Справа № 461/7932/16-к
Провадження № 1-кс/461/28/17
26.01.2017 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю скаржника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурора - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на бездіяльність начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
заявники звернулися до суду із скаргою, в якій просять визнати бездіяльність начальника ГУ НП у Львівській області щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 30.11.2016 р. про вчинення кримінального правопорушення та зобов'язати внести відповідні відомості до ЄРДР і розпочати досудове розслідування.
В обґрунтування скарги покликаються на те, що 30.11.2016 року потерпілий ОСОБА_3 та заявники ОСОБА_6 та ОСОБА_4 подали начальнику ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 заяву про злочин скоєний ОСОБА_8 про катування і вбивство ОСОБА_9 за ст.ст.28,30, п.12 ч.2 ст.115, ч. 3 ст.136, ч.2 ст. 396, ч.2 ст. 400 КК України. Вважає, що така бездіяльність суперечить ст.214 КПК України, так як відомості за заявою не внесені до ЄРДР.
Заявники в судовому засіданні скаргу підтримали з мотивів, викладених у ній. Просили скаргу задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні скаргу заперечив з мотивів безпідставності. Просив відмовити в задоволенні скарги.
Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення заявників, думку прокурора, приходжу до переконання, що скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запроваджені механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
Частиною 1 ст.24 КПК України кожному гарантовано право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як встановлено та видно з матеріалів скарги, 30.11.2016 року потерпілий ОСОБА_3 , заявники ОСОБА_4 , ОСОБА_6 звернулися до начальника ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 із заявою про вчинення злочину.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
З аналізу зазначеної норми випливає, що законом передбачено обов'язок слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, прийняти і зареєструвати їх, у разі якщо ці заяви чи повідомлення відповідають тим критеріям, які встановлені для таких КПК України, чого, як встановлено в ході розгляду справи, зроблено не було.
Як встановлено слідчим суддею, відомості викладені у заяві потерпілого ОСОБА_3 , заявників ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 30.11.2016 р. не внесені до ЄРДР.
Також, слідчим суддею встановлено, що подана заява від 30.11.2016 р. в цілому відповідає критеріям, визначеним ч.5 ст.214 КПК України, хоча містить також відомості про можливі процесуальні порушення, які не можуть свідчити про наявність ознак злочину. Крім того, в процесі розгляду заяви або здійснення слідчих дій, перевірці підлягає правильність кваліфікації діяння, в контексті положень Кримінального кодексу України.
Відповідно ч.1 ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги той факт, що заява ОСОБА_3 від 31.11.2016 р. за своїм змістом відповідає тим критеріям КПК України, які для неї визначені та встановлені, а доводи скаржника не спростовані під час розгляду справи представником суб'єкта оскарження, приходжу до переконання, що ГУ НП у Львівській області не було вжито належних заходів щодо дотримання, передбачених ч.1 ст.214 КПК України, строків щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за згаданою заявою.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги, даний перелік є вичерпним, а відтак, суд не може виходити за межі повноважень, визначених КПК України. Таким чином, задоволення вимог даної скарги в частині визнання бездіяльності протиправною буде суперечити вищенаведеним нормам КПК України, а тому в цій частині скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.303, 304,306,307, 318-380 КПК України,
скаргу задовольнити частково.
Зобов'язати уповноважену особу Головного управління Національної поліції у Львівській області вжити передбачені ч.1 ст.214 КПК України заходи щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 30.11.2016 року про що повідомити заявника у визначеному КПК України порядку та строки.
В решті вимог скарги відмовити.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1