Дата документу Справа №
Єдиний унікальний №337/2909/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Мурашова Н.А.
Провадження № 22-ц/778/457/17 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
25 січня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
Спас О.В.,
Кухар С.В.
при секретарі: Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: МКП «Основаніє», ОСОБА_10, ОСОБА_11, про відшкодування матеріальної шкоди завданої залиттям квартири,-
У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: МКП «Основаніє», ОСОБА_10, ОСОБА_11, про відшкодування матеріальної шкоди завданої залиттям квартири, який згодом уточнила.
В обґрунтування позову зазначала, що вона є одним із співвласників АДРЕСА_1. Іншими співвласниками є ОСОБА_10, ОСОБА_11
З лютого 2016 року по червень 2016 року її квартиру неодноразово заливають водою мешканці квартири №194, яка знаходиться поверхом вище. Вказана квартира належить на праві власності відповідачам.
Причиною залиття є самовільне підключення шлангу до інженерних споруд холодного водопостачання, халатне відношення мешканців квартири до експлуатації сантехнічного обладнання.
Представниками МКП «Основаніє» декілька разів було здійснено обстеження її квартири та квартири відповідачів, за результати яких складено відповідні акти.
В результаті залиття в кухні її квартири пошкоджено шпалери на стінах, стеля, вікно, підлога, плитка на робочій стіні і тому кухня потребує капітального ремонту.
Вартість спричиненої шкоди вона оцінює в 13 257,00грн
Враховуючи вищевикладене, просила суд стягнути солідарно з відповідачів на її користь матеріальну шкоду, спричинену залиттям квартири, в сумі 13 257,00грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши учасників процесу ,судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка ОСОБА_4 є одним із співвласників квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира на підставі свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 19.12.2006р. належить на праві спільної сумісної власності також ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (арк.66-67, 69-70).
Квартира АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_2 від 03.12.1993р. належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (арк.64-65,81).
При цьому, судом встановлено і не оспорюється сторонами, що в квартирі №194 фактично мешкає відповідач ОСОБА_5, інші відповідачі в спірній квартирі тривалий час фактично не мешкають. Квартира №194 утримується в незадовільному стані.
Згідно актів, складених представниками МКП «Основаніє» за результатами технічного обстеження 29.02.2016р., 14.03.2016р., 22.06.2016р., 29.06.2016р., відповідно 26.02.2016р., 21.06.2016р., в ніч з 27.06.2016р. на 28.06.2016р. відбулося залиття квартири №190 мешканцями квартири №194. Причиною залиття 26.02.2016р. стало халатне ставлення мешканців квартири №194 до експлуатації сантехнічного обладнання, 21.06.2016р. та 27.-28.06.2016р. - самовільне підключення мешканцями квартири №194 шлангу до інженерних мереж холодного водопостачання (арк..8-11).
Згідно з актами обстеження від 29.02.2016р. та 14.03.2016р. в квартирі №190 в кухні загальною площею 6,1 кв.м. виконана мелова покраска стелі, стіни обклеєні шпалерами та частково облицьовані плиткою. В результаті залиття, що відбулось 26.02.2016р., виявлені такі пошкодження: в кухні на стелі та стінах мокрі плями площею 1,5кв.м., на плитці мокрі потьоки. При повторному обстеженні виявлені сухі жовті плями на стелі площею 0,5 кв.м., на стінах, на шпалерах - сухі жовті плями площею 0,3кв.м., 3 шт. плитки відстали від стіни, пошкоджено міжплиточний цементний шов (арк..8,9).
Згідно з актом обстеження від 22.06.2016р. в кухні квартири №190 в результаті затоплення, що відбулось 21.06.2016р., на стелі та стінах виявлені мокрі плями площею 2,5 кв.м., на плитці - мокрі плями, на відкосі вікна мокрі плями площею 0,3 кв.м. У ванній кімнаті загальною площею 2,1 кв.м. на стінах, облікованих плиткою, виявлені мокрі плями (арк..10).
Відповідно до акту обстеження від 29.06.2016р. в кухні квартири №190 в результаті затоплення, що відбулось 27-28.06.2016р., на стелі та стінах виявлені мокрі плями площею 3,5 кв.м., на плитці - мокрі плями, на відкосі вікна - мокрі плями площею 0,3 кв.м., лінолеум знятий, на цементній стяжці полу - мокрі плями площею 2 кв.м. У ванній кімнаті на стінах, облікованих плиткою, виявлені мокрі плями (арк..11).
Згідно до вимог до ст.319 ЦК України власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.369 ЦК України співвласники майна, шо у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
При цьому, відповідно до ст.151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру) зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку при домову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом України.
Суд першої інстанції правомірно надавши оцінку обставинам по справі ,обгрунтовано прийшов до висновку про необхідність покладання відповідальності за спричинену позивачці матеріальну шкоду на усіх відповідачів (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9), оскільки вони є співвласниками квартири №194, обмежень щодо здійснення свого права власності не мають, як власники зобов'язані утримувати своє майно в порядку та схоронності таким чином, щоб не порушувати прав та інтересів інших осіб, а у випадку заподіяння шкоди третім особам через неналежне утримання свого майна, що в даному випадку і мало місце, зобов'язані спільно відшкодувати спричинену шкоду.
Також правильними є висновки суду , що між сторонами виникли деліктні зобов'язання, пов'язані з відшкодуванням матеріальної шкоди, які регламентуються нормами Цивільного кодексу України.
Так, згідно з ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу у визначений спосіб, зокрема, шляхом відшкодування майнової та немайнової (моральної) шкоди.
Згідно з ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно з ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст.1192 ЦК України суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно до роз'ясненнь Верховного Суду України, що містяться в постанові Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд вважає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
При цьому, слід врахувати, що у деліктних (не договірних) правовідносинах діє презумпція заподіювача шкоди, згідно з якою саме відповідач доводить відсутність своєї вини у заподіянні шкоди, а позивач повинен довести наявність шкоди та її розмір.
Вирішуючи спір в частині розміру сприченої позивачці матеріальної шкоди, суд виходив з того, що позивачка за своїм вибором просить стягнути з відповідачів завдані їй збитки, пов'язані з відновленням пошкодженого майна, що узгоджується з вимогами ст.22, 1192 ЦК України. Розмір таких збитків повинен визначатися відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Розмір збитків в межах даної справи підлягає доказуванню саме позивачкою.
Згідно з ст.58,59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а допустимими - докази, які одержані в установленому законом порядку. При цьому, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами.
Письмовими доказами відповідно до ст.64 ЦПК України є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Районний суд розглянувши справу у відповідності до вимог закону визначився ,що надані позивачкою довідки містять інформацію щодо вартості певної кількості будівельних матеріалів та обсягу ремонтних робіт, однак з вказаних документів неможна достовірно встановити чи відповідає вказана в них кількість матеріалів та робіт тому обсягу пошкоджень в квартирі позивачки, які були виявлені в ході обстеження її квартири і зафіксовані відповідними актами МКП «Основаніє», чи дійсно саме ці будівельні матеріали та види ремонтних робіт необхідно здійснити для відновлення попереднього стану квартири. Тобто надані довідки не містять повної та достатньої інформації про обставини, які підлягають доведенню позивачкою, а саме щодо розміру матеріальної шкоди. Перевірити ці обставини в сукупності з іншими наданими суду доказами, зокрема, актами технічного обстеження квартири позивачки, суд позбавлений можливості, оскільки вважає, що для цього необхідні спеціальні знання, якими суд та інші учасники процесу не володіють.
Оцінивши надані суду докази в їх сукупності, суд першої інстанції правильно зробив висновок , що по справі позивачка належними та допустимими доказами не довела суду розмір матеріальної шкоди, спричиненої їй в результаті залиття квартири,а рішення суду не може грунтуватися на припущеннях і тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.307,308.317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2016 року по цій справі - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: