Справа № 308/14951/15-к
24.01.2017 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів :
ОСОБА_1 ( головуючої )
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 , представника потерпілого- адвоката ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні судове провадження № 11 сс/777/401/16 за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.11.2016, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову старшого слідчого СВ прокуратури Закарпатської області ОСОБА_8 від 30.11.2015 про закриття кримінального провадження ЄРДР №42014000000001647 від03.12.2014,
у скарзі ОСОБА_7 порушував питання про скасування постанови старшого слідчого СВ прокуратури Закарпатської області ОСОБА_8 від 30.11.2015 року про закриття кримінального провадження ЄРДР № 42014000000001647 від 03.12.2014, розпочатого за повідомленням про вчинення працівниками правоохоронних органів в ході розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч.2 ст. 372 КК України та направлення на досудове розслідувнаня. Вказував, що факт протиправної поведінки щодо ОСОБА_7 встановлений експертним шляхом - висновком №198 криміналістичного дослідження, згідно якого підпис від імені ОСОБА_7 в Протоколі про роз'яснення прав підозрюваному при призначенні та проведенні експертизи від 19.08.1998, виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою, відтак вважає себе потерпілим від кримінального правопорушення. Зазначає, що порушення його права на захист у кримінальній справі щодо нього, є істотним правопорушенням, оскільки він не ознайомлювався з протоколом про роз'яснення прав підозрюваному при призначенні та проведенні експертизи, то був позбавлений права заявляти відвід експертові, був позбавлений права просити про порушення перед експертом додаткових питань, давати пояснення експертові, позбавлений права ознайомитись з матеріалами експертизи, права заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи. Посилається, що факт підробки підпису на процесуальному документі не є формальною фабрикацією слідчим, а є тяжким злочином з метою незаконного засудження його, ОСОБА_7 до смертної кари, тобто позбавлення права на життя. Вважає, що слідчий ОСОБА_8 свідомо фальсифікує дотримання процесуальних норм при перевірці поданих ОСОБА_7 заяв, наводить вигадану та неправдиву інформацію в постанові про закриття кримінального провадження, його висновки про дотримання права на захист є неправдивими, оскільки всі слідчі дії з 31.03. по 01.04.1998 проводились з ним без участі захисника, в тому числі написання явки з повинною відбулось у відсутності захисника. Посилається, що йому був призначений захисник, який одночасно на той момент представляв інтереси ще двох інших підозрюваних ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що є незаконним, прямо заборонено нормами кримінального процесуального закону. Однак слідчим ОСОБА_8 вказані факти не перевірялись, що свідчить про свідоме бажання слідчого приховати факти незаконних дій іншого слідчого з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Слідчий суддя відмовив у задоволенні скарги з тих підстав, що слідчим в повному обсязі було надано належну правову оцінку обставинам, повідомленим заявниками, та прийнято обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 366 КК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, яке ґрунтується на достатніх, належних та допустимих доказах. Зазначає, що в ході досудового розслідування встановлено, що інтересам ОСОБА_7 не було заподіяно будь-якої шкоди, а факт підроблення протоколу не вплинув на призначене засудженому остаточне покарання у вигляді довічного ув'язнення, а тому слідчий дійшов вірного висновку про відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. Вказує, що з моменту події, яка мала місце 19.08.1998 і по день звернення захисників до Генеральної прокуратури про внесення відомостей за цим фактом до ЄРДР - 07.10.2014, пройшло більше 16 років, при цьому останні не врахували вимоги закону щодо додержання положень ст. ст. 4, 5 КК України про чинність кримінального закону у часі. Посилається, що відносно діянь, по яким особи підлягають звільненню від кримінальної відповідальності закінчились строки притягнення до кримінальної відповідальності, а захисники і безпосередньо скаржник у межах строків давності, передбачених ст. 48 КК України, мали можливість звернутись до правоохоронних органів, ініціювавши кримінальне переслідування, однак залишаючись пасивними впродовж 16 років, ОСОБА_7 продемонстрував що не має суттєвого інтересу до кримінального завершення даної події. Вважає, що така позиція суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням у справі «Сандра Янкович про Хорватії» від 05.03.2009 та у справі «Шефер проти Росії» від 13.03.2012, про що і викладено в ухвалі апеляційного суду Закарпатської області від 27.10.2015 у справі №308/12235/15-к.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати як незаконну, необгрунтовану, постановлену з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким скасувати постанову старшого слідчого СВ прокуратури Закарпатської області ОСОБА_8 від 30.11.2015 року про закриття кримінального провадження ЄРДР №42014000000001647 від 03.12.2014. Обґрунтовує тим, що за заявою ОСОБА_7 здійснюється кримінальне провадження, відомості про яке внесене на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва Генеральною прокуратурою до ЄРДР за №42014000000001647 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 372 та ч. ст. 366 КК України. Зазначає, що обвинувачення особи у вчиненні злочину не може ґрунтуватись на доказах, одержаних у результаті порушення або обмеження її конституційних праві і свобод, крім випадків, у яких Основний Закон України допускає такі обмеження. Вважає, що суд невірно встановив фактичні обставини, а тому передчасно дійшов висновку про законність закриття кримінального провадження. У підтвердження цього наводить практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, "Баклицький проти України", "Боротюк проти України", "Бортнік проти України", "Іглін проти України", "Дворські проти України", висновок ВСУ від 24.12.2015 у справі №5-221кс 15. Вказує на порушення кримінального та кримінально-процесуального закону в ході досудового розслідування та судового розгляду справи щодо ОСОБА_7 , в тому числі ненадання можливості ОСОБА_7 ознайомитись з матеріалами справи на досудовому слідстві та відмову в цьому під час судового розгляду справи, в ході досудового розслідування не встановлено об'єктивної істини щодо інкримінованого ОСОБА_7 злочину, в тому числі способу, механізму скоєння такого. Вважає, що спірна балістична експертиза ножа, у разі її належного проведення, могла би спростувати обвинувачення щодо ОСОБА_7 . Зазначає, що право ОСОБА_7 на захист було порушено, що є істотним правопорушенням, оскільки він не ознайомлювався з протоколом про роз'яснення прав підозрюваному при призначенні та проведенні експертизи, був позбавлений права заявляти відвід експертові, був позбавлений права просити про порушення перед експертом додаткових питань, давати пояснення експертові, позбавлений права ознайомитись з матеріалами експертизи, права заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи. Тому ОСОБА_7 була заподіяна шкода фактом підробки його підпису та не ознайомлення його з правами, відтак останній є потерпілим від злочину, а винесення слідчим постанови про закриття провадження у справі є незаконним та необґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення адвоката ОСОБА_6 про підтримання апеляційної скраги та доводи в її обгрунтування, запереченння прокурора проти апеляційної скарги, перевіривши судове провадження та матеріали кримінального провадження, надані слідчим прокуратури, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя повинен перевірити чи з повнотою орган досудового розслідування вжив заходів, передбачених КПК України для прийняття процесульного рішення, передбаченого ч. 1 ст. 284 КПК України.
У своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення та у скарзі до суду, ОСОБА_11 вказував на конкретну особу, яка приймала процесуальне рішення про призначення балістичної експертизи, постановляла процесуальні рішення, пов'язані з нею. Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що вказана особа була допитана. Висновком почеркознавчої еспертизи встановлено, що підписи у протоколі про роз'яснення прав підозрюваному, обвинуваченому при призначенні та проведенні балістичної експертизи від 19 серпня 1998 року у кримінальній справі № 6102098 виконаний не гр. ОСОБА_7 , а іншою особою. Відомостей про те, чи встановлена особа, які підписувалась від імені Мисяка, у матеріалах кримінального провадження немає, як і немає відомостей чи вживались заходи для встановлення цієї особи. Таким чином, суб'єкт кримінального правопорушення встановлений не був. Отже, посилання слідчого судді на те, що кримінальне провадження закрито обгрунтовано, оскільки строки притягнення до кримінальної відповідальності закінчилися, без встановлення суб'єкта злочину, є необгрунтованим, і твердження про те, що факт підроблення процесуальних документів не вплинув на доведеність вини та призначене Мисяку покарання, є передчасним, а висновок суду про законність постанови слідчого не грунтується на фактичних обставинах справи. Крім того, слідчий суддя не перевірив чи були виконані вказівки апеляційного суду, викладені в ухвалі від 19.06.2015, якою постанова слідчого СВ прокуратури Закарпатської області ОСОБА_12 від 31.03.2015 в частині закриття кримінального провадження, порушеного за ознаками ч.2 ст. 366 КК України, була скасована. Убачається, що жодних дій, окрім допиту в якості свідка ОСОБА_7 , слідчим проведено не було. Тому апеляційний суд не може вважати, що органом досудового розслідування в повній мірі виконано положення ч.2 ст. 9, ст. 84, ст.91 КПК України.
Оскільки суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про правильність закриття кримінального провадження, апеляційна скарга як обгрунтована підлягає частковому задоволенню з урахуванням ухвали апеляційного суду від 19.06.2015, оскаржувана постанова - скасуванню відповідно до п.2 ч.1 ст. 409 КПК та постановленню нової апеляційним судом на підставі п.2 ч.3 ст. 407 КПК України.
Органом досудового розслідування з неповнотою з'ясовані фактичні обставини кримінального правопорушення за ознаками ч.2 ст. 366 КПК України, тому постанова слідчого СВ прокуратури Закарпатської області ОСОБА_8 від 30.11.2015 про закриття кримінального провадження , внесеного в ЄРДР №42014000000001647 від 03.12.2014 підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково, ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.11.2016, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову старшого слідчого СВ прокуратури Закарпатської області ОСОБА_8 від 30.11.2015 про закриття кримінального провадження, внесеного в ЄРДР №42014000000001647 від 03.12.2014 за ознаками ч.2 ст. 366 КК України - скасувати, постановити нову ухвалу.
Постанову старшого слідчого СВ прокуратури Закарпатської області ОСОБА_8 від 30.11.2015 про закриття кримінального провадження ЄРДР №42014000000001647 від 03.12.2014 за ознаками ч.2 ст. 366 КК України - скасувати .
Копію ухвали направити прокурору Закарпатської області для відома та виконання.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: