кваліфікації дій за ч. 4 ст. 296 КК України не достатньо. Необхідною умовою такої кваліфікації є доведеність наявності у винного ножа та мети для нанесення ним тілесних ушкоджень. Проте, це не доведено ні органами досудового слідства, ні судом.
Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
В п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» роз'яснено, що мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність. Додержуючись вимог КПК України, суд повинен навести у вироку мотиви зміни в суді пред'явленого підсудному обвинувачення. При наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин ніж той, за яким було пред'явлено обвинувачення, суду належить обгрунтувати у вироку висновок про перекваліфікацію дій підсудного на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи підсудного за тим обвинуваченням, яке йому було пред'явлено.
Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч.4 ст.296 КК України є невірною, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 не мав при собі ножа у день вчинення злочину.
У відповідності до ч.ч.1,3 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації злочину, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Разом з тим, дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.1 ст.296 КК України, оскільки він діючи з хуліганських мотивів, з явною неповагою до установлених норм поведінки, під надуманим, дріб'язковим приводом, грубо порушуючи громадський порядок та особистий спосіб громадян, незаконно проникнувши в приміщення квартири АДРЕСА_4 у вказаному будинку, виражався нецензурною лайкою, погрожуючи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
За таких обставин, виходячи з вищенаведених доводів та мотивів, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого слід перекваліфікувати на ч.1 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Основою даного вироку є покази обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_6 . Покази цих осіб узгоджуються між собою та іншими, вищенаведеними, доказами по справі, в тому числі і з показами самого обвинуваченого, та повністю доводять вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.
Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, тобто злочин, передбачений ч.1 ст.296 КК України.
Крім того, у судовому засіданні захисник обвинуваченого подав клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, у зв'язку з його дійовим каяттям.
Вказане клопотання, під час його розгляду, захисник та обвинувачений, кожен окремо, підтримали з мотивів наведених у ньому.
Прокурор в судовому засіданні заперечив проти застосування ст.45 КК України та закриття кримінального провадження.
Від потерпілих надішли клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям на підставі ст.45 КК України, оскільки обвинуваченим відшкодована завдана їм шкода у повному обсязі.
Відповідно до ст.45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялась, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, санкція якого передбачає максимальне покарання - обмеження волі на строк до 5 років, і згідно ст. 12 КК України, даний злочин відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Згідно ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Частиною 3 ст.288 КПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Як встановлено в ході судового розгляду ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував шкоду заподіяну потерпілим, про що свідчать їх письмові розписки.
Заслухавши думку прокурора, який заперечив проти задоволення клопотання, пояснення адвоката та обвинуваченого, які просили суд звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, беручи до уваги ті обставини, що обвинувачений, як особа, що вперше вчинив кримінальне правопорушення невеликої тяжкості, протягом судового слідства визнавав себе винним за ч.1 ст.296 КК України, чим сприяв розкриттю кримінального правопорушення, розкаюється у вчиненому, відшкодував завдану шкоду, а тому суд знаходить за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст.45 КК України і звільнити його від кримінальної відповідальності.
Керуючись ст.45 КК України, ст. ст.285, 286, 368, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України у зв'язку із дійовим каяттям та кримінальне провадження щодо нього закрити.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_1