Справа № 308/9464/16-а
10 листопада 2016 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючої судді - Лемак О.В., при секретарі - Ревачко І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 листопада 1985 року вона уклала шлюб разом ОСОБА_2 . В 1990 році, працюючи на машинобудівному заводі позивач разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 отримали кімнату по АДРЕСА_1 . З часом шлюбні відносини погіршилися, у зв'язку з чим вони розлучились 30.09.2002 року, однак через рік почали знову проживати однією сім'єю. Повторно оформляти шлюбні відносини вважали за непотрібне так як залишалися бути церковно вінчаними.
Позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , після чого вона звернулася до відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради з заявою про здійснення реєстрації її місця проживання, однак їй було відмовлено.
Тому позивач просить суд зобов'язати відділ реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В судове засідання позивач не з'явилася, однак представник позивача Павлюк А.М. надав суду заяву, згідно якої вбачається, що позов підтримують в повному обсязі та просять розглянути справу без їх участі в порядку письмового провадження.
Представник відповідача Кравчук В.В. в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву, згідно якої просить розглянути справу без їх участі, за наявними у справі матеріалами.
На підставі ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.
Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 вбачається, що 14 вересня 1985 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , було укладено шлюб.
30 вересня 2002 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, про в книзі реєстрації розірвання шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №336.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22.02.2016 року встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу з 2003 року по 07.11.2015 року, в гуртожитку ВАТ «Машинобудівний завод «Тиса» в АДРЕСА_1 . Вказане також підтверджується наявними в матеріалах справи ордером на жилу площу в гуртожитку №49 від 1990 року та договором про надання жилої площі від 30.10.2007 року.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 віл 09.11.2015 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського МРУЮ у Закарпатській області складено відповідний актовий запис за №1081.
Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність права проживання, користування зазначеною квартирою інших осіб.
Відповідачем було відмовлено позивачу у здійсненні реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки в ОСОБА_1 були відсутні документи. що підтверджують право на проживання заявника, а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить суд зобов'язати відділ реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також - іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Згідно зі статтею 92 Конституції України права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, а також основні обов'язки громадянина визначаються виключно законами України. При цьому, частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та іншими законами України.
Реєстрація місця проживання особи є адміністративною дією, яка встановлює додатковий зв'язок особи з державою і не є обставиною, яка підтверджує чи спростовує право особи на користування житлом. Реєстрація місця проживання є лише фактом, підтверджуючим місцезнаходження особи і ніяким чином не може вплинути на володіння чи користування нерухомим майном, право на яке встановлюється у визначеному законодавством порядку.
Слід зазначити, що норми ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» саме зобов'язують особу протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання, зареєструвати місце проживання, а не надають їй право на здійснення реєстрації.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем проживання особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення відомостей про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси одного житла особи чи адреси спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, військової частини до визначених цим Законом документів та до реєстраційного обліку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб.
Згідно зі статтею 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель, тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно тимчасово.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що відмова Відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради у здійснені реєстрації позивача за місцем постійного проживання необґрунтована та не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки позивач звернувся із заявою щодо реєстрації місця проживання до компетентного органу з дотриманням вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207, що дає підстави визнати неправомірною відмову відповідача в реєстрації ОСОБА_1 за місцем проживання в квартирі в АДРЕСА_1 , та спонукати відповідача вчинити дії спрямовані на відновлення порушених прав позивача шляхом зобов'язання зареєструвати позивача у зазначеній квартирі.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені доводи з приводу заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про зобов'язання вчинити дії, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.50 Житлового кодексу України, ст. ст. 29, 379, 380 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 6,13, 14 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 1, 2, 5, 128, 159-163 Кодексу Адміністративного судочинства України суд, -
Позов задовольнити.
Зобов'язати відділ реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в разі пропущення вищезазначених строків, або якщо її не скасовано після розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Лемак О.В.