Справа № 461/7907/16-ц
Провадження № 4-с/461/8/17
30.01.2017 року Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Стрельбицького В.В.,
при секретарі Кахнич С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа Галицький відділ державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції на бездіяльність та постанову державного виконавця,
скаржник звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ при виконанні виконавчого листа, виданого 28.11.2014р. Галицьким районним судом м.Львова у справі №1304/6518/12, та скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві від 13.06.2016р. у ВП №49164135.
В обґрунтування заявленої скарги покликається на те, що державним виконавцем не проведено усіх необхідних для виконання рішення суду виконавчих дій, чим порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримав, дав пояснення аналогічні доводам, викладеним у скарзі. Просить скаргу задоволити.
Представник Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце слухання справи, подав до суду письмові заперечення, згідно яких просить відмовити в задоволенні скарги. Суд ухвалив справу розглядати у відсутності представника заінтересованої особи, на підставі наявних документів про права і взаємовідносини сторін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Судом встановлено, що 28.11.2014 року Галицьким районний судом м.Львова видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі 27616,00 грн. та 5011,30 грн. судових витрат.
Постановою старшого державного виконавця Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_3 від 13.06.2016 року повернено виконавчий документ стягувачу в межах виконавчого провадження №49164135 на тій підставі, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними /а.с.10/.
Частиною 1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», який діяв на момент відкриття та здійснення виконавчого провадження, передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ст.32 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
У відповідності до ч.6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання.
Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»).
З наведеного випливає, що державний виконавець зобов'язаний вживати, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», заходи для виконання рішення суду.
Як видно з матеріалів скарги, стягувачем було подано державному виконавцю докази наявності у власності божника нерухомого майна - нежитлового будинку, на яке може бути звернено стягнення, однак останній належним чином не відреагував та вжив належних заходів для перевірки цього факту.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова винесена без дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження», заінтересованою особою не подано жодних належних доказів, які б свідчили про вжиття усіх, передбачених Законом, заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на ст.129-1 Конституції України.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, державним виконавцем не було дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому дії щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу є неправомірними та така підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 383-389 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
Скаргу задоволити.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ при виконанні виконавчого листа виданого 28.11.2014р. Галицьким районним судом м.Львова у справі №1304/6518/12.
Скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві від 13.06.2016р. у виконавчому провадженні №49164135.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Стрельбицький В.В.