Справа № 308/518/17
23 січня 2017 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
-головуючого - судді Шепетко І.О.,
-за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_1,
-представника позивача - ОСОБА_2,
-відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород адміністративну справу за адміністративним позовом Ужгородського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області до громадянки ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 про примусове видворення за межі України, -
Позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просить суд постановити рішення про примусове видворення за межі України громадянки ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 спільно з її малолітніми дітьми: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, за межі території України. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач добровільно не виконала рішення про примусове повернення з України від 05.01.2017 року, на даний час проживає на території України нелегально, постійного місця проживання не має, до органів та підрозділів міграційної служби з заявою і документами необхідними для вирішення питання про продовження строку перебування або визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не зверталася.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні пояснила, що не заперечує проти позову та повернення її спільно з дітьми до ОСОБА_4 Федерації.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 6 ст. 6 КАС України, іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України.
Відповідно до пояснень та наданого паспорта громадянина ОСОБА_4 Федерації 66 09 535013 від 06.04.2010 року, виданого Територіальним пунктом в місті Сичовка міжрайонного відділу Управління Федеральної міграційної служби по Смоленській області в місті Вязьма (ТП в городе Сычёвка МО УФМС России по Смоленской области в городе Вязьма), - судом встановлено, що ОСОБА_3 (ОСОБА_7), ІНФОРМАЦІЯ_3, є громадянкою ОСОБА_4 Федерації.
Як встановлено судом, громадянка ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 прибула на територію України 15 грудня 2013 року разом зі своїми дітьми: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження (повторне) серія І-МП № 631761 від 25.01.2008 року), ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про народження серія І-МП № 729732 від 02.10.2013 року). До виїзду з ОСОБА_4 Федерації проживала в ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 Федерації. Метою прибуття в Україну було запрошення в гості. На території України проживала у цивільному шлюбу з громадянином України ОСОБА_8 за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Холмець, вул. Нова, 20.
Також встановлено, що за порушення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме встановлення факту перебування іноземця на території України понад встановлений термін громадянка ОСОБА_3 притягалася до адміністративної відповідальності згідно Постанови про накладення адміністративного стягнення серія ПН МЗК № 030214 від 24.03.2016 року та згідно Постанови про накладення адміністративного стягнення серія ПН МЗК № 030245 від 05.01.2017 року.
Згідно з Рішенням № 1 про примусове повернення з України громадянки ОСОБА_9 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та її дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05 січня 2017 року, враховуючи, що громадянка ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 постійного місця проживання та близьких родичів не має, кошти на утримання в неї відсутні, ніде не працює, підстав для подальшого законного перебування в Україні не має, - Ужгородським РВ ГУ ДМС України прийнято рішення про примусове повернення за межі України громадянки ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 та її дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та зобов'язання їх покинути територію України у термін до 15 січня 2017 року. Із вказаного рішення також встановлено, що громадянка ОСОБА_3 зобов'язалася залишити територію України не пізніше 15.01.2017 року.
Вказане рішення гр. ОСОБА_3 не оскаржувалося і на даний час є чинним.
Оскільки, відповідач добровільно не виконала рішення про примусове повернення, до органів та підрозділів міграційної служби із заявою та документами, необхідними для вирішення питання про продовження строку перебування, не зверталася, позивач звернувся до суду з позовом про примусове видворення за межі України відповідача спільно з її малолітніми дітьми.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Згідно з ч. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Також, статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України. Пунктом 15 вказаної статті зазначено наступне - іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Відповідно до п.2 «Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС; 3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до ч. 5 зазначеної статті, іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Відповідно до абзацу другого п. 2.3 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 №353/271/150, у разі коли особа, стосовно якої подається позов, являється батьком (матір'ю), супроводжуючою особою або опікуном для неповнолітніх осіб, які затримувалися спільно з нею, вказувати у позовній заяві відомості про цих дітей з метою забезпечення їх подальшого видворення.
Особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Щодо відповідача, обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та унеможливлюють примусове видворення за межі України не встановлено. Також не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідача поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
У судовому засіданні відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено і підписано 27 січня 2017 року.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 158-163 КАС України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» суд, -
Адміністративний позов Ужгородського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області до громадянки ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 про примусове видворення за межі України - задовольнити повністю.
Примусово видворити громадянку ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, спільно з її малолітніми дітьми: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, за межі території України.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_10