Справа № 317/4623/16-ц
№/п 2/317/156/2017
30 січня 2017 року Запорізький районний суд Запорізької області
у складі: головуючого - судді Яркіної С.В.
за участю секретаря - Ігнатченко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та свої вимоги мотивує тим, що 21.10.2015 р. між нею та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого остання взяла у борг 10800 грн. На підтвердження одержання вказаної суми ОСОБА_2 було надано розписку від 21.10.2016 р., у якій вона зобов'язалась повернути зазначену суму до 30.03.2016 р., проте станом на 15.11.2016 р. кошти не були повернуті. У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь суму боргу за договором позики від 21.10.2015 р. у розмірі 10800 грн.
В судове засідання позивачка не з'явилася, однак надала суду заяву в якій позов підтримала повністю, наполягала на його задоволенні.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.
У зв'язку з наведеним, суд, на підставі ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України, постановляє заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.10.2015р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики,що підтверджується розпискою, відповідно до якої ОСОБА_2 взяла в борг у ОСОБА_1 10800 грн. та гарантувала повернення вказаної суми до 30.03.2016 р. (а.с.3).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України,- за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо сума позики не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Так, Верховний Суд України у своїй постанові по справі № 6-63цс13 від 18.09.2013 р. зазначив, що досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Надана позивачем, як доказ укладеного договору, письмова розписка свідчить про те, що в даному випадку договір позики укладений у письмовій формі. Даний договір відповідає вимогам, установленим для правочинів, які укладаються в письмовій формі, і приймається судом, як доказ, який вказує на факт наявності боргу відповідача перед позивачем.
Згідно з нормою ч.1 ст. 1049 ЦК України, - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, та приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за договором позики у розмірі 10800 грн., оскільки матеріали справи не містять підтвердження щодо повернення грошових коштів за договором позики у строк, визначений договором.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 551,20 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст. ст. 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 11, 15, 30, 57-60, 64, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 10800 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,21 грн.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя С.В.Яркіна