Дата документу Справа №
Єдиний унікальний № 334/3024/16 Головуючий у 1 інстанції: Добрєв М.В.
Провадження № 22-ц/778/60/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
26 січня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
Головуючого: Маловічко С.В., суддів Кочеткової І.В., Гончар М.С.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» про визнання бездіяльності протиправною,
19.05.2016р. позивач звернувся до суду з позовом до Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» (Далі - КТ «ЗЗВА») про визнання бездіяльності протиправною, зазначивши в позові, що вкладники КТ «ЗЗВА» ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулись до нього з питання надання правової допомоги у захисті своїх прав та інтересів щодо переважного права перед третіми особами набути відчужувану частку (її частину) у складеному капіталі товариства. Реалізуючи свої професійні права, передбачені ст. 24 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", він звернувся з адвокатським запитом від 11.04.2016р. до КТ «ЗЗВА» про надання копії рішення загальних зборів цього командитного товариства або іншого документу, згідно з яким відбувалось повідомлення всіх вкладників КТ "ЗЗВА" про продаж частки у статутному капіталі з пропозицією скористатися переважним правом на її набуття. Проте на порушення
ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою строк розгляду адвокатського запиту складає 5 робочих днів, відповідь йому станом на 17.05.2016р. надана не була. Зважаючи на вказані обставини, позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» щодо ненадання відповіді на адвокатський запит у строк, визначений статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 липня 2016 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на однобічність з»ясування обставин справи судом, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про час, день та місце розгляди справи
апеляційним судом, до судового засідання 26 січня 2017р. не з»явились, не надавши клопотань про відкладення розгляду справи та не сповістивши апеляційний суд про причини неявки. Тому апеляційним судом у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України розгляд справи здійснено у їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.04.2016р., реалізуючи свої права адвоката, позивач звернувся з адвокатським запитом до Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» з вимогою надати копію рішення загальних зборів цього товариства або інший документ, згідно з яким відбувалось повідомлення всіх вкладників про продаж частки у статутному капіталі з пропозицією скористатися переважним правом набути відчужувану частку (її частину) в складеному капіталі товариства ( а.с. 4). До запиту було долучено засвідчені копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3749 від 19.01.2011 року та договору від 08 квітня 2016 року про надання правової допомоги, відповідно до якого предметом угоди визначено захист прав та законних інтересів замовника по справі про визнання договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі КТ «ЗЗВА» від 20.10.2014 року недійсними та зобов'язання провести державну реєстрацію змін ( а.с. 5, 14).
22 квітня 2016 року зазначений запит було зареєстровано у КТ «ЗЗВА» за вхідним № 507, але на час звернення ОСОБА_2 до суду з цим позовом - 19.05.2016р. відповідь на його адвокатський запит від КТ «ЗЗВА» не надійшла, тому він просив визнати таку бездіяльність товариства протиправною, оскільки відповідачем йому не надано відповіді в п»ятиденний строк, як це передбачено ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
В ході розгляду справи було з»ясовано, що відповідь адвокату ОСОБА_2 командитним товариством була спрямована листом № 2/47-79 від 20.05.2016р, а отримана ним 31 травня 2016р. ( а.с. 23-26).
В листі повідомлялось, що чинним законодавством не передбачено обов'язку товариства надавати учаснику запитувану ним інформацію в письмовому вигляді (у вигляді ксерокопій), а лише встановлено обов'язок надавати учаснику товариства для ознайомлення визначену законом інформацію, з якої вже сам учасник має право робити виписки, фотографії, копії. Також запропоновано, щоб вкладники звернулися до виконавчого органу товариства, де їм будуть надані для ознайомлення документи, передбачені чинним законодавством ( а.с. 23).
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд виходив із того, що запитувана адвокатом інформація є інформацією з обмеженим доступом, не відноситься до предмету договору про надання правової допомоги, і тому відповідачем правомірно віднесено адвокатський запит до звернення, передбаченого ЗУ «Про звернення громадян», з дотриманням вимог якого і надана відповідь. Також суд вважав, що такий спосіб захисту як визнання протиправною бездіяльності щодо надання інформації з порушенням строків, не передбачений чинним законодавством, зокрема, статтею 16 ЦК України.
Проте погодитись з такими висновками суду не можна з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допо-моги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адво-катської діяльності в Україні визначаються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному
провадженні.
Статтею 20 вказаного Закону визначені права адвоката, серед яких мається право на звернення з адвокатським запитом.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організа-
цій незалежо від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
У відповідності до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
За змістом вказаної норми збільшення строку надання відповіді на адвокатський запит до 20 днів може відбуватись у випадку необхідності надання значного обсягу інформації або потреби часу для пошуку інформації серед значної кількості даних, про що адвокату повідомляється протягом п»яти днів з обґрунтуванням причин збільшення строку надання відповіді.
Суд визнав, що адвокатський запит не був конкретизованим, а запитувана адвокатом інформація має режим інформації з обмеженим доступом, оскільки не відноситься до документів звітного характеру. Крім того, суд вважав, що адвокат вийшов за межі предмету договору про надання правової допомоги, запитуючи інформацію, на отримання якої не має права його клієнт. На цьому підгрунті суд дійшов висновку, що КТ «ЗЗВА» правомірно віднесло адвокатський запит позивача до звернення та надало відповідь відповідно до ЗУ «Про звернення громадян».
В цій частині висновки суду суперечать нормам, які застосував суд при вирішенні позову, а саме, ч. 2 ст. 20 ЗУ «Про інформацію», ст. 10 ЗУ «Про господарські товариства», та змісту договору про надання правової допомоги.
Так, за змістом договору про надання правової допомоги від 08 квітня 2016р., укладеного між ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_2, предметом правової допомоги є захист прав і законних інтересів замовника у справі про визнання договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури -ВАКАТОВ» і компанія» від 20 жовтня 2014р. недійсним та зобов»язання провести державну реєстрацію ( а.с. 5).
Отже, предмет договору стосувався саме захисту переважного права ОСОБА_3 як вкладника вказаного командитного товариства на придбання частки у статутному капіталі товариства, у зв»язку з чим і обрано спосіб захисту - визнання укладеного з порушенням цього права договору купівлі-продажу недійсним.
Та відповідач, отримавши адвокатський запит, не мав оцінювати, чи правильний спосіб захисту, зазначений в договорі про надання правової допомоги, обрано сторонами цього договору. А запитувана інформація щодо надання протоколу зборів або інших документів, згідно з якими вкладника повідомлено про відчуження частки у статутному капіталі, відповідає предмету договору.
Також судом наведені положення частини 2 статті 20 Закону України «Про інформацію», згідно з якими будь-яка інформація визнається відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до п. «г» ст. 10 ЗУ «Про господарські товариства» учасники товариства ма-
ють право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товарист-
во зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.
Отже, сама диспозиція наведеної судом статті 10 ЗУ «Про господарські товариства» визначає право учасника товариства на надання йому протоколів загальних зборів, про які йдеться в адвокатському запиті. А наведеною ч. 2 статті 20 ЗУ «Про інформацію» зазначено, що встановлення режиму обмеженого доступу до конкретної інформації відбувається на підставі закону.
Але ані відповідачем у своїх запереченнях на позов, ані судом не встановлено, яким законом запитувана в адвокатському запиті інформація визначена як така, що має режим обмеженого доступу, а також не надано відповідних установчих документів, де встановлені обмеження на отримання інформації, на яку надано право статтею 10 ЗУ «Про господарські товариства». Та, навпаки, вкладник товариства за положеннями статей 137, 147 ЦК України має переважне право на придбання відчужуваної частки у статутному капіталі товариства, а відтак має бути проінформований про таке відчуження. Саме таку інформацію і просив надати адвокат в адвокатському запиті.
За таких обставин, висновки суду про вихід адвокатського запиту за межі предмета договору про надання правової допомоги та про витребування інформації з обмеженим доступом не ґрунтуються на матеріалах справи та вищезазначених нормах матеріального права, які наведені судом, але при цьому витлумачені неправильно.
Крім того, колегія вважає, що відповідач не наділений правом самостійно надавати оцінку адвокатському запиту в частині віднесення його до простого звернення громадян, оскільки він був оформлений саме у відповідності до ст. 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а відтак, самостійно змінювати п»ятиденний строк надання відповіді на нього навіть у випадку відмови в наданні інформації.
Зважаючи на вказане, колегія вважає, що відповідачем дійсно порушено строк надання відповіді на адвокатський запит ОСОБА_2, яка замість п»ятиденного строку, була надана в місячний термін.
Що стосується висновку суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений чинним законодавством, колегія його також вважає необґрунтованим з огляду на наступне.
Вирішуючи позов, суд вказував, що відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З огляду на вказаний перелік, суд вважав, що визнання протиправною бездіяльності підприємства даною нормою не передбачено, тому відмовив в задоволенні позову ОСОБА_7 з цих підстав одночасно з визнанням відсутності порушень з боку відповідача.
Однак суд не зважив на такі обставини.
Статтею 55 Конституції України гарантовано право людини і громадянина на судовий
захист. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права
і свободи від порушень і протиправних посягань.
В статті 16 ЦК України зазначається також, що вказаний в ній перелік способів захисту не є вичерпним, а тому суд може застосувати інші способи захисту.
Частиною 3 ст. 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» унормовано, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Колегією встановлено, що відповідь на адвокатський запит у вигляді відмови в наданні інформації, спрямована позивачу як адвокату, що діє на виконання договору про надання правової допомоги, товариством відповідача надіслана з порушенням ч. 2 ст. 24 вказаного Закону.
Колегія вважає, що це порушення є суттєвим, оскільки від вчасного отримання адвокатом інформації залежить якість та своєчасність надання правової допомоги, зокрема, своєчасність надання доказів до суду, строки на подання яких процесуальним законодавством обмежені.
Зважаючи, що несвоєчасним наданням відповідей на адвокатські запити, суб»єкти надання інформації фактично в такий спосіб перешкоджають ефективній діяльності адвокатів, а відтак здійсненню ними належним чином своєї професійної діяльності щодо захисту прав їх клієнтів, колегія вважає, що право позивача підлягає захисту шляхом визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо ненадання в строки, передбачені ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповіді на адвокатський запит.
Беручи до уваги все вищевикладене, колегія вважає апеляційну скаргу ОСОБА_2 обґрунтованою, тому у відповідності до вимог п.п 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.
У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України колегія, ухвалюючи нове рішення, вирішує питання про розподіл судових витрат, які у випадку задоволення позову підлягають компенсації позивачеві за рахунок відповідача.
За подачу позову ОСОБА_8 було сплачено 551,21 грн. та при поданні апеляційної скарги сплачено 606,11 грн., які підлягають стягненню на його користь з відповідача ( а.с. 1, 39).
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 липня 2016 року у цій справі скасувати.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - ВАКАТОВ» і компанія» щодо надання відповіді на адвокатський запит від 11 квітня 2016р. з порушенням п»ятиденного строку, встановленого статтею 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Стягнути з Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - ВАКАТОВ» і компанія» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1157 (одна тисяча сто п»ятдесят сім) гривень 32 копійки.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: